Мета: опрацьовуючи ідейно-художній зміст твору О. Назарука «Роксоляна», зосередити увагу на окремих деталях характеристики героїні твору (вдача, щирість, розум, врода); розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення; вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, враження, спостереження; аналізувати, сприяти розвитку творчих здібностей учнів. 

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет О. Назарука і учнівські портрети Роксоляни, текст твору, географічна карта світу, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

Виставка учнівських малюнків-портретів Роксоляни «Якою я уявляю цю жінку-правительку». Міні-коментар школярів до своїх творів.

III. Актуалізація опорних знань

1. Гра «Найуважніший»

Завдання: визначити, кому з героїв роману О. Назарука «Роксоляна» належить фраза:

– «Не спішися, бо й так не знати ранком, що буде вечерком». (Старий Дропан)

– «Бо й ми не без гріхів. Особенно нищить нас оден головний гріх. Це лінивство». (Теодозій)

– «В перлах і фарарах ходити будеш… І адамашки під ногами будеш, а горючий камінь у волоссю твоїм, а біленькі шовки на ніженьках твоїх, а червона кровця на рученьках твоїх… Ладан і кубеба у кімнатах твоїх… А їсти будеш дорогий цинамон, а пити будеш солодкі сорбети… А мати будеш двох синів, як Єва… і два весілля, а одного мужа!..» (Циганка-ворожка)

– «Ти подивися тільки! Вона така гарна, що я раджу якнайскорше вивезти її з Бахчисараю до Кафи… Але се задорогий для мене товар! А хора вона не есть, тільки втомлена дорогою і татарською тресурою. А ти не був би втомлений, якби так тебе кілька тижнів гнали, як коня на ременях?» (Ібрагім)

– «Вони ділять нас, бранок, на ріжні роди. Одних, простих і негарних, призначають до тяжких робіт і до праці вдома. Інших беруть до шкіл». (Ванда Вєлєжинська)

– «Предсказано, що з початком кождого століття родиться великий муж, який обхопить те століття, як бика за роги і поборе його. А султан Сулейман уродився в першім році десятого століття Геджри». (Абдуллаг)

– «…Мусульмане кажуть, що найдурніша жінка хитріша від найрозумнішого мужчини. Зрештою, ми в нашім віці дорожчий товар, ніж найсильніші мужчини». (Кляра)

– «…Котру жінку чи дівчину султан раз діткне, її відокремлюють і дають їй окремих невольниць і євнухів». (Султан Сулейман)

– «…І перша, і друга любов може стати отруєю, коли не поблагословить її Бог всемогучий». (Роксоляна)

– «Ти найбільша надія Османів, і сонця твого щастя ніщо не повинно затемнити! Але якраз тому я не можу зробити тобі того, що спробував би зробити кождому іншому правомірному…» (Старий Мугієддін)

– «Адже я ще не зустрічав такої гордої дівчини ні жінки. Ніколи!» (Султан Сулейман)

– «Найбільше грошей ужила б я для найбільш нещасливих людей» (Роксоляна)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Міні-дискусія. Питання для обговорення

– Підтвердьте або спростуйте думку: «Роксоляна — зрадниця, відступниця».

– Чи було ворожіння циганки віщим? Відповідь вмотивуйте, наводячи переконливі аргументи з твору.

– Дослідіть, як зовнішня краса Роксоляни гармонує з її мудрістю і розумом.

IV. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

V. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

Роксоляна! Як багато вже про неї сказано і написано! З кожної прочитаної сторінки твору ви все більше пізнаєте про ті далекі часи минувшини, про ту жінку, яка стала символом гордості, мужності, високого розуму і краси українок.

Сьогодні ми спробуймо дослідити, якої вдачі була героїня, в чому полягали її стосунки з людьми, як її природний розум і врода сприяли збереженню життям тим, хто потрапив до турецької неволі. Отже, подорожуємо далі…

2. Вдача, щирість, розум і врода — основні ознаки, які притаманні головній героїні твору.

2.1. Бесіда за питаннями:

– Яких змін зазнали Роксоляна-дівчина і Роксоляна-султанша?

– Визначте риси вдачі, притаманні героїні твору.

– У чому виявилась щирість Роксоляни?

– Як бранка з України намагалася використати свій розум, талант, обдарованість, кмітливість, винахідливість служінню на благо свого рідного краю?

– Якою вродою наділила природа Роксоляну?

– Чому татари, а потім і падишах називали Настю Хуррем?

– Де брала сили героїня для того, щоб у складніші хвилини свого життя бути веселою? Як це її характеризує?

– Хто любив, а хто ненавидів Роксоляну? Чим це зумовлено?

– Як поводила себе Настя-Хуррем у стосунках з людьми? Від кого і від чого це залежало?

– Чи варта Роксоляна на повагу і визнання українців? Відповідь вмотивуйте.

2.2. Мікрофон: «Що я найбільше ціную і що зневажаю в Роксоляні?».

3. Характеристика образу султана Сулеймана

3.1. Орієнтований план.

I. Сулейман Пишний — десятий султан Османської імперії.

II. Портрет і зовнішність героя

III. Риси характеру падишаха:

1. Жорстокість і вимогливість.

2. Відчайдушність і терпіння.

3. Відвертість і мудрість.

4. Сила і мужність.

5. Уважність і спостережливість.

IV. Інші особливості султана:

1. Повага до матері.

2. Освіченість і кмітливість.

3. Шанувальник закону і Корана.

5. Безмежна любов до Роксоляни.

6. Протистоїть будь-якої конкуренції на престол.

7. Прислуховується до порад Хуррем.

V. Значення образу Сулеймана у відтворенні історичної епохи того часу

3.2. Інформація про падишаха.

3.2.1. Історичні дані про Сулеймана.

Сулейман царствував 46 років (1520–1566). Скоро по вступленню на престол пішов війною проти Угорщини і показався відразу грізним сусідом християнського світу та дуже здібним вождем. Він здобув Білгород над Дунаєм та всі околишні замки. Опісля спустошував береги Італії. Армію мав поверх півмільйону і 15 000 гвардії яничарів дуже дисциплінованих. Доходи його становили близько 5 000 000 аспрів щорічно. Силі його не було рівні в цілім тодішнім світі. Був твердого характеру, відважний, розумний, працьовитий, раз даного слова все вірно додержував. Любив молитву (сам укладав побожні псалми). Росту був високого, рухи мав поважні, вираз обличчя дивно лагідний, в поведенні самостійний. Не підлягав нікому, опріч своєї жінки Роксоляни, «невольниці з руської країни». Сулейман помер у глибокій старості, переживши всіх своїх ворогів й улюблену жінку Роксоляну, котру любив аж до її смерті.

3.2.2. Сулейман і закон.

За законами вірування падишах міг мати чотирьох законних дружин. Діти першої з них ставали наступниками престолу. Вірніше, наслідував престол один первенець, а решту часто очікувала сумна доля: всі претенденти на владу підлягали знищенню.

Окрім дружин падишах мав будь-яке число одалісок. У різний час при різних султанах в гаремі жило від кількох сотень до тисячі і більше жінок, кожна з яких обов’язково була надзвичайно красива. Також у гаремі був штат євнухів-кастратів, прислужниць різного віку, масажисток, лікарів і тому подібних. Керував всім цим складним господарством «керівник дівчат» — євнух кизлярагаси. Падишах був молодий, коли став султаном (у 1520 році) і дуже шанував жіночу красу.

3.2.3. Цитатна характеристика героя.

– «Султан Сулейман буде найбільший зі всіх султанів наших!»

– «Предсказано, що з початком кождого століття родиться великий муж, який обхопить те століття, як бика за роги, і поборе його. А султан Сулейман уродився в першім році десятого століття Геджри».

– «Вічно жити не буде й він. Але старе передання каже, що він і по смерті правитиме світом ще якийсь час».

– «Десятий султан Османів умре на львинім столі сидячи. А що він у хвилі смерті своєї оточений буде всіма ознаками влади, то люде і звірята, генії й злі духи боятимуться його і слухатимуть, думаючи, що він живий. І ніхто не відважиться наближитися до Великого халіфа. А він нікого не закличе, бо буде неживий. І так сидітиме, аж поки малий червак не розточить палиці, на яких великий султан опирати буде обі руки свої. Тоді разом з розточеним патиком упаде труп Великого Володаря. І смерть його стане відома всім».

– «…Наслідник Седіма Грізного, десятого султана Османів, найгрізнішого ворога християн».

– «…Первородний син і правний наслідник Селіма Грізного,— Сулейман Величавий,— пан Царгорода і Єрусалима, Смирни і Дамаска і сім сот міст багатих Сходу і Заходу, десятий і найбільший падишах Османів, халіф всіх мусульманів, володар трьох частей світу, цар п’ятьох морів і гір Балкану, Кавказу й Лівану і чудних рожевих долин здовж Маріци, і страшних шляхів на степах України, могутній сторож святих міст в пустині Мекки і Медини і гробу Пророка, пострах всіх християнських народів Європи і повелитель найбільших сил світу, що міцно стояли над тихим Дунаєм, над Дніпром широким, над Євфратом і Тигром, над синім і білим Нілом…»

– «Він був прекрасно одягнений,— стрункий і високий. Мав чорні як терен, блискучі, трохи зачервонілі очі, сильне чоло, матово-бліде обличчя, лагідного виразу, тонкий, орлиний ніс, вузькі уста й завзяття біля них. Спокій і розум блистіли з карих очей його».

– «Був у найвищій мірі здивований і — роззброєний. Тінь твердості зовсім щезла довкруги його уст. Велике зацікавлення сею молодою дівчиною, що так основне ріжнилася від усіх жінок в його гаремі, перемогло в нім усі інші почування»

– «Молодий султан знав, що в цілій величезній державі його нема ні одного дому, ні одного роду мослемів, з котрого найкраща дівчина не впала б йому до ніг, якби лиш проявив охоту взяти її до свого гарему. Він дуже здивувався, що трут, одна з його служниць,— ба, невольниця! — може мати такі думки…»

– «На нім був чудовий, синій туркус, що хоронить від роздратування й божевілля, від отруї і повітря, що дає красу і розум, і довге життя та й темніє, коли його власник хворий».

– «…І перша, і друга любов може стати отруєю, коли не поблагословить її Бог всемогучий».

– «…Я ще не зустрічав такої гордої дівчини ні жінки. Ніколи!»

– «Падишах Сулейман біг за нею, як біжиться за долею, за щастям: всім серцем своїм і всею вірою».

– «Настя: “— А Сулейман? Цікаво, яка його душа — там — у самім нутрі?”».

– «Настя: “— Ти володар великої держави, а я никла квітка… Таких, як я, багато, таких, як ти, нема…”».

– «Настя: “Знала, що режим у гаремах був суворий, але не сподівалася аж такої страшної кари за свою образу. Очевидно, султан мусів уже заявити суддям, що її обида — се обида його і його дому”».

– «О, Хуррем! Коли не зломлю страхом сеї ненависті, то вона буде вибухати проти тебе що раз, то грізніше. Се, що вони зробили тепер, тільки початок вибухів. Я знаю своїх людей!».

– «Перед ним відкрився немов замкнений досі й зовсім йому невідомий, новий огород душі його любки, в котрім цвіли квіти, яких досі не стрічав».

4. Опрацювання ідейно-художнього змісту повісті

XI частина. «Перша подорож на прощу Роксоляни»

– З якого часу Афон здобув великої слави? («Свою велику славу, як святе місце прощ, осягнув Афон вже дуже давно, ще як не було роздору між Сходом і Заходом, а єдність була у церкві Христовій»)

– Про що думала Настя і чим захоплювалася, підпливаючи до півострова?

– З приводу чого героїня згадала циганку? («…Ясний кришталь думки, який уродився в ній, загинає розігріватися і виглядає, як горючий камінь, про який пророкувала їй циганка, що буде мати його у волоссю»)

– Про яку таємницю монаха Івана дізналася Настя? («По тім, що монах назвав відступника «отче Іване», зміркувала, що тут не знають про його відступництво. Але не хотіла його зраджувати. Розуміла, що тоді і він міг би видати її тайну, що вона не отрок султана, але його любка»)

– Що знала героїня про св. Афон і з приводу чого пишалася, йдучи до гори? («…Вступ на св. Афон заборонений жінкам ще від часів царя Константина і що на Афоні не була ще ні одна українка, навіть ніяка княгиня. Серце її билося так, як б’ється в грудях того, хто перший вийде на недоступний верх гори»)

– Як сприйняла Настя розповідь старця про того, хто вибрав гору Афон на святу обитель? («Все те, що оповів старий монах, видалося їй таким природним і правдивим, що немов бачила й чула, як оживають і кричать кам’яні ідоли, кричать про чуда, які мають діятися на землі. Вірила твердо в чуда. Бо чи ж не чудом було для неї те, що вона сюди дісталася? Дісталася всупереч приреченням цілих поколінь могутніх царів!.. Дісталася як невольниця туди, де століттями не могли дістатися навіть жінки наймогутніших царів Візантії. Чи ж не чудом було, що з товпи бідних невольниць так скоро вийшла аж на місце, якого їй завидують дочки перших домів сеї землі? Відчула якийсь дивний біль, що там унизу мучаться товаришки її недолі. Той біль був змішаний з розкішною радістю, що вона не там, між ними…»)

– Які люди відвідували храм Матінки Господньої Воротарниці? («Бо за Іверським монастирем попитували звичайно старі люде, які мали тяжкі гріхи на совісті. Вони хотіли перед смертю подивитися в обличчя матері Судді…»)

– Що розповів монах Іван щодо відвідування гори Афон жінками? («Жіночого пола на святім Афоні не було вже більше як тисячу літ. Афонські отці законоположили, щоб жіночий пол не мав вступу на Святу Гору. А се потвержено було грамотами всіх царів візантіївських і великих султанів. Була тут лише жінка першого християнського царя Константина»)

– Чому жінка першого християнського царя Костянтина не змогла відвідати Іверський храм? («Але як тільки підійшла до першого скита, Божа Мати крикнула з ікони: “Ти чого сюди! Тут ікони, а ти жінка! Ні кроку дальше!..”»)

– Яким питанням Настя вразила старця? («Скажи мені, старче Божий, чому турки мають свою сильну клац на великих землях, а ми ні?») Що він їй на це відповів? («Бо вірності в нас не було»)

– Як пояснив монах Насті про діяння Бога? («Бо дав Господь свобідну волю людям, сотворивши їх на образ і подобіє своє. Робіть, що уважаєте добрим сказав їм, а не схочете, то побачите до чого дійдете… На потомках потомків ваших відіб’ю злобу вашу… Не спинялася та злоба і перед найбільшими володарями нашої землі, мій сину… Королеві Данилові, першому розумом по Соломоні, на пирі, при чужих послах, для більшої наруги галичанин жбухнув чашу вина на обличчя… А Ярослава Осмомисла, котрого навіть чужі князі і султани вибирали суддею за розум його, взяли галичане на страшні тортури: живцем спалили перед очима його любу жінку… Се той сам господар нашої землі, за голови котрого сіяла вона золотом і достатком, як ніколи. Се той сам, що відновив святу обитель сію…»)

– Через що християни ослабли порівняно з мусульманами? Як це пояснив старець? («…Не маємо влади своєї…Не в тім річ, що були злі вчинки, а в тім, що не було спроживу в народові проти них… Не було ні пошани, ні оборони владі. Тому вона й упала…»)

– Як розмірковувала Настя над своїм минулим і теперішнім коханням? («Чула виразно, що розлетівся вже ніжний запах її першої любові, яку відчувала до Стефана, та що помалу, але постійно входить в її серце друга любов. Любов, котра хвилями зачинала сп’янювати її, дійсно як вино. Любов грішна, любов до невірного бісурменина, який ставав їй все дорожчим»)

– Про що просила героїня у Іверської ікони Богоматері, стоячи вночі перед нею на колінах? («…Я бідна дівчина з далекої країни, без дому і без роду між людьми чужими, одна-одинока як билина в полі! Мене вирвали з дому й загнали в світ далекий. Але я не прошу ні за свою волю, ні за своє щастя… Матінко Господня, Воротарнице! Дай, мені тільки знак, що робити маю у своїм ваганні! Я не можу забути мук нещасних бранців і осень пожежі в своїм ріднім краю. Може, ти так хочеш, щоб я злагіднила великі нещастя рідної землі? Дай мені знак який-небудь від всемогучого Сина свого в Тройці єдиній! Адже він знає все і всім опікується, навіть червачком найменшим! А біль душі моєї більший, ніж біль розтоптаного червака. Я не хотіла б вирікатися церкви, в якій молиться мій батько. Бо тоді буду самотня ще більше, ніж тепер. Але ж інакше не принесу пільги тисячам нещасних. Ти знаєш, що таке біль! Встався за мною до всемогучого Бога, що сотворив небо, і море, і вітри, і птиці небесні, що наказав людям творити добрі діла. Дай мені знак який-небудь. Матінко Господня, Воротарнице! Може якраз в тій цілі дивна рука Божа привела мене аж сюди, степами і морями, щоб я принесла пільгу горіючим селам

і гнаним у неволю жінкам і мужчинам? Дай мені знак який-небудь. Матінко Господня, Воротарнице! Кивни своїм оком, задрижи повікою, витягни пальчик до мене!..»)

– Що відповів Насті її внутрішній голос під час її молитви? («На образ і подобіє своє сотворив Бог людину, і дав людині промінь розуму свого і вольної волі своєї як дві могутні керми, щоб переплила життя. Рішай сама після розуму свого і волі своєї, що їх дав тобі Бог! А прийде час, коли Бог дасть тобі не оден знак, але багато, чи ти добре рішила і чи добрі степеки твої…»)

– Яке лихо сталося з Матір’ю християнського Пророка? («…Таємний образ Матері християнського Пророка… замучили солдати»)

– У чому виявилася неприязнь Сулеймана до хреста? («— Чи бачив хто щось подібне! — думав ідучи великий султан, що не терпів християнської віри, а передовсім знаку, хреста.— Куди не глянь у їх краю, скрізь бачиш їх святу шибеницю: при стежках і шляхах, і на розпуттях, на домах, і на церквах, і на стягах та коронах їх князів і монархів, на грошах, та навіть на грудях їх послів!.. Навіть на своїй любці бачив я шибеницю!.. А так міцно держаться ті «джаври» своєї шибениці, що навіто невольниця не хотіла зречися знаку шибениці за ціну султанського сигнета! І чого вони так держаться тої шибениці, на котрій їх божевільні предки повісили їх Пророка?»)

– За що султан ненавидів євреїв? («…Не любив з різних причин. А головне тому, що вони не мали в собі спокою»)

– Як сприйняв Сулейман зізнання Насті у любові до нього? («Але радість його через те не була менша. Якась розхвильована, солодка розкіш, що давала йому небувале почуття сили і життєвої радості, обхопила все його єство. Мов зелектризований перуном стояв великий султан Османів на березі вічно-гомонного моря. І чув у собі подвійну силу і подвійну велич. Чув у собі погідну радість з життя, яку переливала в його серце та тиха дівчина з далекої країни. Помалу минало його розхвилювання. І обличчя султана залив спокій, який йому найбільше подобався в людях»)

– Над чим розмірковувала Настя, йдучи після моління від Іверської ікони Богоматері? («І все бачила, як ішли-скрадалися до образа темні тіні людей-грішників. Всі вони мали якийсь тягар на душі. Всі, всі, всі. “А Сулейман? — подумала.— Цікаво, яка його душа — там — у самім нутрі?..”»)

– Який вплив гора св. Афон мала на героїню? («А на неї святий Афон зробив таке сильне вражіння, що рішилася не покинути христової віри за ніякі скарби світу, навіть за діадем султанки Османів! А що вже полюбила молодого Сулеймана і хотіла стати його жінкою, то відчула, як колеться душа і як великий біль входить у серце. І бачила вже перед собою круту стежину думки, якою мала йти душа її, тягнена двома силами: вірою і любов’ю. О, вже чула, що буде мати що прощати їй Матінка Господня Воротарниця, на святім Афоні, в Іверській іконі…»)

– Чому батько Насті не любив, коли ворожки роз’яснювали будучину? («Адже на кождім такім роз’яснуванні наступала ще більша темрява. І хто, уповаючи на роз’яснення йому шляху скорого лискавкого, пустився б іти куди-небудь, того напевно ждала б заглада»)

– З чим, на ваш погляд, була пов’язана негода на півострові? Чи є це символічним?

XII частина «І два весілля, а одного мужа…»

– Як гарем падишаха сприймав стосунки його з Роксоляною? («Мов чорна туча над землею, висіла ненавистю над великим гаремом падишаха. Ненависть всіх жінок і одалісок до блідої чужинки, невольниці Хуррем, «християнської собаки», що полонила серце десятого султана»)

– Який «подарунок» приготували суперниці Хуррем? («На другий день по приїзді Настуні побачила вона вечером, як до її кімнати вбігла мала чорна собака з дерев’яним хрестиком, прив’язаним до хребта. Зразу так полякалася, що аж крикнула. Але вмить успокоїлася, догадавшись, що се буде «дарунок» їх суперниць, котрі зненавиділи її. Вони, очевидно, нарочно тепер підкинули ту собаку, бо була се звичайна пора відвідин падишаха. Якраз під ту пору хотіли вони збентежити Настуню і, може, спробувати востаннє відвернути від неї серце Сулеймана. Зрозуміла се вмить»)

– Як заспокоїв падишах Роксоляну, над якою посміялися її суперниці? («— О, Хуррем! Ти одержиш такий килим, якого не мала ні одна з моїх жінок, ні жінок мого покійного батька,— нехай Аллах буде милостивий душі його!.. А ті, що придумали сей недобрий жарт, відпокутують за нього!»)

– Про що дізналася Настя стосовно покарання Сулейманом тих, хто образив його кохану? («— О, пані… Такого вже давно не було в гаремі — якраз тепер батожать дротяними нагайками двох євнухів твоїх перед страшною брамою Джеляз-Одасі, куди їх незабаром запровадять… А одну з найкращих одалісок падишаха зашивають у шкіряний мішок і будуть топити у Босфорі…»)

– Чому Роксоляна попросила султана про помилування тих, хто образив та принизив її гідність?

– Що підслухав Кізляр-агасі в кімнаті невольниці з України, коли до неї потрапили Мугієддін і Паша-саде? («Благословенне хай буде ім’я твоє хатун! Десятий і найбільший володар Османів, Сулейман — нехай вовіки триває слава його! — дарує тобі волю і каже запитати, чи і коли хочеш опустити його палату, столицю і державу?»)

– Якого була відповідь Роксоляни на пропозицію султана дати їй вільну? («Визнаю, що нема Бога, тільки Бог, а пророк його Магомет!»)

– Над чим розмірковувала героїня стосовно своєї волі? («А друга думка говорила Насті: “Настуню! Настуню! Два рази продали тебе чужі люде, а третій раз ти сама себе продаєш. Продаєш свою віру в Спасителя свого, котрий і за тебе помер на хресті. Продаєш його науку про доброту терпіння на сій долині сліз. Продаєш за земну любов до сотворіння, за скарби світа сего, за діадем султанки, за владу на землі… Йди, бо вольну волю маєш… Ті колись побачиш, куди ти зайдеш…без хреста малого і без віри в нього…”»)

– Якими словами Пророка відповіла Настя на питання Мугієддіна стосовно її можливого рішення залишити Туреччину? («…О, Бійтеся Аллаха, іменем котрого просите себе взаїмно! І бійтесь лона матері своєї! Глядіть, що Аллах дивиться на вас! І зверніть сироті добро її й не міняйте свою гіршу річ за її ліпшу, і не лучіть її добра зі своїм, бо се великий злочин! Беріть собі жінок з-поміж тих, які видаються вам добрі, тільки дві, або три, або чотири. А коли боїтеся, що се несправедливе, то дружиться тільки з одною свобідною або такою, яка посідає ваші права. Се найскорше охоронить вас перед несправедливістю…»)

– Виразно прочитайте філософські міркування Мугієддіна Сірека і Кемаля Пашасаде, які вони висловили султану про Хуррем. Про що вони свідчать?

1) «…Рільник є на те, щоб орал і заспівав землю, коваль — на те, щоб підкував коня, котрого приведуть до нього, жовнір на те, щоб боровся і погіб, коли треба, моряк на те, щоби пливав по морю, а учений на те, щоб висказував свої думки на основі своєї вченості й ума свого. Бо в тім вартість і ціна кождого з них. І ми скажемо тобі по совісті своїй і умінню свому: прегарна хатум Хуррем має ум високий і душу, що так уміє лучити святі думки Корану зі своїми думками, як лучить великий будівничий Сінам благородні мармори з червоним порфіром».

2) «Як від хлібороба не вимагають, щоб більше сіяв насіння, ніж має у мішку, так від ученого не вимагають, щоби сказав більше, ніж має в умі своїм. Онде під парком палати твоєї блищить — сміється море, спокійне і веселе. Але не можна знати чи попри синонський беріг не йде вже вихор Чорним морем і чи не збурить він до дна Босфору, і Золотого Рогу, і моря Мармара і чи не вдарить сильно в Серай Бурун».

3) «Велика хатун Хуррем уміє так лучити зі своїми думками і своїм бажанням не тільки те, що є в Корані, але й те, чого в нім нема,— як лучить великий будівничий Сінам порожній воздух з розмірами копул у святих мошеях і замкнених худжрах».

– Про яке місце в Корані зазначила Роксоляна стосовно жінки султана? («…Де Пророк Магомет поручає брати лишень одну жінку, подібно як Пророк Нессараг…»)

– На кого сподівалися незадоволені стосовно перешкоджання одруженню султана з колишньою служницею?

– Яку пораду надала у сні Насті Мати Божа, Воротарниця? («Добрий буде муж твій, Настуню, дитинко… Ти в його любові замкнеш очі свої. Всі три наречені, яких ти мала, дитинко, були добрі для тебе. Будь же добра й ти — на тім шляху високім, на земнім кладовищі, повнім сліз і роз»)

– Яких змін зазнала любов Насті до султана у порівнянні до Стефана? («У її серденьку грала вже любов страшну пісню, сильнішу від смерті. О, се не була вже ніжна й напівдіточа любов до Стефана. Се була любов жінки, що так знайшла свій предмет, як знаходить туча шпиль гори, котрий освічує лискавками і б’є перунами. Любов — любов — любов! Вона вже часом так кипить у нутрі, як лава у горі, хоч на склонах її ще все спокійне, і зеленіють полонини, і синіють, мов очі, тихі озера…»)

– Назвіть заходи, що проводилися під час весілля султана з Хуррем. («Для народу уряджено величні видовища, забави і змагання борців, для учених, поетів і письменників духові турніри з диспутами. На них поети предкладали до оцінки весільні вірші й одержували нагороди в золоті»)

– З чого складався весільний дар Сулеймана своїй майбутній дружині? («Стояли на столах у кімнатах Ель Хуррем золоті корони й нараменник, саджені брильянтами. І блистіли великі нашийники з перел білих, як іней на шибках вікон, і з переднайдорожчих, чорних, що виглядали, мов краплини найгарнішої ночі. І світили дивними блисками преясні діадеми з червоних як кров рубінів, і з зелених смарагдів, і з темно-бронзових турмалінів, що приносять щастя. А оден був з опалу, з сардійського каменя недолі, оточений колючим терням, як велів старий звичай у царськім роді Османів. Він стояв, напівкритий шовковою хустиною попелястого кольору Ізабеллі»)

– Як Абдуллаг ставився до Насті-невольниці під час її навчання? («Аллаг мій свідок найбільший, що я вчив тільки того, що каже Святе Письмо. А білу квітку з Лєхістану я шанував весь час, бо бачив у неї розум, покору і пильність. Але нехай діється воля Аллага!»)

– Які досягнення мав Пашасаде? («…Знав десять способів читання Корану і всі науки близького й далекого Сходу, почавши від науки про небесні блискучі зорі, скінчивши на науці про блискучі зорі в темній землі, про самоцвітне каміння, вживане на ліки у всяких хворобах. А слава його лунала по далеких землях»)

– З приводу чого хвилювався Абдуллаг, приїхавши до Стамбула на прохання Роксоляни? («В своїй скромності провінціального учителя ані на одну хвилину не припускав, щоб його ждало становище учителя — тут, у величезній столиці світу, де було тільки великих учених! Ще раз і ще раз переходив у своїй пам’яті, чи не сказав колись якогось необережного слова про султана або чи не образив чим його теперішньої жінки. І не міг пригадати собі нічого подібного»)

XIII частина. «Уродини первородного сина Роксоляни»

– Прокоментуйте епіграф до цієї частини твору: «Дитина — се в цілості будучність, оперта на минувшині».

– Чому, на ваш погляд, Настя, відмовившись від християнської віри, не викинула свій срібний хрестик, а залишила його?

– Які речі на згадку про свою неволю зберігала Настя? («…Срібний хрестик», «…невольницький одяг, в котрім її вперве побачив володар трьох частей світу», «слюбний черевичок, котрий у крамі в Рогатині з матір’ю купували», «…кривавий платочок, котрим свою зранену ніжку на Чорнім Шляху, на Дикім Полі обтирала, коли йшла степами при чорних мажах скрипучих. Як татарська бранка і з утоми та болю молоденьким тіленьком дрижала», «…маленьке глиняне надщерблене горнятко, котрим у Бахчисараю і потому в Кафі з Клярою чисту воду пили.. І пару засушених листочків, котрі під Чатирдагом, сидячи на возі, на пам’ятку з дерева зірвала. І маленький камінчик з святого Афону, де Божу Матір, що робити, питала…»)

– Про що повідав магометанський монах падишах щодо народження дитини? («Коли одна з жінок падишаха породить сина в річницю здобуття Стамбула, в день, що вертає щороку (29 травня), то син той матиме інакше значіння, ніж усі інші діти султанської крові, відколи править царський рід Османів!»)

– Яким чином потайки Роксоляна охрестила свою першу дитину? («Не могла з великої втоми пригадати собі дальших слів святої молитви, яку не раз чула з уст батька, а якою впроваджується дитину в християнську сім’ю. Знала тільки, що в молитві говориться дальше про воду як істочник нетління, неприступний противним силам. Думкою спогама на тих словах, що виринали з забуття в її мозку, як на зеленім гіллі спочивала голубиця, вислана Ноєм з ковчега по потопі. Напрасним рухом руки зачерпнула води й, обливаючи сина свого первородного, промовила тихо: — “Крещається рабъ Божій Стефанъ въ имя Отця, и Сына, и Святаго Духа, Аминь…”»)

– Який дарунок отримала героїня від Річчі? («Був у ній нашийник з брильянтів і перстень з туркусом, але скоро замітила, що шкатулка мала подвійне дно. Коли висунула його, побачила мініятурну книжечку в оправі зі щирого золота й емалії… Було се — Святе Письмо, таке саме, яке бачила у свого батька, тільки в маленькім форматі»)

– Застосовуючи текст твору, зазначте про те, що отримала Ель Хуррем від гостей з нагоди народження дитини? («Велич і дорогоцінність дарів, які звезено щасливій матері принца, перевищувала все, що бачила в Стамбулі при нагоді таких і подібних свят. Індійські шалі та мусліни, венецькі атласи, єгипетські дамаеті, грецькі делікатні, як пух, матерії, срібні миси, повні золотих монет, і золоті посуди, повні дорогого каміння, лазурові полумиски і кришталеві чаші, повні найдорожчих родів цинамону і галок та квіту мушкателі з райських островів Балда, і пахощів індійських, китайську порцеляну з гаєм, і чудові кримські хутра несли прекрасні грецькі хлопчики, даровані султанці разом з тим, що несли Етіопські й угорські невольники та мамелюки вели чудові клячі арабської раси й туркменських жеребців»)

– Про що свідчить велике свято обрізання?

– Як воно відбувалося?

– Яке задоволення отримав падишах від цього заходу?

XIV частина. «…А червона кровця на рученьках твоїх…»

– Як охарактеризували взаємостосунки султана і Хуррем найкращі мешканці сераю? («…Що не було в нім досі кращої і милішої жінки. А падишах приходив до неї кождої дитини по нарадах Дивану. Постійно засідав до стола тільки з нею й відпочивав при ній душею. В сераю говорили, що сій жінці не відмовляє падишах нічого й дивиться крізь пальці навіть на чужі звичаї, які вона заводить в гаремі»)

– Чим були незадоволені правовірні муслеми щодо порушення турецьких звичаїв султаншею? («А хассеке Хуррем ходила без заслони по цілім сераю й відважилась навіть допускати до себе чужих майстрів, що довго сиділи в її кімнатах і малювали її портрети. Такого ще не було ніколи в султанськім сераю. Правовірні мослеми дивилися кого на чужих мужчин, що входили в кімнати гарему. Але ніхто не відважився висказати свого незадоволення, бо дуже небезпечно було подразнити великого султана й викликати гнів його. Навіть улеми і проповідники Корану, мирилися з чужими звичаями хассеке Хуррем, бо ніколи не бракло її на молитві у святу п’ятницю. Згодом і вони привикли до того й навіть самі приходили просити послухань у хассеке Хуррем. І часто глітно було в кімнатах Ель Хуррем»)

– Кого приймала у себе Роксоляна? («Приходили до неї учені й поети, малярі й будівничі, духовні й полководці. Кождого приймала радо, й кождий виходив від неї здивований її умом і зацікавленням»)

– Що зазначив у творі О. Назарук про життя в султанських салонах? («Так по верхах, в султанських салонах, шукали правди про Божу тайну світу, котру кождий віруючий наріз знаходить від віків у твердій вірі в Бога, а як верхи захитають його в нім, він розпливається, мов мрака на долині. О, глітно було в кімнатах Роксоляни! А у всіх крилах гарему, де жили інші жінки падишаха, було тихо і пусто, як в опущенім домі. Тільки зависть куняла в них. Але й вона не відважилася поки що виходити з укриття»)

– Як султанша ставилася до своїх відвідувачів? («Та прийняття інших загали її томити, а часто й нетерпеливити, бо від багатьох, що приходили з проханиями, часто не могла видобути, чого вони властиво прохають.Султанові не хотіла жалуватися на ту повінь прохачів, бо боялася, щоб він всім не заборонив приходити до неї. А деякі з них були цікаві для неї, від деяких сподівалася допомоги для своїх планів, які почали в її мріях виринати від хвилі, як стала матір’ю…»)

– Про кого і що хотіла почути Роксоляна сатиричні твори Ггазалі?

– З якою метою Агмед-баша відвідав Роксоляну? Як вона сприйняла його прихід?

– Що зазначила султанша про сутність ворога загалом? («А ворог — се дійсно небезпечна річ. Особливо тоді, коли він має зависне серце. Бо сказано: “Заздрісного не примириш навіть найбільшою ласкою!”»)

– За що султан утримував на службі Агмед-башу? («…Султан добре знав головний блуд характеру Агмеда-баші, одначе держав його на найвищім місці із-за його великої робучості, точності і сприту»)

– Чим шантажував Агмед-баші Роксоляну? («— Перед злобою улемів і гнівом падишаха, коли розійдеться вістка, що він (син Селім)…охрещений на християнську віру!.. Хто ж оборонить, як не великий везир Ахмед-баша?..»)

– Яку відповідь султанша надала везиру, коли той дорікав їй за обряд хрещення сина? («Язик не має костей і говорить, як йому вигідно, і як же я можу дати облизати золоту кість всім язикам тих, що принесли до тебе сю сплетню? На се замало триста по триста тисяч золотих дукатів!»)

– Чому Хуррем вирішила допомогти у вирішенні питання Агмед-баші?

– За що була вдячна Роксоляна своєму чоловікові? («…Як він досі нічого їй не відмовляв: ні ходження без заслони, ні принимання чужих мужчин, ні замків у дверях на спосіб, який був у домах її країни, ні навіть держання собачки, яку мусульмане уважали нечистим створінням.Все, що вона робила, було для нього добре і чисте. Навіть діткнув собачки, помагаючи її мити. Навіть се!»)

– З приводу чого султанша зі сльозами на очах звернулася до Сулеймана під час виконання ним судейських справ? Якою була його реакція на це?

– Що обіцяв Агмед-баша Гассану за підтвердження думки про хрещення Роксоляною свого сина? («— Все неправда! Великий везир Агмед-баша казав мені так говорити! Й обіцяв за те багато грошей! І дім у Скутарі!»)

– Яку думку висловлював автор твору щодо сумісного правління Османською імперією Сулейманом і Роксоляною? («Бо могутню руку мав той султан Османів, що залюбився у блідій чужинці з далекої країни, перед котрою незабаром затрясся весь серай султанський,

і ціла столиця, і вся могутня держава Османів, що простяглася на трьох частях світу…»)

– Що оповідав народ про причину страти Агмед-баші і Гассана?

XV частина. «Султанка Місафір»

– Як сприйняла Роксоляна звістку про покарання султаном її кривдників? («Вона бачила себе в зеркалі в тій хвилі, коли їй донесли про се слуги. Була сим оживлена і скріплена, як рослина, котру в часі спеки піділяють водою. О, бо й вона пережила гарячий день! Здавалося їй, що плила хитким човном по Дніпру і переплила його перший поріг, про який так живо оповідав їй у Криму старий козак-невольник. Хвилями було їй так горячо, аж холодно. Аж мороз ішов поза шкіру»)

– Через який гріх страждала султанша? («Молилася щиро. Але гріхом уважала не те, що убила людину, бо обороняла невинного сина свого. Гріхом уважала тільки те, що в тій цілі сказала неправду свому чоловікові. І за се просила прощення в таємної сили над нами. І була переконана, що колись прощення одержить»)

– Що можна було зробити за ті кошти, які вимагав Аглад-баша у Роксоляни? («Ти не знаєш, дитино, яка се велика сума! Не можна обігнати кошти великої війни і здобувати цілу»)

– Для чого султанша хотіла спорудити мошею? Про що це свідчить? («А стане на місці, де мене купили як невольницю до твого гарему»)

– Що нового відкрив для себе султан у Хуррем? («Досі був він у своїй палаті й державі сильний, як лев, але одинокий. Він нікого не боявся, а його боялися всі. В сій жінці відкрив людину, яка не боялася його, від якої міг кождої хвилі сподіватися чогось несподіваного і він, і все його оточення. Зовсім так само, як від нього самого. Тим ставала рівною йому. Мав глибоке задоволення з того, що біля нього був ще хтось, кого так само бояться, як його. Мав пару — і не чувся вже самотнім»)

– Як султан оцінив ситуацію, коли Роксоляна прибігла до нього зі сльозами на очах з відчуттям образи? («Ніяка інша з моїх жінок не відважилася б на таке. І се мені навіть сподобалося, що ти така відважна»)

– Чого вимагала султанша від Сулеймана через те, що падишах згадав про Місафір?

– Про яке можливе своє життя робітниці розповіла Роксоляна чоловікові? Як він це сприйняв?

– Для чого Хуррем хотіла побачити військові події?

– Яке покарання отримав Гассан за шкоду, завдану Роксоляні та її дитині?

– Через що Хуррем так пильно стежила за покараннями своїх ворогів?

– Як зреагував султан на рішення Хуррем контролювати царську кухню? До кого він звернувся за порадою щодо цього? Яку отримав відповідь на це? («— Давно-давно твоя розумна прабабка, царю, жена султана Ертогрула, сама кляч для дітей своїх доїла, сама харч для мужа свого пекла і варила. Нема в тім, що робить султанка Ель Хуррем, ніякого пониження»)

– Про яке майбутнє свого сина мріла султанша? («…В уяві своїй представляти собі свого сина Селіма на престолі султанів. Була вся потрясена тою блискучою мрією. Червона кров била їй до очей»)

– Яким чином простий народ хотів помститися родині Агмеда-баші за те, що він хотів украсти султанську дитину?

– Про який страшний сон розповіла перша жінка султана своєму чоловікові?

– За що дорікала Місафі султану, звинувачуючи у всьому Роксоляну? («Чогось подібного ще не було в роді батьків твоїх! Вся служба оглядається тільки на її (Роксолянину) волю, а я, мати престолонаслідника великої держави Османів, не маю навіть чим поїхати до мошеї на молитву…»)

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення текстового опитування

XI частина

1. Визначте автора і назву твору, рядки якого є епіграфом до XI частини твору:

а) Т. Шевченко, «Думи мої, думи мої…»; б) І. Франко, «Іван Вишенський»; в) Б. Олійник, «Ринг»; г) В. Сосюра, «Любіть Україну».

2. Коли Настуня пливла до Святої гори, на півострові вона побачила рідну рослинність, що нагадувала їй рідну землю. Це були:

а) кипариси; б) дуби; в) пінії; г) лаври.

3. Хто з українських князів відвідав на півострові старий монастир?

а) Ігор; б) Святослав; в) Всеволод; г) Ярослав.

4. Хто розповідав вдома Насті про св. Афон і про монастир Св. Пантелеймона?

а) Батько; б) о. Теодезій; в) бабуся; г) жебрак.

5. З якою метою люди відвідували Іверський монастир і молилися іконі Богоматері?а) Виключно перед весіллям;

б) щоб розпочати велику справу; в) перед початком засівання нового врожаю; г) відчуваючи смерть, зізнатися у тяжких своїх гріхах.

6. Яку легенду старець розповів Насті? Про:

а) створення гори Афон; б) морську рибу-царицю.в) написання більшості ікон Іверської церкви; г) виникнення Іверської ікони Богоматері;

7. Хто з жінок намагався відвідати святий Афон?

а) Княгиня Ольга; б) мати Сулеймана; в) царівна Либідь; г) жінка першого християнського царя Костянтина.

8. Чого не терпів Сулейман у християнах? Їх:

а) обрядів; б) манеру одягатися; в) віру; г) поглядів на життя.

9. Яку націю ненавидів султан?

а) Слов’ян; б) ляхів; в) німців; г) євреїв.

10. На думку О. Назарука, дві найбільші сили в людині — це:

а) розум і такт; б) щирість і вдячність; в) любов і віра; г) чемність і доброта.

11. Чого не полюбляв батько Насті?

а) Читати історичні романи; б) роз’яснювання будучини ворожками;в) співати веселих пісень; г) зранку снідати.

XII частина

12. За звичаєм мослемів незаміжня повинна:

а) мати виключно темний одяг; б) щовечора читати Коран; в) носити заслону на обличчі; г) не їсти м’яса.

13. Собачка у покоях Хуррем була для неї:

а) розвагою; б) образою і приниженням; в) пам’яттю про рідні місця; г) улюбленою домашньою твариною.

14. Божий закон, який процитувала Роксоляна султану з Біблії:

а) «Любіть ворогів своїх»; б) «Поважай матір і батька своїх…»; в) «Не вбий»; г) «Не вкради».

15. Основою важливою справою на землі, на думку О. Назарука, є:

а) мати міцне здоров’я; б) не завдавати болю ближньому; в) жити по законам Бога; г) робити людям добро.

16. Кому з героїв твору належать слова, звернені до Роксоляни: «Ти не боятимешся ніколи і нічого, бо при тобі буде серце найбільшого з султанів!»?

а) Кемалю Пашасаде; б) Мугієддіну Сірену; в) Кізляр-агасі; г) матері султана.

17. Приповідка, яку висловив Мугієддін Сірен у спілкуванні з султаном стосовно четвертої сури Корану:

а) «Із-за одної правдивої рози зносить огородник багато колючок»; б) «Тільки птиця сороката зверха, а людина сороката внутрі»; в) «Навіть як маєш муравля ворогом, то все-таки будь обережним»;г) «Всі дівчата — голуб’ята, а де ж ті чортові баби беруться?»

18. «Калим» до весілля, подарований султаном Насті, який найбільше вразив героїню:

а) золота корона й нараменник, саджений брильянтами; б) діадеми з червоних як кров рубінів; в) надання вольної полонянкам з України. г) прислужницю з рідного Рогатина.

19. Султан викликав Абдуллага до Стамбула:

а) як того, що порушував окремі сури Корану; б) на прохання Роксоляни; в) щоб зобов’язати його написати філософський трактат на честь весілля; г) для оголошення подяки за сумлінну вчительську працю.

XIII частина

20. Річ, яку залишила Роксоляна собі на згадку про відвідини святого Афону:

а) пару засушених листочків; б) глиняне надщерблене горнятко; в) гілку осоку; г) маленький камінчик.

21. Для чого Ель Хуррем почала вчити мови інших народів? Щоб:

а) бути освіченою; б) мати можливість відвідувати будь-яку державу;б) могла вільно читати художні тексти інших народів; г) бути товмачем для свого чоловіка, коли приходили посли з інших країн.

22. Того, хто відрікся своєї віри для панства і лакомства, Роксоляна називала:

а) потурнаком; б) безбатченком; в) безбожником; г) виродком.

23. Ім’я першої дитини Роксоляни, яку вона потайки охрестила:

а) Селім; б) Стефан; в) Петро; г) Володимир.

24. Дарунок, який отримала Ель Хуррем від Річчі зі шкатулки з подвійним дном:

а) золоте кольє; б) перстень зі смарагдами; в) мініатюрну книжечку в оправі із золота; г) срібні монети.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановиться 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Поміркуйте, чому султан дозволив Насті відвідати св. Афон, хоча вступ до нього заборонений жінкам ще від часів Костянтина? Наведіть переконливі аргументи.

2. Як ви вважаєте, чому за легендою слова ікони Божої Матері: «Об’яви братії, що я хочу їх охоронять…» запам’яталися Насті «незнищимо»? Обґрунтуйте, чим це зумовлено.

3. З яким письменником хотіла султанша познайомитися?

а) Бакі; б) Саті; в) Ггазалі; г) Кгаіямом.

Картка № 2

1. Обміркуйте і висловіть власну думку щодо смислу прохань Насті до Іверської ікони Богоматері. Як це характеризує героїню твору?

2. Доведіть, що прийняття мусульманської віри — це не зрада християнській, а засіб допомогти нещасним українцям і рідному краю від поневолення.

3. Приповідка, яку застосувала Роксоляна у привітанні до Агмед-баші:

а) «Раз тільки красніє той, що просить, а два рази красніє той, що не дає»;б) «Як маєш ворогом, хоч би мурашкою, то будь обережним»; в) «Як візьмеш гроші уперед, то робиш як дурно, а як заплатив уперед гроші, то наче й не платив»; г) «Шукай собі прибилі, а другому не бажай погибелі».

Картка № 3

1. Що мав на увазі О. Назарук, висловлюючи міркування Насті: «А вона йшла, як Єва, навіть не думаючи про те, чи він (султан) завагається з’їсти все, що вона, його будуча жінка…»? Відповідь обґрунтуйте.

2. Через що «здобув володар Османів найбільшу любов свого життя, найбільшу розкіш його і — найтяжчу прикрість» по закінченні молитви Насті? Наведіть переконливі аргументи, посилаючись на зміст твору.

3. Найнижчим приниженням для Роксоляни є:

а) хитрість; б) підступність; в) брехня; г) зрада.

VII. Підсумок уроку

VIII. Оголошення результату навчальної діяльності

XI. Домашнє завдання

Скласти план щодо характеристики образу Роксоляни, дібрати цитати; опрацювати ідейно-художній зміст XVI, XVII та XVIII частин твору.