Мета: опрацьовуючи ідейно-художній зміст повісті, охарактеризувати образ головної героїні твору; з’ясувати те, якою повинна бути дружина державного діяча, що означає служити Богові і людям; розвивати вміння висловлювати свої судження про вчинки людей, описані в повісті, узагальнювати, порівнювати, давати власну оцінку поведінці і вчинкам головної героїні твору; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття до постаті Роксоляни в історії України; вчити поважати духовне багатство народу; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці. 

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет О. Назарук та кілька портретних фотоілюстрацій Роксоляни; текст твору; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1. Проведення конкурсу «Інтелектуал»

Учні розподіляються на дві команди, обираються капітани. За 5–10 хвилин необхідно розгадати кросворди за змістом твору О. Назарука «Роксоляна».

1.1. Завдання для першої команди.

По вертикалі: 1. Жанр твору О. Назарука «Роксоляна». (Повість)

По горизонталі: 1. Прізвище Стефана. (Дропан) 2. Свята гора, до якої героїня ходила на прощу. (Афон) 3. Що означало слово «Хуррем»? (Весела) 4. Учитель у школі невольниць. (Річчі) 5. Ім’я першої дитини Роксоляни. (Селім)

6. Із чим повсякчас герої твору порівнювали Настю? (Квіткою) 7. Як називали Дике Поле? (Ординським)

1.2. Завдання для другої команди:

По вертикалі: 1. Героїня твору, яка висловила думку «І два весілля, а одного мужа…». (Циганка)

По горизонталі: 1. Яку назву мало місто Стамбул у часи, коли відбувалися події у творі? (Царгород) 2. Подруга Насті. (Ірина) 3. Батьківщина Лісовської. (Рогатин) 4. Учитель у школі невольниць. (Абдуллаг) 5. Ким був батько у Насті? (Священиком) 6. Зібрання турецьких релігійних законів (Коран) 7. Від кого героїня твору отримала ім’я Хуррем? (Татар)

III. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

1. Характеристика образу Насті Лісовської, Хуррем, Роксоляни

1.1. Орієнтований план для характеристики образу героїні.

I. Роксоляна — видатна постать історичної доби XVI століття.

II. Походження Насті Лісовської, її виховання

III. Портрет і зовнішність

IV. Риси характеру героїні:

– рішуча і винахідлива;

– благородна та скромна;

– весела (Хуррем) і оптимістична;

– цілеспрямована та волелюбність;

– терпима і безоглядна до будь-яких труднощів.

V. Мотиви і діяльність Роксоляни:

– зовнішня краса і внутрішня мудрість;

– здатність до прийняття вагомого рішення;

– глибока повага до своїх батьків, Абдуллага, Сулеймана;

– прагнення пізнати нове і цікаве;

– поважне ставлення до релігії;

– вміння боротися з ворогом;

– самопожертва заради народу, рідного краю;

– стійко сприймає життєві труднощі.

VI. Унікальність жінки з України у вітчизняній та світовій історії

1.2. Матеріал щодо характеристики образу твору

1.2.1. О. Назарук про героїню твору:

«Роксоляна — се історична постать. Жила вона на переломі Середньовіччя і Нових Часів, коли люди білої раси відкрили Новий Світ, бусолю, друк, класичні книги й себе як індивідуальність, коли «рушили з основ землю й задержали сонце». В тім великім часі виступають на історичній арені Європи багато славних і діяльних жінок. Український нарід переживав тоді якраз найглибший упадок. Державність його зруйнована була так основне, що затратилися навіть спогади про неї в пам’яті українського народу. Він був тоді майже тільки безпросвітно темною масою, яка в тяжкій неволі коротала свій вік і не мала змоги видати з себе навіть славних мужів, не то славних жінок. Але немов на знак, які великі спосібності криються в народі нашої землі, видвинула з нього Божа воля якраз в тім часі одну жінку як найбільшу жіночу постать світової історії тої епохи. Тою жінкою була Анастасія Лісовська, дочка нашого священика. Про сю наймогутнішу з тодішній жінок, про радісну і веселу, повну енергії Настуню Лісовську, знану в історії під іменем

Роксоляни, й написана повість. Я проілюстрував дивне життя великої султанки, котра своїм гріхом розпочала розвал могутньої світової держави Розвал той ішов уже нестримно аж до наших днів… Впливи — українські, східні, візантійські, західні, ренесансові й інші — сплітаються і барвистий килим тла, по якім, мов світла комета, перелітала Роксоляна, той український Одіссей в жіночій сукні. Се було тим трудніше представити, що ні у нас, ні в інших народів нема досі ні одної праці про синтезу тих чинників, як вони сплелися в тім часі на Сході. Бодай ні мені, ні тим, з котрими я говорив про ті часи, невідома ні одна така праця.

Нехай же не перша спроба — вжитися в ті часи заохотило письменників будучих поколінь української нації краще і лучше представити ту епоху й найвеличнішу постать її, яка століттями звертатиме увагу на себе. Бо ставши своєю красою жінкою султана, виключно своїм блискучим умом і волею стала вона необмеженою панею двора і великої держави, була безоглядна, як її час. Але серце мала добре скарбів свого мужа часто уживала на зменшення людського терпіння. Була благородна і скромна і велика, мимо своїх гріхів, котрі тяжко спокутувала сама і її потомство.

Італійський (венецький) посол, котрий бачив Роксоляну як султанку, зазначить, що та пані, по народності русинка, не була гарна, але приємна. Та кожний має своє поняття про красу. Портрет Роксоляни, котрий знаходиться в нашім Національнім музеї у Львові роботи італійського майстра, вказує, на мою думку, що вона була дуже гарна: дуже делікатна, дуже скромна і дуже спокійна з вигляду,— така спокійна, що успокоює навіть погляд на її портрет. Кромі сего прегарного портрета Роксоляни, бачив я ще один, роботи німецького артиста, на котрім крісла й буквально весь її одяг висаджені великими перлами. В нашім Національнім муз є два її портрети».

1.2.2. Інші відомості про Роксоляну.

Анастасія Гаврилівна Лісовська (народилася біля 1506 року — померла біля 1562 року) була дочкою священика Гаврили Лісовського з Рогатина — невеликого міста на Західній Україні, розташованого неподалік Тернополя. У XVI столітті ця територія належала Речі Посполитій і постійно підлягала спустошливим набігам кримських татар.

Під час одного з них влітку 1522 року молода дочка священнослужителя потрапила у полон до ворога. Легенда свідчить, що це нещастя трапилося напередодні весілля Анастасії.

Спочатку дівчина потрапила до Криму — це звичайний шлях всіх невольниць. Цінний «живий товар» татари не гнали пішки через степ, а під пильним контролем охорони везли на конях, навіть не зв’язуючи рук, щоб не зіпсувати мотузками ніжну дівочу шкіру. Вражені красою полонянки, кримські татари вирішили відправити дівчину в Стамбул, сподіваючись вигідно продати її на одному із самих великих невольницьких ринків мусульманського Сходу. У столицю султанові прекрасну полонянку повіз її господар — його імені історія не зберегла. Там Рустема -пашу захопила краса дівчини

і він вирішив її купити і зробити подарунок Сулейману I. Паша отримав гарну освіту і багато знав, тому він дав красуні нове ім’я — Роксоляна, під котрим вона і увійшла в історію. Роксолянами чи Роксанами у давнину називали сарматські племена у II–IV століттях нашої ери, які кочували у степах між Дніпром і Доном. У Середніх століттях Роксолянів вважали прабатьками слов’ян. Це і зумовило вибір нового імені для Анастасії. Потрапивши до султанського гарему, Роксоляна Анастасія поклялася собі, що вона досягне положення законної дружини падишаха — вийти з гарему на волю і повернутися додому нічого було навіть і мріяти! Вона навчилась гарно говорити по-турецьки, її Рустем-паша не продав султану, а подарував. Тому Роксоляна залишилась вільною жінкою і могла претендувати на роль дружини падишаха. За законами Османської імперії рабиня ніколи не могла стати султанкою. Роксоляна приймає іслам — вона поспішає, бо може народити дітей, а вони повинні були бути законними спадкоємцями султана. Свого первенця вона назвала Селімон — в честь попередника її чоловіка, султана Селіма I, названого Грізним. Прагнучи повсякчас зміцнити своє становище, Роксоляна народила Сулейману ще двох синів і дочку. Але спадкоємцем престолу офіційно вважався Мустафа — старший син першої жінки падишаха, красуні-черкешинки Гульбехар. Вона та її діти стали смертельними ворогами Роксоляни. Лісовська прекрасно розуміла, що її дитина повинна успадкувати владу від Сулеймана і тому вона почала діяти рішуче і жорстоко впродовж п’ятнадцяти років. Звинувативши у злочинному зговорі першу дружину і її дітей проти Сулеймана, падишах надає наказ їх знищити. Сулейман знаходився під великим впливом Роксоляни. Її оголошують першою дружиною Султана. Продовжуючи криваві заходи, Роксоляна знищує всіх синів Сулеймана, яких народили йому жінки й одаліски.

Сорок років була Роксоляна дружиною султана. Вона довго і вміло створювала собі славу освіченої жінки мусульманського Сходу. Вона померла, залишивши чоловіка вдівцем.

1.2.3. Цитатна характеристика:

– «Настя була веселої вдачі»;

– «…Слово «Хуррем» значить: або спокійна, або безжурна, або весела. Не знала тільки, чи се по-татарськи, чи по-турецьки»;

– «Вона весь час бажала собі одного: жити, жити, жити — за всяку ціну жити, хоч би в біді й пониженню, в татарській неволі! Бо світ був такий гарний, гарний ! А вона була ще така молода, молода!»;

– «Вона була в чорних скрипучих матах. Здавалося їй, що се домовина. І що в тій чорній домовині похоронена вся її ясна дівоча минувшість»;

– «…Галичанка Настуся»;

– «Чому діти тої землі, з котрої вийшли, йшли у неволю, хоч вони ростом і силою більші від татар. Чому вони женуть татар у неволю, але татари їх?»;

– «…Прийдеться їй стати невольницею або може, жінкою одної з тих брудних потворів, про які ще вдома оповідала їй бабуня, що вони родяться сліпі, як собаки»;

– «На татарських ременях пригадувала собі, що не тільки її мати, але й вона сама жертвувала себе в хоробі на службу Богу. А потому, коли минула хвороба, забула свій обіт і знайшла собі земного нареченого»;

– «Збентежено вибиралась Настуня до школи невольниць, але ум її працював живо. Розуміла ясно, що в сій школі може бути побудована підвалина її дальшої долі — доброї або злої»;

– «Не мав слушності батько, коли говорив, що здоровля найбільше добро людини,— подумала.— Бо ще більше добро свобода»;

– «…Чому жінка не мала б займатися державними справами?»;

– «Ти маєш слухати Аллага на небі й султана на землі!»;

– «Боронилася в своїм нутрі, як борониться метелик, кинений у воду. Одинокою її опорою був хрест… І держалась його так, як держиться мурашка на малій трісочці, котру вже несе повінь»;

– «…Втягувала в свої думки його науку, як втягує квітка росу в ніжні листочки. І дозрівала на очах, як черешня.»;

– «Не в перлах, а в ланцюгах ішла не по адамашку, а по поросі, скропленім слізьми невольниць. У волоссю не мала дорогого «горючого каменя», а зате немов палахкотів горіючий камінь у голові: хвилями відчувала пекучий біль у голові, що здавалося їй, немов її, власні очі западаються в нутро голови. Коли біль уставав, віддихала, мовби на світ щойно вродилася»;

– «…Волосся золотисте, очі легко сині. Личко біле як сніг з таким відтінком, як перша пупінка рози, а таке лагідне, як у його матері, що все боїться за нього. І притім так само енергійне!» (Сулейман про Настю);

– Сулейман: «…він ще не зустрічав у своїм житті жінки, котра більше пригадувала його матір»;

– «Одначе, все-таки не розуміла, як вона, бідна невільниця, замкнена в клітці птичка, може помогти рідному краєві, з котрого вийшла, й народові, котрий мучився там»;

– «…Молода Хур рем приязніше відповідала на поклони слуг і невільниць, ніж привіти його жінок»;

– «…Я невольниця. Невольницю вдягають і роздягають по волі її пана»;

– «Найбільше грошей ужила б я для найбільш нещасливих людей»;

– «Сулейман: «Адже я ще не зустрічав такої ані гордої дівчини, ані жінки. Ніколи!»;

– «То була перша посада, яку дала Роксоляна Хуррем в палаті падишаха. Як же багато їх роздавала вона потому — в Європі й Азії, на землях і на водах, в армії і флоті, у судах і скарбі султанськім! А все робила з одним таємним заміром і так витривало, як тільки робить жінка — жінка, котра любить і ненавидить»;

– «…Делікатні рученьки Насті зачали ламати велику і сильну державу падишаха, що простяглася на три часті світу»;

– «З глибоких і тихих ущель і дебрів Святої Гори виходили до неї чудові мрії, мов срібна мряка, нечутно шептали до вуха, що вона призначена до надзвичайних діл»;

– «І пригадалося їй подруга Ірина. Що вона сказала б на вістку, що Настя стала жінкою султана!.. Яка гордість пробудилась і її душі. Вже не журитиметься нічим!.. Скарби незлічимі матиме в руках»;

– «Ти знаєш, що таке біль! Встався за мною до все величного Бога, що створив небо, і море, і вітри, і птиці небесні, що наказав людям творити добрі діла… Дай мені знак який-небудь, Матінко Господня, Воротанице!»;

– «А вона йшла, як Єва, навіть не думаючи про те, чи він завагається з’їсти, все, що вона йому подасть — вона, його будуча жінка»;

– «Ти володар великої держави, а я никла квітка»;

– «Сулейман став мов перуном ражений. Ще ніколи не бачив, як вона плакала була така одушевлена гарна в перлистих слезах своїх, як весна, кроплена дощиком. А внутрішній біль так у ній горів, як горить крізь вікна пожар у нутрі дому»;

– «Бідна невольниця з далекої країни в болючій думці своїй назавше міняла свою любов до Бога на хресті за любов до людини, за скарби світа сего, за діадем султанки, за владу на землі»;

– «А я тобі кажу, що з такою султанкою ще більше нема жартів! — докинув Кітляр-агай, що бачив уже не одну жінку в гаремі»;

– «…Прегарна Хуррем має ум високий і душу, що так уміє учити святі думки Корану зі своїми думками, як учить великий будівничий Сінан благородні мармори з червоним порфіром. Та яке серце велике хатун Хуррем, отверте чи скрите, лагідне чи остре,— сього ми не знаємо»,— «Але я знаю, перервав султан… Вона має добре серце, і тому має радість в очах і в обличчі!»

– «Прегарна хатун Хуррем принесе тобі велике щастя, або велике горе, велике щастя, або велике горе… Бо вона має ум високий і душу, що так уміє лучити святі думки Корану зі своїми думками і своїм бажанням, як лучить великий будівничий Сінон благородні мармори з червоним порфіром»;

– «У її серденьку грала вже любов страшну пісню, сильнішу від смерті»;

– «…Тепер я хочу мати велику силу, щоб добро робити при боці милого»;

– «Я припускаю, що вона султанка може розпочати не бувалу ще боротьбу проти усего гарему падишаха»;

– «…Молода султанка Ель Хуррем в гарячі пальчики Святий Коран брала, й цілими днями читала, й учителя свого про Божі речі питала, загадку призначіння і життя людини розв’язати гадала»;

– «Але й інші поети, що мали забезпечення й майно, були одушевленні нею»;

– «Інша не могла б, а ти все можеш, о найкраща зірко в житті падишаха!»;

– «Ви не знаєте, яка то страшна кара під татарськими батогами в ясир бути гнаним! Бо сама йшла дикими степами, раненими ногами»;

– «Пригадала собі, як відреклася віри своїх батьків задля любові мужчини і блиску світу сего»;

– «А я людям все кажу, що не мішаюся до справ султана. Але я часом мішаюся, мамо»;

– Мати Насті: «Як неправда,— то стид, а я правда,— то гріх, гадаю, за чужу віру заміж виходити, своє покидати»;

– «Вона силу має, якої ще світ не видав,— каже.— Що хоче, то робить,— каже»;

– «Коли він того самого хоче, чого вона хоче, і то вже всі знають,— каже. Ніби ви не розумієте, як то є?»;

– «Ти не потребуєш питати про звичаї в моїм краю. Твій край вже давно моїм краєм і твій нарід моїм народом»;

– «…Могутня була султанка Ель Хуррем, а хто раз в ласці переступав її поріг, за тим ішла опіка, мов благодатне світло Сонця»;

– «Пождіть, пождіть я вам покажу, що на престолі султанів засяде «син невольниці» і «внук жебрачки»!.. Я вам поломлю старі закони ваші так, як ви ломите серце моє!»;

2. Приповідки у творі, їх обговорення

– «Не спішися, бо й так не знати ранком, що буде вечерком»;

– «Хто іде на весілля, той не торгує»;

– «…чи по дорозі на весілля робити діло, яке трапиться, чи їхати за ділом і по дорозі вступати на весілля…»;

– «Силою з жінкою не виграєш справи»;

– «Із-за одної правдивої рози… огородних багато колючок»;

– «Тільки птиця сороката зверха, а людина сороката внутрі»;

– «Навіть як маєш муравля ворогом, то все-таки будь обережний»;

– «Раз тільки красніє той, що просить. А два рази красніє той, що не дає!»;

– «Довг пече, як огонь»;

– «…не перешкоджай у праці чесним людям»;

– «…батько або мати навіть семеро дітей вигодують, а потому семеро дітей — одного батька або одної мами не гордо прокормити»;

– «Лучше убити, ніж закпити»;

– «…лінь — се мати злочинів»;

– «…думка людини — се ніч без світла його (Бога), а сила людини — се сила маленької дитини без помочі Його, а розум людини — се піна на воді без мудрості Його, а життя людини — се якийсь дурний, бо безцільний сон без маски Його!»;

– «…чим хто вище стоїть, тим більше бачить нагод».

3. Філософські висловлювання у повісті

– «Бо не збагнута рука Господня керує долею людей і народів на стежках, які вони самі собі вибирають вольною волею, йдучи до добра чи зла»;

– «Як кожна людина, так і кожне плем’я має свій кісмен (призначення), твердий і невмолимий, котрого не об’їде ні конем на землі, ні судном на морю…»;

– «…мусульмани кажуть, що найдурніша жінка хитріша від найрозумнішого мужчини. …Ми в нашім віці дорожчий товар, ніж найсильніші мужчини»;

– «…людина — джерело тої страшної сили, яка нищить усе кругом»;

– «…найтяжче завдання: зломити в душі людини святу форму її, бо не суть думки, а форма найміцніше опановує душу чоловіка.»;

– «…кожда правдива любов — се повторення таємного минулого Вего людського. Се золотий дзвін його бувальщини: його високих злетів і кривавих упадків та покути»;

– «О, дивний єсть зв’язок мужчини з жінкою, а ім’я йому таємниця»;

– «…людська зависть і злоба, як грабіжні звірюки, ждуть на свою жертву, щоби зловити її у пригожу хвилинку»;

– «…часом легше здобути найбільшу кріпость, ніж переламати оден людський погляд тоді, коли нема на чім опертися в минувшині.»;

– «А хто відразу не опреться злому, того воно захопить як огонь захоплює дім. І тоді нестримно дозріває овоч думки людини, як дозріває буря, зірвана хмарою»;

– «Солодка думка про гріх — і тяжка путь праведної людини. А найсолодша та думка, що провадить до найбільшого гріха. І її найтяжче викорінити в собі»;

– «Але як на полях і в садах дозріває всяке добре насіння плодів землі, так дозріває й усяке зілля отруйне. А хто завчасу не виполе зі своєї землі, той побачить, як отруйне зілля переможе й заглушить усяке добре насіння»;

– «Не загинув, а скріплявся пролитою кров’ю і молитвою своєю у тяжкі години горя і тривоги: бо конають тільки ті народи, що не жертвують і не борються до загину — в єдності й молитві своїй»;

– «…коли незнищими жаден атом порошини, то мусить бути безсмертний і дух людини. І коли вічно ділає кожний рух вітерця, то мусять вічно ділати і наслідки наших діл. І тому кожний з нас відбуде велий Гаддж до Творця Свого».

4. Робота над змістом твору

XVI частина. «Бог всемогучий»

– Що свідчить про милосердність Хуррем? («Кого там не було! Хто не стояв під муром палат Роксоляни? Стояли убогі турки, араби курди і татаре та всякі мусульмане, стояли греки, вірмени, італійці, угри, волохи і поляки та всякі інші християне, ждали жиди і цигане, і нікого слуги султанки не минали, по жіночім боці її невольниці, по мужеськім євнухи бідним людям милостиню роздавали…»)

– Чим обездолені віддячували султанові? («А вони словом подяку султанці складали і слезами прощали, піднесеними руками благословляли…»)

– Якою була зустріч Насті зі своєю матінкою?

– Про що дізналася героїня від матері щодо їх життя, після того як було її полонено? («Та то було. Зараз по нападі ми обидво є з татом похорувалися з жалю за тобою, бо гадали, що вже ніколи тебе не побачимо на сім світі. Та й батько й не бачить, бідний. А Стефан, твій наречений, розпитував за тобою зо два роки. Кудись їздив, шукав. Все надаремною. І нам за той час помагав. А потому оженився, і все скінчилося…»)

– Яких принижень натерпілась мати героїнї від людей на Самбірщині? («А нарешті чую, глум з мене, доню, роблять… Стара попадя, кажуть, турецького цісаря за зятя має!.. А сама, кажуть, у подертих черевиках ходить… Та й дуже сміялися з мене. Натерпілась я від людських язиків… досить!»)

– Як сприйняла звістку мати Насті про те, що її дочка султанша?

– Що змусило матір вирушити у дорогу на пошуки своєї дочки? («Кпять собі з мене люде та й кучму мені з насміхів шлють. Вже й діти покриками за мною: «Цісарська теща йде!» Не обзиваюся, бувало, ні словечком. Тільки до Бога зітхну та й Йому свою гризоту поручаю…»)

– Як жидівські купці розповіли, описуючи, матері про її дочку-султаншу? («Файна, дуже файна! Біла, золоте волосся, сині очі, подовгасте лице, малі руки, як у дитини, і добре серце має, бо як іде, то не минає ніяких бідних, навіть наших, жидівських, хоч ми інша віра…»)

– Яким чином Хуррем намагалася допомогти простому народу, захисти його від несправедливості? («Вона сама не робить, бо там коло неї вже такі є, що роблять. Найменше письмо, навіть подере,… розглядають і потому кожну справу розбирають… І з-під землі винного добувають,.. а невинному допоможуть… аби не знати де був, чи оден, чи другий…»)

– Чому турецького посла боялися інші країни? («Та чи нема чого боятися… Як за тим послом… коли йому не вгодити чого хоче, турецьке військо йде, і тяжкі гармати везе, і міста розбиває, і села з огнем пускає, а всього бере. А яничари, гадаєте, ніби на зальоти приходять?»)

– Як купці запевнювали матір Насті, що саме її дочка є султаншою? («Наші купці там уже довго розвідували між слугами, і таки кажуть, що найперша жінка нового султана, котру він найбільше любить, звідси, попадянка, кажуть, з Рогатина, що її татари пару літ забрали в ясир. Котра ж інша може бути, як не ваша донька?»)

– За яких умов купці намагалися отримати винагороду, допомагаючи матері дістатися до своєї дочки? («Вона й давати не потребує нічого, лише нехай одно слово скаже, аби нам в турецькім краю кривдив торгівлі не робили. Ми більше нічого не робили. Ми більше не хочемо і не потребуємо…»)

– Про що бачила сон мати перед тим, як вирушати у подорож на пошуки Насті?

– Якою була дорога матері до своєї дочки?

– Чого боялася мати Насті, вирушивши до неї? («…Гадаю, ану ж ти не схочеш признатися до бідної мами… Часом дитина лиш троха піднесеться над свій стан, а вже соромиться родичів…»)

– Яким чином Настя втрутилася у справи чоловіка? («Я, мамо, не хочу митатися. Але мені треба знати, яких людей мій чоловік де має або хоче настановити. От недавно питав мене, чи буде добрий оден комендант. І ріжні приходили за ним просити. А я людям все кажу, що не мішаюся до справ султана. Але я часом мішаюся, мамо…»)

– Як охарактеризувати життя матері у рідному краї? («Але як то, що я вже по дорозі у твоїм новім краю взріла, порівнюю з тим, що там у нас робиться, то кажу тобі, доню, що там гірше. Досить там поляки жеруться між собою, а наші, донечко, ще гірше. Ненависть між нашими така, що оден другого в ложці води втопив би. Село з селом, монастир з монастирем без угаву якісь процеси мають. А міщане як процесуються з церквами! Доню, доню! Може, я й грішу перед Богом, але як на то всьо дивитися, то неможна інакше подумати, лише так: справедлива, їх донечко, доля зустріла, що так їх татаре женуть степами в ремнях босих і голодних! Ой справедливо!»)

– Якої шкоди роблять українські люди за розповіддю матері султанші? («Вже наших так притиснули по містах, що навіть тіло померлого чоловіка чи жінки, чи дитини не вільно на кладовище вивозити з міста того брамного, що інших людей вивозять чи виносять, але того, котрого падлину везуть… Вони між собою шукають ворогів і ненавидять своїх гірше, ніж чужих. І хоч яка біда між нашими по містах, а по селах не лучше, то на процес проти своєї церкви все гроші зберуть! Казав мені о. Теодозій, що всі владики в процесах з громадами. Нема ні одного без процесів, і так відколи пам’ять людська сягає… Хіба що їх чужі поб’ють без милосердя, обідруть донога і голих, босих та голодних поженуть у неволю нагаями і ремінними бичами…»)

– Про які стосунки султана з султаншою ходили чутки? («А по гаремі стрілою пішла вістка, як дуже шанує султан жінку свою, до котрої прибула її мати. І вся служба відтоді ще більше на пальцях підходила до кімнати Ель Хуррем…»)

– Якої думки дотримувалася мати Насті стосовно ролі Бога в житті людини? («От, бачиш, ти у нас все добра дитина була, і мене ти пошановувала та й тобі, доню, Бог добру долю послав, що аж диво. А схибиш проти Божої волі, то відпокутуєш доню, ой тяжко відпокутуєш і ти, і — най Бог відверне — твоя дитина. Бо кара Божа йде від роду в рід. А як повернешся, доню, серцем до Бога, то будеш чути, як Він іде перед тобою в житті твоїм так, як ішов перед тобою і переді мною аж сюди та й не дав нам кривди зробити по дорозі…»)

– Як повинна була ставитися Роксоляна, на думку матері, до свого чоловіка? («Не роби ж йому, доню, нічого злого, бо жінка, донечко, може зробити багато зла чоловікові, як хоче, і він навіть не знає того…»)

– Про що поцікавився Сулейман у Роксоляни з приводу зустрічі з її матінкою? («Знаю, о Хуррем, що ти найбільшим даром не втішитися так, як привітанням твоєї мами по звичаям землі і твого роду. Чому ж я не мав би зробити того?»)

– Якою на це була реакція султанші? («Вона вся запаленіла з задоволення, стала на пальці й шепнула йому до уха кілька слів, якби не хотіла, щоби хтось почув їх. Опісля запровадила чоловіка до кімнат свої дитини, де великий султан точно по звичаям країни своєї жінки привітав її матір…»)

– У чому була причина того, що Мокше і Сруля вимушені були залишити Стамбул? («…Але стара попадя. Нащо вона кричала? Нащо вона наробила такий гармідер між дідами? І нам не вибачить за те, що ми з султанської тещі жебрачку зробили, бо що правда, то вона не є ніяка жебрачка…»)

– Про що відбулась розмова Хуррем з жидівськими купцями, які допомогли її матері знайти свою дочку? («…Довго з ними говорила про рідний край, про всій Рогатин. Про Львів, про крами, ціни і матерії, про подорож і відносини в сусідніх краях…»)

– У якій справі Роксоляна посприяла жидівським купцям? («Два роки тому, коло татарської границі ограбували наших спільників на великі суми! Що ми вже не находилися по всіх польських владах, і нема способу дістати яке-небудь відшкодування. Ми пристали б і на половину шкоди…»)

– З яким проханням звернулася Роксоляна до свого чоловіка стосовно проведення свята обрізання другого сина — Баязеда? («…Щоб обрізання її другого ситна Баязеда відбулося якнайтихіше і щоб кошти, які мали видати на торжествене обрізання султанського сина, були ужиті на шпиталі, святині й убогих. І ще просила увільнити триста невільників і триста невільниць з її рідного краю. Не могла його забути, хоч казала чоловікові свому, що його край — се також її край. І сталося після волі її…»)

– Про що наснилося Хуррем?

– До яких рішучих дій спонукав її сон?

VII частина. «Джігад»

– Які жахи відчували народи світу від початку Джігаду? («Падав дощ кривавий, хоч на небі не було ні вітру, ні хмари. Впав і лежав на полях, стежках і на шляхах від полудня до ночі. А в воздусі на угорських рівнинах піднявся пил кривавий і тижнями стояв на небі.

Стояв і страшно світив хмарами вдень і вночі і по замках лицарських. А безнадійність чорним саваном покрила сонячні землі мадярів і хорватів від краю і до краю…»)

– Яким був Сулейман для свого війська? («Мусульманське військо з острахом вдивлялося в свого монарха. А він їхав на чорнім як ніч коні, під зеленим прапором Пророка, з мечем Магомета. «Твердий і Великий» султан Сулейман і ні оком не дрігнув, дивлячись на дивні знаки небесні. А військо його вдивлялося, як в образ, у неповорушну постать Сулеймана, що їхав на бистрім коні, мов висока кам’яна подоба господньої кари. Ніякого металу, опріч твердої сталі, не мав на собі ні при собі, ніякої оздоби одяг його…»)

– Як сприйняла Хуррем те, що Сулейман залишив на неї найстаршого сина? («Червень ударила в обличчя Ель Хуррем. Велике довір’я мужа так на неї поділало, як грім з ясного неба. І аж слизи витиснуло їй з очей…»)

– В чому полягали особливості правління Хуррем на час відсутності

Сулеймана? («…Не видавати непотрібних наказів, бо се перешкоджає в праці чесним людям…»…«Щоби здобути державу, треба мати у відповідній порі не більше як сто розумних людей, котрі по наказу одного готові на всяку працю і на всяки жертви. А щоби правити державою, вистачить п’ять таких людей…»; «Не вір нікому без підстави…»; «…щоб не давати тої праці великому везирові, котру може зробити везир, ні головному судді отї, котру може зробити звичайний суддя. Ні не посилати аги яничарів туди, де досить післати звичайного дверника. Ні не поручати одної роботи кільком, бо тоді ніхто за працю не може одвічати. Ні не вірити кравцеві, що він уміє добре підкувати коня, а ковалеві, що знає міст покласти… ранок мудріший від вечора. Тому перед вирішенням важнійшої справи треба переспати кілька ночей підряд…»; «Шануй стан духовний! Але не вір тим, котрі других покликають до жертв, а самі нічого не жертвують на ніщо!»;

«Не будь… дурніший від дикого звіряти, котре обминає дерева і корчі, які не дають доброго овочу в жертві зі себе, лиш отруйні ягоди. Се насінники непослуху, бунту й упадку…»)

– Де необхідно було знайти Хуррем вірних людей, на думку султана? («Але ніяка людина не знаходить таких людей, бо їх знаходить і присилає для доброго діла тільки Всемогутній Аллах. І вони по волі Його так стягнуться до доброго володаря, як стягаються опилки заліза до магніту, який недавно показував тобі штукар венецький…»; «— Пізнати їх можна тільки по довшім часі по їх робучості і правості. Сі дві прикмети — се як двоє очей людини. Одна без другої може також існувати, і навіть може приносити хосен. Але помічник влади без одної з тих прикмет — се каліка…»)

– Які прикмети вірних людей висловив падишах? («…Ніколи не закпити собі вірного слуги! А що дуже довго треба ждати, заки переконаєшся, хто тобі вірний, отож ніколи не кпи собі з нікого, що стоїть при тобі»; «Отроєні люде ні працювати, ні правити не можуть…»)

– Яким повинен бути володар, на думку султана? («Бо володар… тільки заступає святу волю Аллага, і справедливість Його по силам своїм. І тому високий престіл володаря. І тому так далеко сягає рука його, але та рука в’яне без справедливості…»)

– В чому виявлялася воля Божа стосовно всього живого на землі? («І без волі Його не виросте й не впаде ні червак, ні людина, ні пташина з гнізда. Він тяжко карає за все, що робить людина проти святої волі його, котра так коріниться в совісті людини, як коріниться дерево в землі, як коріниться державна влада в послусі народу, а діл

Господніх ніколи не зрозуміє людина. А хто думав би, що розуміє їх, той був би подібний до сліпої людини, котра обмацувавши хвіст коня, говорила б іншим, що знає його красу, расу і ріст…»)

– Від чого застерігав султан Роксоляну перед походом? («Коли інакше робитимеш, внесеш замішання там де повинен бути лад і спокій. І в тім замішанні сама станеш подібна до фуркана на вежі, з котрого так весело сміються малі діти, а котрим вітер крутить, з котрого боку повіє…»)

– Як султан відповів на питання Хуррем: «Скажи мені, чи люде добрі, чи злі? («…Мені здається, що люде не добрі і не злі. Вони такі, якими їх роблять їх начальники у кожний час і в кожній країні. Тому за все відповідають верхи, хоч розуміється, є в коднім народі люде, з якими і найлучші верхи нічого путнього не зроблять… Але на загал добрий приклад верхів робить чуда у народів. Народ все дивиться на свої верхи…»)

– Яке добро, за словами султана, зробила Хуррем для сімей правовірних мослемів? («…Ти сама обняла зараз великої кухні сераю»; «… ти не соромилась своєї матері. Як далеко дійшла вістка про се, так далеко сягнуло добро, діло твоє. І не одна дочка помогла на старості літ своїй матері, не оден син поміг своєму батькові…»)

– Через що султан не дотримав слова, наданого Хуррем, яке стосувалось показу битви? («…Заки сонце зайшло — смертельно викосив великий завойовник Османів. Акрополь угорський в утечі утонув в одній з рік угорських і ніякої битви не міг Султан показати жінці своїй…»)

– Що здобув Сулеман по закінченню бою з угорцями? («Сулейман заняв столицю Угорщини без бою і в 1200 скринях з буйволових шкір вивіз до Царгорода всі скарби і клейноди її…»)

– У чому зрозуміла Роксоляна складність правління падишаха державою? («Голова її крутилась від тих справ, які викидала і викидала машина столиці держави, що простягалась на трьох частях світу. Не знала досі, що чоловік її двигає на собі весь той безмірний тягар. Вже першого дня зрозуміла, чому її чоловік так часто приходить з почервонілими очима і так тихо сидів при ній, як хоре дитя при матері. Деякі справи були такі помотані, що дійсно тільки серцем, а не розумом можна було їх спробувати розв’язати…»)

– Ким для Насті була княгиня Ольга? («О! І тоді зачне снувати плани і діла, якими перевищить велику княгиню Ольгу, котра в сих палатах приймала хрест — так само потайки, як потаємно і вона несе свій невидимий хрест терпіння, в котрім уже призабула святі слова Господньої молитви: «і не введи нас во іскушеіє…»)

– Як описав Джігад Кассім Роксоляні? («Коли Джігад займеться на землі, тоді по небі ходить заграва пожара. І кидає криваві блиски свої на чорні стовпища і хмари диму. Тоді стогнуть шляхи під важкими колесами гармат халіфа. Тоді дуднять дороги від тупоту кінних полків його. Тоді чорніють поля від піших військ падишаха, що пливуть, як повінь. Тоді так гуде плач жінок і дітей християнських, як шум у градовій точі…»)

– Що таке є ворохобня, про яку розповів комендант султанші за великою таємницею? («…Се річ страшна від війни. Бо тоді в улицях міста убиває брат брата, і батько сина, і дочка зраджує матір свою, як тільки допустити дор того, ворохобня розгорілася… А викликають ворохобню злі люде, котрі все носом чують, коли над ними має за тяжіти тверда рука. А причин до ворохобні знайдуть вони сто тисяч, а як нема, то видумають…»)

– Яким чином султан вгомонив збунтовану казарму? («Зі всіма говорити не можу. Нехай виступлять три провідники!… Ані одного слова не сказав, тільки блискавичним рухом руки витягнув шаблю

і трьома ударами на місці зарубав усіх трьох так скоро, що ніхто й не спам’ятався…»)

– Покарання, яке зазнали бунтівники проти молодого султана? («А на деякі подвір’я народ сам затягував призначених на смерть бунтівників і, замкнувши всі брами, дивився з вікон, як голодні собаки живцем роздирали зв’язаних бунтівників…»)

– По чому Хуррем визначила одчайдушність і відважність свого чоловіка?

– Для чого Роксоляні потрібна була довірена людина? («Бо я мушу мати свого довіреного на тім становищі. Без того всі мої плани на ніщо не придадуться. На ніщо!»)

– Опишіть, якими жорсткими завойовниками були турки.

– Яким чином султан стимулював своїх воїнів у жорсткій битві? («Остигаючий запах війська піднесено приреченням величезних сум в золоті. Кожному яничарові обіцяно виплатити тисячу аспрів. Герольди викликували в таборі, що котрий простий воїн дістанеться на мури міста, одержить тридцять тисяч аспрів, а коли се буде субаші, то стане цісарським намісником…»)

– Через що Хуррем хвилювалась за султана під час війни? («..Та всі плани її умерли б разом з життям її мужа. Ще син її був замалий, щоб міг устояти в тім вирі, який міг зірватися по смерті великого султана і його первородного сина… — Ти не підеш у вир, сеї боротьби! Бо тут може померкнути твоя зоря! А ще жаден твій син не годен сам усісти на престолі султанів, ні піднести меча проти бунту!»)

– Чим закінчилася битва за Відлень?

– Що нагадала циганка Хуррем? Чому вона раптово припинила ворожіння? («Біля шляху твого лелеча й кедрина… По однім боці квіти і тернина… По другім боці Хрест і домовина… Як блідий місяць, так рости буде твоя сила, пані… А в житті своїм два рази зустрінеш кождіську людину, котру раз узріли ясні очі твої… А яч під час наспіє.

На мості калиновім узриш перстень з міді в п’яної людини, лозміткою вкритий, з каменем фальшивим…»; «…що ворожила тій гарній пані, зустріла її вже другий раз у житті, і перша ворожба її вже здійснилася! Такій людині не вільно ворожити вдруге, ні прийняти від неї ніякого дару людям з цілого табора, опріч корму для худібки…»)

XVIII частина. «Гаддж Роксоляни»

– Що означало відбуття Гадджу? («…святу подорож на прощу до Меккаи й до гробу Пророка…»)

– З якою метою султанка їхала до Єгипту?

– Які труднощі перешкоджали руху каравану в пустелі? («І знов настав день, але такий, що не добре надасться до їзди в пустелі. То зі сходу, то з полудня завівав вітер — такий гарячий, що здавалося, немовби хто дув огнем з величезного міха. Небо стало жовте, як сірка. А за кожним подувом гарячого вітру воздух ставав темний і їхалося, мов у мряці.

– Невимовна спрага зачала мучити людей і звірят. Бедуїн, що постійно їхав біля султанки вийняв і подав їй доковування затвердлу живицю, котрою мріє арабська анація. Страшна жара тривала весь день аж до вечора…»)

– Через що було припинено похід каравану? («…Бо султанка хотіла оглянути старезні шахти…»)

– Чим захопилася султанка Місафір у копальнях? («…Занялася читанням арабських надписів. І довго читала їх та й навіть виписувала з них старинну мудрість, як пчола, що збирає мід, де зустріне його…»)

– Чому сторожа пильно охороняла караван під час нічного відпочинку? («Ніччю розставлювано сторожі аж до сходу сонця, бо розбійничі племена арабів чигають на такі каравани, підсовуються в темряві до них, душать прочан і ограбовують…»)

– Які святі місця відвідала Хуррем в місті Пророка? Чим вони вразили султаншу?

– Про що відбулася розмова між султаншою і лікарем-аскетом?

– Чим вразив монах султаншу?

– Яку долю вбачав святий для Мустафи? («Бачу, дитино моя… бачу ученого… котрий підкуплений султанкою… фальшує листи невинного Мустафи… фальшує так… що й сам Мустафа не годен пере батьком… відріжнити своїх листів від по фальшованих…Учине Мустафа смерть невинного…»)

– Як скарб негативно впливав на долі багатьох людей? («Я вже бачив, як жовтий блиск золота і світло дорогого каміння з князів робило убійників і не одну жінку, не одну дівчину спонукало віддати свій найбільший скарб, чистоту свою за перли і каміння, що мало прикрасити її. Я бачив рубіни, котрих огниста і глибока червень робила чесних мужчин злочинцями, а шанованих жінок — упавши ми. Я бачив перли, котрих матовий, ніжний блиск руйнував життя цілим родинам, сіяв зіпсуття, нечесть і смерть…»)

– Що було, на думку монаха, цінним для Хуррем? («Ти, як уроджена цариця любиш ті річі так, як любиться цінних людей за їх властиву вартість, за те, що кожний з них інакший і має цінність особи в собі. Бо всему сила Божа дала обличчя своє та найбільшу цінність має душа людини…»)

– Яке майбутнє дітям Роксоляни пророкував святий? («Скоро по смерті Мустафи побачиш чашу кари в руці Селіма»; «Зажадаєш від мужа свого, щоб він право престолу переніс на Баязеда»; «Він послухає закона Османів про право первородства і вперве та востаннє опреться волі твоїй»; «Ти будеш Базедові, молодшому синові свому, багато золота і самоцвіт-каміння на здобування агів і війська падишаха. А свого мужа наклониш хитрістю, щоби зробив його намісником Анатолії. І піде твій Баязед війною на батька і на брата свого й Анатолі кине на Умілі. Заграють гармати, а син твій Баязед кривами руками сягне від Скутарі на острови Принців, на Дівочу Вежу і на Долину Солодких Від. І зачне довгу на милю касарню яничарів, і в серай батька свого, де колись стояла колиска його»; «…від вечора до ранку ревітимуть гармати Баязеда на столицю батька. А за ту ніч покажуться білі, як срібло, нитки в волоссі побожного мужа твого. А як ранок засвітиться він вийде з серою з молитвою на устах, на чорно-чорнім коні, під зеленим прапором Пророка, проти руїшника і сина свого. І трьома ударами розіб’є на три часті силу Баязеда, і чергою зіпхне в Чорне море, і в Боспор бурливий, і в море Мармара…»)

– Якої думки дотримувався монах щодо того, під впливом чого людина робиться гарною? («Не тіло її, і не розум її, і не знання її, тільки мир у нутрі й діяльність, згідна з заповідями Бога. А того не осягне ніхто без чистоти душі…»)

– Що порадив святий султанші? («Не уповати на себе, бо людина слаба і кволий дух її. Не рахувати на людей, бо вони непостійній минущі. А кожної днини і перед ділом своїм радитися в дусі Бога, бо тільки він вічно постійний, найлучший і наймудріший…»)

– Чому Роксоляна почувалася чужою? Що про це пояснив їй монах? («Ти велика людина, внещасна доню моя… Бо маєш сильну волю у змаганні своїм. Але твоя воля звернена на зло, до непошани заповідей Божих. І тому ти чужа сама собі, що тим відчужилася від Бога…»)

– З якими проханнями звернулася Роксоляна до свого сина Селіма? Що спонукало її до цього? («— Може ти матимеш колись з волі батька владу намісника у сім святім місті. Не забудь тоді подарувати жидівському народові бодай сей Мур Плачу в Єрусалимі…»)

– Як склалася доля Кляр? («Кляр оповіла що по двох літах невільництва купив її поважний і добрий єврейський купець з Єрусалиму та взяв за жінку…»)

– Про що свідчить закінчення твору? Яким чином він вплинув на вас?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

XVI частина

1. Куди щоп’ятниці виїжджала Ель Хуррем?

а) До гори св. Афона; б) на прогулянку вздовж бурхливої річки; в) на молитву в мошею; г) на спортивні турніри арабачив.

2. Кого зустріла Хуррем «ідучи по дорозі однієї з п’ятниць?

а) Стефана; б) Ірину; в) свою матір; г) Кляру.

3. Після полонення Насті, її батьки переїхали з Рогатина і жили у:

а) Кам’янець-Подільському; б) Самборі; в) Тернополі; г) Ужгороді.

4. В інших країнах як огню боялися:

а) тверської ікони Богоматері; б) матері падишаха; в) Роксоляну; г) турецьких послів.

5. Як мати охарактеризувала шлях своєї доньки? Дорога:

а) як на другий світ; б) стрічка, що в’ється; в) терниста і небезпечна; г) наче жах якийсь.

6. Від чого, розмовляючи з матінкою, Настуся «закрила очі руками й не сказала ні словечка»? Бо:

а) дізналася про смерть батька; б) Стефан одружився на Ірині; в) дорікали матері, що її дочка зрадила вірі християнській; г) згадала ворожіння циганки.

7. Про яку річку, за словами матері Насті, пісні виконують?

а) Дунай; б) Дніпро; в) Каялу; г) Ворсклу.

8. Що було надано матері Насті турецьким намісником задля швидкого прибуття жінки до Царгорода?

а) Лист; б) золотий перстень; в) смарагд; г) фотокартку султанші.

9. Яку приповідку висловила мати Насті, спілкуючись із дочкою?

а) «Батько або мати навіть семеро дітей одного батька або мами не годно прокормити»; б) «Коли хочеш бути в честі, то не дуже до людей части»; в) «Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла сподівайся»; г) «Передні колеса кінь везе, а задні самі котяться».

10. Хто розповів матері Насті про «всякі інші обставини життя своєї дочки у турецького султана»?

а) Гапка; б) мати султана; в) Кассім; г) Мустафа.

11. Від кого застерігала мати Настю щодо султана?

а) Уникати брехні; б) висловлювати незадоволення; в) не робити нічого злого; г) не бути підступною до нього.

12. Про що поцікавився Сулейману Роксоляни, намагаючись зустрітися з матінкою?

а) Про ім’я жінки; б) спитав щодо звичаїв привітання; в) чи сподобалося їй у покоях гарему; г) як її пригостили євнухи.

13. Яким дарунком подякувала Хуррем жидівським купцям за те, що вони допомогли її матері віднайти свою дочку?

а) Золоті монети у прозрачних шовкових покривалах; б) п’ятеро арабських коней; в) дозвіл відвідування султанського гарему; г) віз смарагдових камінців.

XVII частина

14. Чим був дивовижним 1526 рік для мешканців Стамбула?

а) Холодною зимою; б) великою кількістю воїнів; в) багатим на страти; г) пекучим літом.

15. Що означало слово «Джігад» у турків?

а) Велике свято; б) початок нового століття; в) «свій чолові»; г) святий похід султан.

16. Художній засіб, який використав О. Назарук у фразі: «А в перший день Джігаду падав дощ кривавий на землю християнську»:

а) уособлення; б) гіперболу; в) епітет; г) метонімію.

17. Вирушивши у військовий похід, султан їхав на чорнім коні під прапором Пророка кольору:

а) зеленого; б) жовто-блакитного; в) рожевого; г) синього.

18. Яку посаду обіймала Хуррем в Царгороді на час відсутності султана?

а) Коменданта; б) секретаря султанських палат; в) генерала; г) візера.

19. За що мослеми стали більше поважати султаншу?

а) Доброзичливе ставлення до них; б) щирі почуття до своєї матінки; в) її прагнення збудувати мошею;г) намагання поліпшити життя обездоленим.

20. Над якою країною султан отримав перемогу в поході без бою?

а) Угорщиною; б) Польщею; в) Німеччиною; г) Францією.

21. Про що боялася Настя розповісти і порадитися зі своєю матінкою?

а) віровідступництво; б) бажання знищити Мустафу; в) отруїти першу жінку султана; г) те, що народить ще дитину.

22. Зразком для Хуррем була:

а) Ярославна; б) княгиня Ольга; в) дружина царя Костянтина; г) мати Сулеймана.

23. Забобонним повір’ям, на думку Роксоляни, є:

а) не можна віддавати гроші, будь-які матеріальні цінності після заходу сонця; б) зорі на небі мають силу над людьми на землі; в) не слід переходити перед людьми, які рухаються, і з пустим відром;г) потрібно вимітати сміття у приміщенні до виходу.

24. Собаками без шерсті Кас сім називає:

а) вовків; б) лисиць; в) людей; г) птахів-хижаків.

Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 бала.

Картка № 1

1. Дослідіть, про що свідчить гуманне ставлення Роксоляни до простого люду? Чому вона не цуралась його? Наведіть приклад з твору.

2. Як ви вважаєте, що мала на увазі мати Насті, висловлюючись: «Велику красу Господь Бог поклав на сі дивні землі, але наша, доню, таки приємніша, бо наша». Відповідь обґрунтуйте.

3. Що означало ім’я дочки султанської Мірмаг?

а) Сонячне Проміння; б) Яскрава Зірка; в) Місячне Сяйво; г) Троянда Божа.

Картка № 2

1. Поясніть, про що свідчить промова жидівських купців матері Насті стосовно її дочки: «Вона силу має, якої ще світ не видав, що хоче, то робить». Своє міркування обґрунтуйте.

2. Яких утисків, на ваш погляд, зазнавав простий люд від юдів? Що означають слова о. Теодезія: «Господь Бог так справедливо відміряв нашим кару, цю ні на макове зерня не схибив»?

3. Гаддж — це:

а) свята подорож на прощу до Мекки й до гробу Пророка; б) храм у Єгипті; в) велике світо мусульман; г) назва нового міста, збудовано за наказом Сулеймана.

Картка № 3

1. Що мала на увазі Роксоляна, звертаючись до свого чоловіка: «Твій край вже давно став моїм краєм і твій нарід моїм народом» Чи є відвертими ці слова султанші? Відповідь вмотивуйте.

2. Порівняйте похід князя Ігоря на ворогів («Слово про похід Ігорів») і Сулеймана під час «Джігаду». Свої спостереження узагальніть.

3. У славних копальнях Маггара п’ять тисяч тому літ єгипетські фараони здобували:

а) золото і срібло; б) крейду і вапняк в) мідь і малахіт; г) різнокольорові метали.

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Зібрати фактичний матеріал до питання «Реальність і художній вимисел О. Назарука у творі «Роксоляна». Знати ідейно-художній зміст оповідання В. Дрозда «Білий кінь Шептало».