Мета: продовжувати знайомство учнів з ліро-епічним жанром — баладою, її літературним різновидом, особливостями балади Ф. Війона, засобами худож­ньої виразності і розвивати естетичне почуття насо­лоди досконалістю поетичної форми та розкриття філософського сенсу твору; виховувати співчуття до суперечливої душі митця, відчуття складності люд­ської індивідуальності.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Ф. Війона, ілюстрації за темою «Середньовіччя Західної Європи», текст «Балада прикмет», схема-опора «Балада», словник літера­турних термінів.

Хід уроку

1. Мотивація учбової діяльності

Слово вчителя.

Допоможе підійти до сьогоднішньої теми уроку гра «Відстрочена відгадка», в якій перше запитан­ня подається в декілька етапів.

(Краще зберегти певну інтригу: тему уроку від­крити після проведення гри).

2.  Актуалізація опорних знань учнів

Гра «Відстрочена відгадка».

Домашні групи теоретиків, істориків і біографів під час гри не відповідають на питання своєї теми; лише в разі неможливості відповісти іншими учас­никами гри, відповідають на «своє» питання.

І. питання, теоретичне:

4 Це слово позначає поєднання двох родів літератури (лірики і епосу);

2…. є однією з форм лірики і епосу (жанром);

3. … ліро-епічний жанр, який виник у XII ст. як танцювально-хорова пісня з чіткою строфічною організацією;

4. :.. невеликий за обсягом твір;

5. … може бути фольклорним або літературним, авторським;

6. … ми вивчили на попередніх уроках «Смерть матері Юговичів» — сербську фольклорну ліро-епічну … (баладу)

ІІ. питання, історичне:

1. Ця епоха в Європі мала церковну доктрину, за якою в центрі Всесвіту стоїть Бог, а люди — його вірні слуги, які виконують своє призначення за визначенням Всевишнього. (Середньовіччя)

2. В епоху Середньовіччя Європу потряс зане­пад Царгороду, християнство опинилося під ре­альною загрозою мохаммеданського тиску; одно­часно королі відчували небезпеку від народних рухів, а з другого боку — від папства.

Це — … століття.   (Середина XV ст.) III питання, біографічне:

На темному тлі Франції XV ст. є дві найсвіт­ліші постаті:

1. Одна — героїчна дівчина, яка, можна сказати, створила французьку націю, і була впевнена, що ви­конує Божий наказ по захисту рідної землі… (Жанна Д’Арк)

2. Друга постать — парижанин Франсуа де Монкорб’є — відомий нам як один з найбільших по­етів Франції, для якого рік загибелі Жанни Д’Арк став роком народження. Ми знаємо його як… (Франсуа Війон)

Слово вчителя.

Таким чином, ми маємо 3 ключових слова: ба­лада, середина XV ст., Франсуа Війон.

///. Вивчення нового матеріалу

1. Більш детально з цими поняттями ми оз­найомились за допомогою інтерактивної техноло­гії «Ажурна пилка».

— Домашні групи:

— теоретики готували інформаційний ма­теріал з теорії літератури: що таке балада, антите­за, анафора, епіфора;

— історики підбирали матеріал, пов’язаний з історичною епохою, в яку творив Ф. Війон;

— біографи знайомились з етапами життя, і творчості Франсуа Війона.

Тепер з метою колективно-групового засвоєння знань за короткий проміжок часу «домашні» гру­пи розходяться за «експертними» групами.

1. Попередньо вчитель допомагає учням до­машніх груп в опрацюванні свого індивідуального інформаційного пакету з матеріалами підручника, словників, інших додаткових текстів.

2. Кожен учень під час підготовки і проведення інтерактивної технології «Ажурна пилка» входи­тиме в 2 групи — «домашню» і «експертну».

3. Для чіткішого розподілу учнів за «домашні­ми» і «експертними» групами визначте кольорови­ми позначками кожного учасника гри: в домашніх групах — члени групи мають різнокольорові поз­начки, але вирішують одне питання; в експертні групи збираються за сигналом учителя учні різ­них домашніх груп з позначкою однакового коль­ору, де вони стають експертами з окремої теми.

4. Кожна експертна група повинна вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізува­ти матеріал в цілому.

Після завершення роботи в експертних гру і повертаються в домашні і діляться інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї «домашньої» групи, що є вже остаточним узагальненням та корекцією всієї інформації.

Під час роботи груп зібрана інформація уза­гальнена в матеріал, що конспектується учнями; виводиться як плакати-опори:

Теоретики літератури

Балада (фр.від Прованс— танцювати) — ліро-епічний жанр фольклору та літератури.

Виникла у XII ст. в народному мистецтві Провансу як танцювально-хорова пісня з чіткою строфічною організацією. Невдовзі в Італії втратила свій танковий характер. У французькій поезії XIV ст. набула канонічних ознак: постійні три строфи, сталу схему римування, обов’язковий рефрен, звертання до певної особи. Гнучкішою за формою і різноманітнішою за змістом зробив баладу французький поет Ф. Війон.

Характерні ознаки балади:

•   невеликий обсяг;

•   емоційна   розповідь   про   незвичайні   події, переживання героїв;

•   напружений драматизм сюжету;

•   зв’язок    із    фольклором    (мотиви,    образи, художні засоби тощо);

•   поєднання    епосу    (зображення    зовнішніх подій) і лірики (відображення почуттів героїв);

•   використання фантастики;

•   віршована форма;

•   велика роль описів, пейзажів тощо. Анафора — стилістичний прийом, що полягає в повторенні тих самих звуків,  слів, речень на початку двох або кількох суміжних рядків, строф, фраз.

Епіфора — стилістичний прийом, який поля­гає у повторенні однакових виразів, слів або звукосполучень у кінці суміжних або близько розміщених рядків, строф та т. ін. для посилення виразності й мелодійності мови художнього твору.

Антитеза — протилежність, стилістичний прийом, що полягає у зіставленні думок або образів для посилення враження.

Історики — XV ст.

• Життя Війона припало на історичну добу після 100-річної війни. Франція була винищена, знеможена довгою англійською окупацією, пошестями й голодом.

• Починався поступовий розклад феодального ладу.

• Суперництво церкви з владою королів і фео­далів.

• Похитнулася середньовічна католицька доктрина, за якою у центрі Всесвіту стоїть Бог, а люди повністю в залежності від небесних сил: зароджується доктрина гуманістів, за якою у цен­трі Всесвіту стоїть людина, що спілкується з Бо­гом як з абсолютом совісті і вибирає своє призна­чення у світі.

Біографи

Франсуа де Монкорб’є, відомий як Війон, на­родився приблизно у середині 1431 р., в околи­ці Парижу. Його батько рано помер, мати разом з сином жила в Парижі, дядько був священиком в Анжері. Малим Франсуа щиро заклопотався Гійом де Війон, парох кафедральної церкви св. Бенедикта в Парижі біля Сорбонни, який і дав майбутньому поетові своє ім’я.

П’ятнадцятирічним, в 1446 р. Франсуа Війон поступив до Паризького університету, в березні 1449 р., став бакалавром з технології і церковного права, а в 1452 р. — «майстром мистецтв». і цей час католицька церква намагалася утвердити ідеали: людина виконує призначення, яке йому визначає Бог, повага людини до людини залежить від рівня в ієрархічній структурі суспільства, а життєві блага та пристрасті є диявольською спокусою.

На противагу відірваному від реальності світу Ф. Війон з великою щирістю, життєвою правдою і геніальною майстерністю зображує свою добу загаль­ної непевності, хаосу, неустійнених моральних засад.

Часто Ф. Війона нагороджують такими епітета­ми, як поет-волоцюга, цинік, злочинець.

Дійсно, Ф. Війон брав участь у студентських бешкетах, потасовках, взломах, був неодноразово ув’язненим.

Поезія Війона стала не тільки сповіддю дитини своєї доби, образом її душі, але й широкою пано­рамою свого часу, баченою знизу людиною, яка мала на все свій власний погляд.

До Війона французька поезія була релігійна, її творцями були священики, монахи та єписко­пи. Найбільшим ідейним стимулом їх творчості були хрестоносні походи, які відбилися в епічній і пісенній творчості.

Дворянська поезія, яка розвинулася в XII-XIII ст., особливу роль віддала жінці як недосяж­ній досконалій формі, далекій від земних подій, реального життя.

Війон же вніс у французьку літературу реаль­ність, заполонену життєвими проблемами •— від духовних до соціальних. Його сповіді яскраві, щирі, сповнені філософських роздумів про сенс життя, викликають непідробне співчуття.

Слово вчителя.

Після повернення в домашні групи і узагаль­нення матеріалу за трьома проблемами спробує­мо побачити їхнє відображення у творі Ф. Війона

«Балади прикмет».

(У кожного учня на парті текст балади.)

3. Ідейно-художній аналіз «Балади прикмет».

— До якого виду лірики ми відносимо твір Ф. Війона?

— В чому філософський сенс твору?

— Як Ф. Війон передає відчуття складності, суперечливості людської індивідуальності, внут­рішнього світу людини?

— Знайдіть антитези, анафори, епіфори в тек­сті балади.

— Яка роль вживання в тексті засобів худож­ньої виразності?

— Чи свідчать ці повтори про недосконалість, брак слів у Війоновій поезії?

— Які стилістичні прийоми, художні засоби-тропи сприяють емоційності й композиційній стрункості твору, підкреслюють завершеність думки?

— Поясніть роль антитез у творі («шляхи» — «манівці», «небо щастя» — «сліз долина», «па­лац» — «хатина» та ін.)

— Чи відтворено панораму часу середньовіччя в «Баладі прикмет».

— Чи можна вважати цю баладу сучасною і че­рез п’ять століть? Чому?

IV. Підсумок уроку

Філософ за натурою, людина контрастів, Ф. Війон на протиставленнях — таких стилістичних прийомах, як анафора, епіфора, антитеза — в «Баладі прикмет» передає відчуття складності внутрішнього світу особистості.

Поезія Ф. Війона зробила прорив з епохи Середньовіччя до гуманістичного, поза релігійного мислення про індивідуальність і суперечливість людської натури, спроби філософськи осмислити своє призначення в світі.

V. Домашнє завдання

І-ІІІ рівень. Письмово оформити ідейно-художній аналіз «Балади прикмет» Ф. Війона.

IV рівень. Твір-мініатюра «У чому сучасність “Балади прикмет” Ф. Війона».