Мета:  ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом В.Сосюри, повторити відомості з теорії літератури (поняття про інтимну лірику, віршовані розміри); опрацювати ідейно-художній зміст твору поета «Васильки».Розвивати пам’ять, логічне мислення, увагу, спостережливість, уміння виразно і вдумливо читати твори висловлювати власні думки; робити висновки, виховувати почуття пошани до творчості В.Сосюри, повагу до щирого почуття – кохання.

Тип уроку:  засвоєння нових знань.

Обладнання:  портрет В.Сосюри, бібліотечка творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Бесіда за питаннями

–  Дайте визначення віршу як літературному жанру. (Вірш (лат. versus – повтор, поворот) –  1) Ритмічний рядок художнього твору.

2) Художній твір, написаний такими рядками)

–  Яким чином твори письменників пов’язані з їх життям?

–  Які поезії про відтворення краси природи вам відомі?

–  Назвіть рослини-символи. З якою метою письменники використовують їх у своїй творчості?

–  Чому людина і природа становлять єдине ціле?

–  Дослідіть, яким чином природа впливає на внутрішній світ людини?

–  Які квіти ви полюбляєте? Чим вони привабливі?

2. Літературний кросворд. Фронтальний вид роботи

По горизонталі: 1. Епічний твір, в якому зображується одна, зрідка – кілька подій з життя головного героя. (Повість) 2. Невеликий художній твір, у якому події та люди зображуються в жартівливому тоні. (Гумореска) 3. Рід літератури, у творах якого відображуються почуття, думки людей, викликаний певними подіями чи обставинами життя. (Лірика)  4. Фольклорний і літературний твір фантастичного змісту. (Легенда)
5. Група віршованих рядків, об’єднаних однією думкою та сталим для даного твору порядком римування. (Строфа) 6. Трискладова стопа з наголосом на першому складі. (Дактиль) 7. Трискладова стопа з наголосом на третьому складі. (Анапест)

По вертикалі: 1. Епічний твір, у якому зображується одна, зрідка – кілька подій з життя головного героя. (Оповідання) 2. Частина віршованого тексту. (Рядок) 3. Невеликий віршований твір, в якому розповідається про події та персонажів героїчного, історичного або фантастичного характеру. (Балада) 4. Літературний рід, у творах якого основним способом зображення подій, явищ людей є розповідь та опис. (Епос) 5. Спосіб розміщення рим у вірші. (Римування) 6. Форми художніх творів, що склалися історично й характеризуються певним обсягом, композицією, тематикою, особливостями оповіді. (Жанр)

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Широкоплечий, кремезний, обличчя смагляве, задумливі вишнево-карі очі. Швидка хода. Голос високий, ніжний. Таким був В.Сосюра – виразник поетичної душі свого народу. Творчість Володимира Миколайовича назавжди залишилася однією з найяскравіших сторінок рідної України.

2. Життєвий і творчий шлях В.Сосюри (Матеріал для вчителя й учнів)

ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ СОСЮРА

(06.01.1898–08.01.1965 р.)

2.1. Дитинство Володимира Миколайовича Сосюри.

Народився Володимир Сосюра 06.01.1898 р. на станції Дебальцеве Донецької області. Своє походження родина пов’язує з французькою лінією Соссюрів, представником якої був відомий мовознавець Фердинанд де Соссюр, або з козацьким родом, від кубанських Сосюр.

Сім’я була великою: батько з матір’ю і восьмеро дітей. Батько – Микола Володимирович: «Цей феномен і жертва свого часу, – як писав про нього поет, – був людиною лагідною і здібною. За фахом кресляр, але на своєму віку змінив багато професій. Вчителював по селах, був сільським адвокатом (за п’ятак писав селянам «прошеніє» до суду, був землеміром, будівничим, чорноробом, брався за кайло і спускався в шахту. Часто конфліктував з начальством, тому й міняв роботи. А відтак і сім’я змушена була переїжджати з місця на місце.

Батько чудово малював, особливо аквареллю, грав на гітарі й гарно співав. А ще пробував писати вірші російською та українською мовами. Скрута й нестатки гнітили його, він став часто випивати і рано помер».

Мати поета – Марія Данилівна, робітниця з Луганська, займалася домашнім господарством і вихованням дітей. В молодості була дуже красивою, навіть на загальноміським балу в Луганську одержала перший приз за красу.

Після народження Володимира сім’я переїжджає в селище Третя Рота (тепер місто Верхнє), де й минуло його дитинство.

З дитинства запам’ятав Сосюра і білу крейдяну гору, і все в акаціях село, і терпкий смак кислиць. Згадувалась йому й бідна материна кофта, і стоптані батькові чоботи.

2.2. Роки навчання. Любов до літератури.

Перші роки навчання пройшли під наглядом батька. Коли хлопчик звертався до нього з проханям розв’язати задачу, тато навмисне відмовлявся допомагати, пояснюючи це тим, що таких задач він ніколи не розв’язував. Володя був «круглим відмінником». А коли він після другого класу за відмінне навчання приніс додому похвальний лист і повне зібрання творів М. Гоголя, батько від радості заплакав.

Після смерті батька доводилось навчання поєднувати із заробітками, щоб самому жити, та й допомагати матері. Працював у бондарному цеху, телефоністом, чорноробом, не цурався випадкових заробітків. Злидні та скрута не дали змоги здобути середню освіту. Після двокласної сільської школи вчився у ремісничому училищі на слюсаря, а потім – у Кам’янській сільськогосподарській школі, яку змушений був покинути, бо після смерті батька (1919) на нього, старшого в сім’ї, лягли турботи про матір та сімох менших братиків і сестричок.

З ранніх літ хлопчик багато читає. Особливо його захоплює пригодницька література. Позаяк грошей на книжки не було, то він навіть у перехожих запитував, чи немає у них чогось цікавого про нишпорок. Аж поки не «наткнувся» на Сергія Лукича Зубова, завідувача заводської бібліотеки, який став постачати його літературою.

Володимир багато читав. Його серце окрилювали Шевченкові вірші.

Захоплювався він і творами Франка, Лесі Українки, Пушкіна, Лермонтова. Сам почав писати з чотирнадцяти років. Взявшись за перо в далекі дні юності, митець не випускав його з рук понад сорок років.

Упродовж 1922–1923 років Сосюра вчиться в Харківському комуністичному університеті імені Артема, а потім два роки – на робітфаці Харківського інституту народної освіти (університету).

2.3. В.Сосюра у вирі історичних подій.

У 1918 р. у складі робітничої дружини содового заводу В. Сосюра бере участь у повстанні проти кайзерівських військ, стає козаком петлюрівської армії, входить до особистої варти самого Петлюри. Згодом він втік з її лав і потрапив у полон до денікінців. Його розстрілювали як петлюрівця, але рана виявилась несмертельною, й поет вижив. Судив

В.Сосюру і червоний ревтрибунал, і тільки житейська мудрість голови трибуналу, котрий розгледів у хлопчині поета, врятувала йому життя.

У 1920 р. В.Сосюра опинився в Одесі, де його, хворого на тиф, прийняли до своїх лав бійці Червоної Армії. У 1920–1921 рр. В Сосюра воює з білополяками та армією Н.Махна.

У 1941 р. поет був евакуйований до Башкирії, 1942 р. працював в Українському радіокомітеті в Москві, 1943 р. входив до редакції фронтової газети «За честь Батьківщини».

Поет помер від гіпертонії 8 січня 1965р.

2.4. Літературна діяльність митця.

Перші поетичні спроби були російською мовою, очевидно, під впливом перчитаних російських книжок. Коли писав першого вірша, то, як згадує поет, у нього було таке «ідіотське обличчя», що бабуся, проходячи повз нього, сказала: «Кинь писати, бо з розуму зійдеш».

Та вирішальний вплив на формування майбутнього поета мала російська і українська класика (Пушкін, Лермонтов, Шевченко, Франко), народна пісня.

Славу принесли В. Сосюрі вже перші збірки — «Поезії» (1921) та «Червона зима» (1922). Син шахтарського краю, Сосюра став натхненним співцем рідного краю і людської праці.

Лірику Сосюри років Вітчизняної війни (збірки «В годину гніву»,

1942; «Під гук кривавий», 1942; числені публікації в періодиці) проймають два мотиви: віра в перемогу й водночас неретушований показ людської біди.

Повоєнна творчість поета — це повний злет його таланту. За збірку поезій «Щоб сади шуміли» Сосюрі присуджена Державна премія І ступеня (1949), а за книги «Ластівка на сонці» та «Щастя сім’ї трудової» — Державна премія імені Т. Г. Шевченка (1963).

Поет відгукувався на всі актуальні питання сучасності, тонко відчував нове в житті. На його тексти створено багато чудових пісень.

Поезія Сосюри сама по собі є чарівною мелодією.

2.5. Особливості поетичного слова В. Сосюри.

Щирість ліричного голосу письменника, безпечність його почуттів хвилює нас до глибини душі. Усе своє життя він жив і дихав поезією. Вона була часткою його самого.

Його слово має магічну дію, бо зіткане з палкого й ніжного поетового почуття. Найскладніші теми з народного життя поет умів зігріти щирим теплом свого серця. Для стилю Сосюри притаманні схвильованість, емоційність, реалістична образність, уміння задушевно вести розмову з читачем.

Рідна мова стала невичерпною криницею поетичного слова, звідки він черпав скарби, укладаючи їх у віршовані рядки. В. Сосюра завжди дбав про точність і красу слова, афористичність вислову. Він надовго ввійшов до українських сердець, оскільки вся творчість поета — зразок вірного служіння народові.

3. Теорія літератури. Інтимна лірика.

Віршовані розміри

3.1. До інтимної лірики належать ті поезії, в яких виявляються найрізноманітніші почуття, зв’язані з особистими переживаннями людини (кохання, радість, дружба, сум).

3.2. Віршовані розміри.

В залежності від кількості складів у стопі і від того, на якому складі стоїть наголос, вірші мають різні віршові розміри. Основних віршових розмірів п’ять — ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест.

3.2.1. Ямб — віршовий розмір, що складається з двоскладових стоп з наголосом на другому складі.

3.2.2. Хорей — віршовий розмір, що складається з двоскладових стоп з наголосом на першому складі.

3.2.3. Дактиль — віршовий розмір, що складається з трискладових стоп з наголосом на першому складі.

3.2.4. Амфібрахій — віршовий розмір, що складається з трискладових стоп з наголосом на другому (середньому складі).

3.2.5. Анапест — віршовий розмір, що складається з трискладових стоп з наголосом на третьому складі.

4. Опрацювання йдейно-художнього змісту поезії В.Сосюри «Васильки» (1938)

4.1. Вступна промова.

Улюблений колір письменника — голубий. Голуба ріка поезії Сосюри напуватиме ще не одне покоління шанувальників його таланту.

Лірична героїня любовної лірики Сосюри при всій її варіантності завше зберігає зовнішню і внутрішню красу. Це неодмінно — красуня з блакитними очима.

Вірш «Васильки» написаний поетом під впливом однойменної народної пісні. Це невеличка поетична мініатюра — роздум про вічну красу життя. Вірш має всього дванадцать рядків, але наповнені вони багатством асоціацій, виразністю образів і глибиною поетичного бачення.

4.2. Виразне й осмислене читання поезії.

4.3. Тема. Оспівування щирого почуття, щасливої миті у душі закоханих.

4.4. Ідея: возвеличення кохання — смисл життя кожної людини.

4.5. Основна думка: «…і синіє щастя у душі моїй».

4.6. Жанр: інтимна лірика.

4.7. Римування: перехресне.

4.8. Віршоний розмір: шестистопний хорей з широким використанням пірихію (парних ненаголошених складів). Цей розмір відповідає народнопісенному.

4.9. Зміст вірша.

Сині васильки автор порівнює з кольором очей коханої. Цю барву художники-живописці вважають холодною. А під пером поета вона наповнюється теплом: «І синіє щастя у душі моїй».

Природа у вірші одухотворена, вона радіє і сумує разом з ліричним героєм, у душі якого панує оптимістичний настрій навіть тоді, коли він усвідомлює конечність людського життя. На зміну одному поколінню приходить інше, а вічними й нетлінними зостаються краса кохання, теплота людських сердець, єднання людини з природою:

Так же буде поле, як тепер, синіти і хмарки летіти в невідомий час,і другий, далекий, сповнений привіту,з рідними очима порівняє нас.

У вірші немає суму, що таке недовговічне людське буття. Оптимістична і філософська в своїй основі поезія вічно молодого співця допомагає людям жити й любити.

4.10. Художні особливості твору.

Повтори:  «Васильки у полі»

Метафори: «гаї синіють», «щастя синіє у душі…», «осіяють роки»,

«синіє поле», «хмарки летять».

Порівняння: «Васильки у полі… — васильки з-під вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі».

Епітет:  «рідні очі».

4.1.Аналізування поезії. Бесіда за питаннями:

–  Про що свідчить початок вірша?

–  Чому поет порівнює очі коханої з васильками?

– Що, на ваш погляд, уособлюють васильки?

–  Яким чином краса коханої і природи пов’язані між собою? Для чого В.Сосюра порівнює ці образи?

–  У чому поет вбачає щастя? Від чого воно залежить?

–  Вмотивуйте, що васильки — символ щастя, кохання, посилаючись на факти з вірша.

–  Чому кохані можуть перетворитися на квіти?

– Що відбуватиметься з героями впродовж життя?

– Що символізує плинність часу?

–  Яким чином внутрішні почуття героя гармоніюють з красою василькового поля?

–  Чи буває кохання перешкодою до щастя? Наведіть переконливі приклади з художніх творів, кінофільмів, власного життя.

–  З якою метою написана дана поезія? Над чим вона змушує задуматися читача?

4.11. Завдання.

4.11.1 Доберіть до слів «щастя» і «любов» синоніми.

4.11.2. Мікрофон. Від кого (чого) залежить щастя людини?

4.11.3. Робота у малих групах. На кожній пелюстці волошки у стислій письмовій формі висловити думку: «Кохання — це…».

4.12. Прислів’я про щастя.

–  Всякий свого щастя коваль.

–  Хто горя не бачив, той і щастя не знає.

–  Від щастя не вмирають.

–  Не родись у платтячку, а родись у щастячку.

–  Не родись красна, а родись щасна.

–  Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має.

–  Тільки нещасливі щастя шукають.

– Щастя скоро покидає, а надія — ніколи.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. Колір, який переважає у творі: а) червоний; б) білий; в)  синій;  г) зелений.

2. Визначте римування поезії: а) паралельне; б) кільцеве; в) перехресне;  г) верлібр.

3. Жанр лірики «Васильки»: а)  інтимна; б) пейзажна; в) філософська; г) громадянська.

4. Васильки росли: а) біля лісу; б) на клумбі вдома; в) неподалік від річки; г)  у полі.

5. Квітки ліричний герой порівнює з кольором: а) очей коханої; б)  неба;  в) річки;
г) раннім туманом.

6. На видноколі можна було побачити: а) село; б) луки; в)  гаї;  г) кохану ліричного героя.

7. «Одсіяють роки, мов…» — продовжте рядок поезії: а) мить; б)  хмарки на небі;
в) ранішній сонячний промінь; г) вечірня зоря.

8. Кохання з роками може перетворитися на: а) тополі край дороги; б) джерельце біля лісу; в) солов’їв — митців співу; г) квітки.

9. У невідомий час летять: а) незабутні роки; б) щасливі хвилини; в)  хмарки;  г) журавлі.

10. Ліричний герой звертається і описує красу: а) весняного поля; б) гаїв; в) милої;  г) хмар сонячного ранку.

11. Другий, невідомий час буде сповнений: а) радістю; б) привітом;  в) бадьористю; г) золотом.

12. У тексті поезії васильки порівнюються з: а)  очима коханої; б) внутрішнім почуттям ліричного героя; в) красою і привабливістю поля; г) намистом молодої.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Яким чином, на вашу думку, дана поезія пов’язана з особистим життям В. Сосюри? Свої міркування аргументуйте.

2. Зважаючи на зміст поезії, чи можемо ми бути впевненими, що любов — це вічне? Відповідь вмотивуйте.

3. Поле синітиме від: а) туману; б) диму від вогнища; в)  васильків;  г) барвінків.

Картка № 2

1. Стисло опишіть, якими ви уявляєте героїв поезії. Що сприяло створенню цих портретів?

2. Прокоментуйте, що мав на увазі В.Сосюра, висловлюючись:

«…і синіє щастя у душі моїй».

3. У душі ліричний герой відчуває: а) тривогу; б) смуток; в) розчарування; г) щасливу мить.

Картка № 3

1. Дослідіть, від чого ліричний герой уважає себе щасливим. Чи можна вважати щастя тривалим в житті кожної людини? Наведіть переконливі аргументи.

2. Що, на ваш погляд, у творі уособлюють васильки? Чи є ці квіти символічними? Відповідь вмотивуйте.

3.Поезія «Васильки» В.Сосюри написана у: а)  1938 р.; б) 1928р.; в) 1918 р.; г) 1939 р.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VІІІ. Домашнє завдання

Скласти питання до поезій В.Сосюри «Любіть Україну», «Сад».