Мета:  ознайомити школярів з давньоруською перлиною українського ліро-епосу «Словом про похід Ігорів», з’ясувати історичну основу твору, ідейно-тематичне спрямування, жанр, особливості композиції, опрацювати питання авторства «Слова»; розвивати увагу, спостережливість, культуру зв’язного мовлення, вміння грамотно викладати свої думки, виважено їх обґрунтовувати; формувати кругозір, світогляд школярів; викликати в учнів гордість за славне минуле рідного краю, високий рівень давньої культури; прищеплювати повагу до творців героїчного епосу.

Тип уроку:  засвоєння нових знань.

Обладнання:  міні-виставка «Видатні пам’ятки давньоруської літератури», текст «Слова…», учнівські малюнки до твору, історичні матеріали до написання «Слова…», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

– Що вам відомо про заснування Києва? Яка про це є легенда?

–  В яких творах художньої літератури описано про минуле нашого народу. (А. Лотоцький, «Михайло-семиліток»; О. Олесь, «Княжа Україна»; М. Вороний, «Євшан-зілля»; А. Чайковський, «За сестрою»; І. Франко, «Захар Беркут»…)

–  Дайте визначення літопису як літературному жанру. В чому було призначення літописців?

–  Хто такий Нестор Літописець? За що його шанують українці?

–  Пригадайте важливі історичні події часів Київської Русі. Чим вони запам’яталися?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

1.1. Митці давньоруської епохи.

Письменники давньої літератури були активними діячами своєї епохи, більшість з них своєю невтомною працею над словом, своїм високим ідейним горінням створювали міцні передумови для розвитку української літератури ХІХ і ХХ ст. Вони були борцями, просвітителями, провідниками, мрійниками, любили прекрасне, мріяли про вдосконалення людини, суспільства й світу. Їхні твори донесли до нас подих століть, глибокі патріотичні почуття, героїчну боротьбу за «вольність» і правду, живий інтерес до повсякденного життя, до найпекучіших його проблем. І нам слід пам’ятати про них, знати про їх великий вклад у наше сьогодення, в нашу літературу. (Звертається увага на міні-виставку «Видатні пам’ятки давньоруської літератури»).

1.2. Особливості розвитку давньої української літератури: а) вона була рукописною, її пам’ятки у більшій частині не мали стійкого тексту; б) не розвинулось ще почуття авторської властивості, тексти багатьох творів не зберегли ні імені їхніх авторів, ні дат написання;в) література ця великою мірою була зв’язана з церквою, з історичними подіями, з тими або іншими історичними особами.

Отже, сьогодні ми познайомимося з найвидатнішою пам’яткою давньоруської літератури «Словом про похід Ігорів».

2. Опрацювання твору «Слово про похід Ігорів»

2.1. Історична основа «Слова».

Київська Русь почала підупадати, роздрібнюватись на окремі князівства, які ворогували між собою, вели братовбивчі війни за території сусідів. Давньоруська держава втратила свою колишню могутність.

Саме тому на останню чверть ХІІ ст. припадає збільшення нападів половецьких ханів на Русь. Провина частково лягає на самих князів, які запрошували ворогів руського народу для зведення рахунків з суперниками.

Незгоди між князями, майже безперервні уособиці все глибше проникали у її межі, неодноразово загрожуючи навіть Києву. Руський народ вимагав від князів, щоб вони припинили свої чвари і об’єдналися для боротьби проти половців.

23 квітня 1185 р. князь Ігор виступив у похід. Разом з ним пішли також його сини Володимир, що княжив у Путивлі, і племінник Святослав Ольгович. По дорозі до них приєднався і четвертий учасник походу — брат Ігоря Всеволод, князь трубчевський.

Спочатку вони одержали перемогу над половцями і захопили їх вежі (намети, кибитки), потім половці здобули перемогу і ринули на Русь, князь Ігор потрапив в полон.

Про справжність «Слова…» свідчить також знайдена у 1852 році поетична повість ХІV ст. «Задонщина», яка присвячена подіям Куліковської битви.

Таким чином, історичну основу «Слова…» становлять (учні фіксують у зошит»):

1. Феодальне роздріблення Русі кінця ХІІ ст.

2. Підсилення половецької небезпеки в 70-х р. ХІІ ст.

3. Ворогування Ольговичем і мономаховичей як одна з причин послаблення держави.

4. Розгром половців Святославом Київським при сприянні інших князів (1184 р.).

2.2. Тема:  зображення Київської Русі у другій половині ХІІ ст.., походу князя Ігоря і його невдалих наслідків.

2.3. Ідея: заклик до єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послабленню держави, засудження між князівських уособиць.

2.4. Основна думка: тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності.

2.5. Жанр.

Слово — це урочиста ораторська мова, але «Слово…» — це не тільки ораторська мова, але, разом з тим, і поетична розповідь про події.

Спостереження над стилем «Слова…», що поєднує риси поетики книжної і поетики фольклору, має зробити висновок про особливу жанрову природу «Слова».

Сам автор називає свій твір то словом, то піснею, то повістю.

І. П. Єрьомін доводив, що «Слово про похід Ігорів» — це саме «слово», тобто твір, заклично звернений до людей, що це не просто повість. А нам здається, що це також воїнська повість, з своїм особливим, ясно вираженим стилем.

За всіма ознаками, перед нами — героїчний епос, хоч у ньому немає розгорнутого поетичного сюжету. Звичайно, розповідь є, але вона коротка й уривчаста. Є і картини битви — в кількох рядках. Переноситься дія зі степу в Київ, де великому князю Святославу сниться тривожний сон.

Таким чином, за своїм жанром «Слово…» — ліро-епічна поема.

2.6. Авторство «Слова…».

Першим, хто знайшов «Слово…», був О. І. Мусін-Пушкін. Питання авторства — дискусійне питання сучасності. Ймовірно, це невідомий український поет з тих часів, певно, якийсь лицар, що був у Ігоревій дружині.

2.7. Композиція.

Поема служить одним з важливих засобів розкриття ідейного задуму автора.

Поет не намагається, подібно літописцю, дати послідовний опис походу Ігоря, а фіксує лише найдраматичніші його моменти.

Він малює картини сучасного йому політичного життя держави і героїчні епізоди його недавнього і далекого минулого.

Поетичний план «Слова…» поділяється на три основні частини.

1) Присвячена подіям Ігорева походу і наслідкам поразки;

2) Святославу Київському як оборонцю Руської землі;

3) Повернення Ігоря з полону.

Експозиція:  підготовка Ігоря з дружиною князів до військового походу, зловісні знаки.

Зав’язка: бій з печенігами.

Кульмінація: поразка руської дружини; Ігор, Всеволод. Володимир, Святослав потрапили у полон.

Розв’язка:  втеча Ігоря з половецької неволі.

2.8. Ідейно-художній зміст твору.

Як тільки до Ігоря долучився брат Буй-Тур Всеволод зі своїми хоробрими воїнами, тоді рушили вони в степи. Та на небі показалися зловісні знаки, що їх поет уважає за ворожбу нещастя. Сонце притьмилося, звіялася буря, військо почало непокоїтись. Але Ігор став перед військом і гукнув голосно:

— Браття! Лучче згинути в поході, аніж завертатися собі на сором! Ходім аж до Дону, щоб шолом води з нього зачерпнути, або копіє (спис) зломити і вмерти.

І рушили далі. Вдосвіта стали над річкою Каялою, що впадає до Озівського моря (тепер ця річка зветься Калміжа) вишикувалися в ряди й загородили степ червоними щитами, наче муром.

Це було в п’ятницю рано. Кончак і Іза, половецькі хани, виступили зі своїм військом, і почалася страшна битва. Першого дня наші князі побили половців, забрали в них багато майна й хоругв, що їх воїни кинули до ніг хороброму Ігореві Святославовичеві.

Настала ніч, і здавалося, що половці вже повтікали. Але досвіта в суботу вони знову кинулися в битву й билися розпачливо. Списи ломилися, мечі щербилися, дудніла земля над Каялою, бо з-над Дону й Донця йшли з войовничими вигуками нові сили половців своїм на поміч. Билися знову цілу суботу, і знову битва була невирішеною.

А в неділю рано зійшлися знову, та вже не було сили у хоробрих лицарів. До полудня майже всі погинули, а князів узяли половецькі хани в неволю. Взяли Ігоря, і Всеволода, і Володимира, і Святослава.

Поет каже, що від того посумніла вся українська земля, а київський князь Святослав мав тої ночі страшний сон, який віщував йому, що його сили (себто поддані йому князі) Ігор і Всеволод у велику біду потрапили. А як дійшла до Києва страшна звістка про битву над Каялою, то заплакала вся Україна й заридала Ігорева дружина, княгиня Ярославна у Путивлі. Поет закликає всіх українських князів, щоб пішли помститися за Ігоря, бо половці й до них незабаром доберуться. І справді, відразу після тієї трагічної битви. Половці знову кинулися на Україну і спустошили її аж по сам Київ.

Та князь Ігор не довго був у половецькій неволі. Йому пощастило познайомитися з половчином Овлуром, і той допоміг князеві втекти з неволі на Україну.

Невідомий поет описує його втечу і те, як половці пустилися рано за ним у погоню, але не здогнали. Ігор летів птахом і щасливо дістався у Новгород. І тоді зраділа вся Україна. І два роки пізніше визволилися з неволі й інші князі та повернулися додому.

А половці вже й не нападали, бо були дуже ослаблені тою битвою, а з Азії загрозу становив їм інший народ монгольського походження — татари, що потім розбили їх зовсім, і самі почали знищувати Україну.

2.9. Переклади «Слова…».

Багато письменників, літературознавців перекладали (чи переспівували) цю чудову перлину літератури Київської Русі.

Першими перекладачами цього твору українською мовою були М. Шашкевич та І. Вагилевич. М. Шашкевич переклав цю пам’ятку, але до нас дійшов лише «Плач Ярославни», виконаний ритмічною прозою (1833).

У 1857 р. переклав «Слово…» М. Максимович. Цей вчений і письменник, у свій час ректор Київського університету, був одним з найвизначніших дослідників поеми в першій половині ХІХ ст. Максимович поділив «Слово» на 20 окремих розділів, кожному з яких дав заголовок російською мовою, але сам текст переклав віршами українською мовою. Відомі переклади «Слова…» зроблені І. Франком, Ю. Федьковичем, П. Мирним, М. Рильським, Н. Забілою та ін.

Не обійшов її і геніальний Тарас Шевченко. Поет мав намір перекласти повністю «Слово», але не здійснив цього задуму — зробив лише переспів двох уривків — плачу Ярославни та опису поразки війська Ігоря на ріці Каялі. Перекладався цей твір і на зарубіжні мови.

Російською мовою «Слово» перекладали В. Жуковський і Л. Мей, А. Майков і М. Гербель, І. Новиков і М. Гудзій та ін. Білоруською — Янка Купала.

2.9. Робота над змістом твору. Бесіда за питаннями:

–  З якою промовою звертається автор до читача? («Чи не гоже було б нам, браття, почати старими словами ратних повістей про похід Ігорів, Ігоря Святославовича?»)

–  Як у поемі характеризується пісенна творчість Бояна? («Якщо кому хотів пісню творити, то розтікався він мислю по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами»)

–  Яким ви уявляєте Бояна? Про що він співає? («…Який укріпив ум силою своєю і вигострив серце своєю мужністю; він навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую»)

–  Чому автор спів Бояна називає солов’їним? Як у «Слові…» зображена готовність Ігоря і його дружини вирушити у похід?

–  Яка прикмета перешкоджала руху Ігоря? («Тоді Ігор глянув на світлеє сонце і побачив, що воно тьмою всіх його воїв прикрило»)

–  Чому князь намагається не звертати увагу на застереження природи? Як це його характеризує?

–  З якою промовою звернувся Ігор до свого війська перед походом? («Хочу-бо,— сказав,— Списа приломити кінець поля Половецького; з вами. Русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом з Дону!»)

–  Яким чином автор намагається попередити про лихо перд битвою русичів з половцями? («Сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила; лютий світ зблизька встав: див кличе з верху дерева — велить прислухатись землі незнаємій»)

– Що свідчить про неминучість битви? («Уже-бо біди його птахи ждуть по дуб’ю, вовки страх наводять по яругах, орли клекотом на кості звірів зовуть, лисиці брешуть на черленії щити»)

–  В чому полягала мета походу Ігоря і його дружини? («Русичі великії поля черленими щитами перегородили, шукаючи собі честі, а князю слави»)

– Чим закінчилася перша битва Ігоря з половцями у п’ятницю? («…Вони потоптали поганії полки половецькії і, сипнувшись стрілами по полю, помчали красних дівчат половецьких, а з ними злото, і паволоки, і дороги оксамити»)

– Що отримали русичі у перемозі над ворогом? («Покривалами, і опанчами, і кожухами по болотах і багнистих місцях,— і всякими узороччями половецькими»)

–  Як на ваш погляд, чи отримали русичі насолоду від перемоги?

–  Чому автор продовжує хвилюватися за подальшу долю переможців? Яка небезпека їх очікувала незабаром?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування.

1. Про справжність «Слова…» свідчить: а) історичний твір «Олександрія»; б) «Галицько-волинський літопис»; в) «Літопис Самовидця»; г) поетична повість «Задонщина».

2. Події у творі співець намагається відобразити, починаючи з часів: а) правління Володимира; б) заснування Київської Русі; в) виникнення першої друкованої книги;
г) свого дитинства.

3. За жанровою спрямованістю «Слово…»: а)  ліро-епічна поема; б) історична повість;
в) літописна оповідь; г) притча.

4. Основну думку твору становлять прислів’я: а) «І після сонця бува негода отак і в народі» б)  «Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити!» в) «Хто любить людей, того й люди люблять»; г) «Яка совість — така і честь».

5. «Слово…» — це найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури, яка: а) докладно розповідає про взаємостосунки між князями; б)  є закличним зверненням до людей;
в) виключно відображує роль природи у самовираженні внутрішніх почуттів героїв;
г) акцентує увагу читача на перемоги Ігоря і його дружини.

6. Князь Ігор виступив у похід 23 квітня: а) 1258 року; б) 1138 року; в)  1185 року;
г) 1518 року.

7. Хто вимагав від князів, щоб вони припинили свої чвари і об’єдналися для боротьби з ворогом: а) Нестор Літописець; б) невідомий історик; в)  руський народ; г) кобзарі і лірники.

8. Читача автор «Слова…» називає:а) вельмишановним і уважним; б)  братом; в) поважним гостем; г) другом.

9. Про кого у творі зазначається: «…якщо кому хотів пісню творити, то розтікався він мислю по древу»? а) Ярослава; б) Всеволода; в) незнайомого кобзаря; г) Бояна.

10. Князь Ігор — це внук: а) Романа; б) Олега;  в) Мстислава; г) Ярослава.

11. Першим, хто знайшов «Слово…», був: а) І. Вишенський; б) князь Данило Галицький;
в) О. Мусін-Пушкін;  г) Г. Сковорода.

12. Українською мовою вперше був здійснений переказ «Слова…»: а) М. Шашкевичем та І. Вагилевичем; б) С. Руданським та І. Франком; в) Т. Шевченком і П. Мирним;
г) М. Максимовичем і Ю. Федьковичем.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Дослідіть, в чому, на думку автора «Слова…», полягала причина того, що «горе розлилось по Руській землі». Наведіть переконливі приклади з твору.

2. Як ви вважаєте, хто є головним героєм «Слова…»? Відповідь вмотивуйте, посилаючись на текст пам’ятки давньоруської літератури.

3. Про що згадував Боян під час співу? а) Свої молоді роки; б) героїчне минуле Новгорода; в) видатних митців; г)  уособиці давніх часів.

Картка № 2

1. Як на вашу думку, хто є автором «Слова…»? Висловіть свої припущення щодо його соціального походження, роду діяльності.

2. Яким чином минуле нашого краю, що зображене у «Слові…», є актуальним для сьогодення. Відповідь аргументуйте.

3. Співаючи, Бон уславлював: а) простий люд; б) засновників Київської Русі; в) князів;  г) Велеса.

Картка № 3

1. Боян і автор твору «Слово…» — це одна людина? Власні міркування доведіть.

2. Чим пояснити той факт, що автор «Слова…» не намагається подібно літописцю, дати послідовний опис походу Ігоря, а фіксує лише найдраматичніші його моменти.

3. Події «Слова…» відбуваються у: а) першій половині Х ст.; б) наприкінці ХІ — початку ХІІ ст.;в)  другій половині ХІІ ст.;  г) середині ХІІІ ст.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

Скласти план, дібрати цитати до характеристики образів руських князів.