«Велика сила прийшла з Правобережної України, справжній обновитель української літератури… В історії всесвітньої літератури мало таких прикладів, щоб 26-літній поет виступив з такими зрілими творами перед народом, як Шевченко… В історії світової літератури він  поставив собі пам’ятник, сильніший від бронзи». 
Альфред Єнсен (1859—1921),
шведський славіст, поет, референт Нобелівського
інституту Шведської академії наук.

9 березня 2014 року український народ відзначатиме 200 років від дня народження Т. Г. Шевченка. Шевченко залишив нам свої неоціненні духовні надбання — твори і світлу добру пам’ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. Ми повинні завжди пам’ятати про генія українського народу.
Постать велетня Тараса Шевченка зростає в нашій свідомості і в очах культурного світу з року в рік.
Його твори перекладені на десятки мов світу.
Творчість Шевченка — багатогранна, як його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. 3дається жодна книжка в історії української літератури не викликала таких лютих нападів з боку ворогів і таких захоплюючих відгуків з боку прихильників, як поява творів Т. Шев-ченка.
Шевченків «Кобзар» миттю розбудив апатію і викликав любов до рід-ного слова, яке було вигнане з ужитку навіть часто й поміж культурними українцями, а тепер заблищало новим змістом і новими барвами.¬
Його твори пробили мур байдужості й воро¬жості до українського слова, піднісши відразу нашу мову й літературу на нечувану доти височінь, – і він сам набув відразу небаченої популярності.
Дякуючи Т. Шевченкові, зріс авторитет української мови і літератури.

«Коб¬зар» став улюбленою книгою широких мас.
Худ. В. Касіян. Туш, акварель. 1951.

Важливе місце в творчості Шевченка на¬лежить ліричній поезії, яка виросла на ґрун¬ті реальної дійсності.
Лірика Шевченка становить новий, якіс¬но вищий етап в розвитку української поезії. Увібравши все краще, що було зроблено йо¬го попередниками і сучасниками, поет дав неперевершені зразки інтимної та політичної лі¬рики, ввів нові теми, мотиви, образи.
Широко вивчаються ліричні твори Т. Г. Шевченка і в спеціальних навчальних закладах для дітей з вадами інтелектуального розвитку. Починаючи з сьомого класу на вивчення творів поета відводиться 10 годин. Тематика творів підібрана з урахуванням максимального розвитку та пізнавальних інтересів дітей, розширення їхнього світогляду, виховання моральних якостей, необхідних для самостійного життя і праці у суспільстві.
Кожного року знайомство з поезією Тараса Григоровича починається з поглиблення та поповнення знань про його біографію.
Знайомлячись з біографією Т. Г. Шевченка у 7 класі, нехай діти побачать маленького Тарасика, що працює на інших за шматок хліба, сидить голодний в латаній, перелатаній одежині під тином, але (треба щоб діти зрозуміли, що навіть таким убогим і нещасним він прагнув до яскравого творчого життя). Як тільки була вільна хвилина, забирався у бур’яни і писав, візерунками прибирав свої саморобні «книжечки».
У 8 класі можна запропонувати учням уявити себе в ролі Т. Шевченка і розказати свою біографію, в 9 – провести невеличке інтерв’ю з митцем. Після такої роботи діти гарно запам’ятовують біографію Тараса Григоровича.
На наступних уроках школярі розпочинають знайомство з поезією Т. Г. Шевченка. Вірші Т. Шевченка діти знають і люблять. Робота з віршами в допоміжній школі має велике значення як засіб емоційного збагачення безпосередніх спостережень учнів за реальною дійсністю, вона сприяє естетичному вихованню дітей. Саме поезія Т. Г. Шевченка є реальним віддзеркаленням тогочасної дійсності.
Перш ніж приступити до читання поезії, про¬водиться копітка робота, спрямована на підготовку учнів до сприймання твору, зокрема, вступна бесіда. У процесі бесіди вчитель, орієнтуючись на знання та досвід учнів, вводить їх у коло ідей твору, викликає в них інтерес до читання.
Так, перед знайомством з віршем «Якби ви знали, паничі…», можна актуалізувати знання учнів такими запитаннями:
1. Для кого життя за кріпацтва було раєм?
2. Розкажіть, яка доля спіткала дітей-сиріт.
Також, щоб по¬легшити сприймання вірша, у вступній бесіді використовують малюнки, ілю¬страції до вірша.

«На Великдень…» «Вітер з гаєм розмовляє…» «Над Дніпровою сагою» «Зацвіла в долині..»
В учнів допоміжної школи, як правило, буває бідний не тільки активний, а й пасивний словник. Вони часто з цієї причини не розуміють зверненого до них мовлення, прочитаних творів. Засвоюючи нові слова, учні після багаторазових повторень запам’ятовують їх, проте користуються ними дуже обмежено і, здебільшого, у тих конкретних ситуаціях, стосовно яких вони були пояснені вчителем. Використати ж слова самостійно в нових обставинах, навіть схожих з тими, в яких вони вивчались, учні найчастіше не можуть. Однією з причин цього є недостатня активізація розумової діяльності учнів під час пояснення їм значень нових слів.
Учням важко не тільки пояснити [нове] слово, коли воно подане поза текстом, а й виділити, сприйняти його як невідоме. Нерідко діти стверджують, що знають слово, а пояснити його не можуть. У багатьох випадках учні неправильно пояснюють значення слова, плутаючи його із схожим за звучанням відомим словом…
Поезія Т. Г. Шевченка надзвичайно багата словами, які не є загальновживаними у наш час.
Тому перед роботою над змістом вірша, обов’язково проводиться словникова робота. При цьому можна використати дидактичну гру «Оплеск – незнайоме слово» Наприклад,учитель зачитує поезію, а діти плескають у долоні, якщо не розуміють слово.
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь
«І мертвим, і живим…»
А потім разом з вчителем знаходять визначення цього слова і вводять його в нове речення.
У роботі над віршами велика увага приділяється тому, щоб розкрити думку автора, покладену в основу твору, й виробити в учнів певне ставлення до прочитаного.
Однією з центральних тем поетичної творчості Шев¬ченка є тема сирітства, тема долі. Це поезії «І золотої й дорогої…», «І виріс я на чужині…», «Доля», «На Великдень, на соломі..» та інші.
Вона була дуже близькою для поета, бо він сам у ро¬ки дитинства, ставши круглим сиротою, за¬знав гіркої долі й поневірянь. Важке життя сиротини в умовах кріпосницького ладу по¬стійно привертало увагу Шевченка. Зобра-женню долі сироти він присвятив багато тво¬рів, які розкривають жахливі життєві умови і психологічний його стан:
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Це дає змогу порівняти долі сиріт шевченкових часів і дітей-сиріт нашого часу. Співставити їх життя і можливості для здобуття освіти, особистого розвитку, турботу держави про таких дітей.
Лірика Шевченка, до якої тісно примика¬ють такі поеми, як «Сон», «І мертвим, і живим…»,— це роздуми поета над різними су¬спільними явищами, подіями, фактами; вона наскрізь суб’єктивна, розкриває внутрішній світ самого поета.
Мотиви суму, самотності, а подекуди й розпачу переважають у поезії періоду заслання «Не гріє сонце на чужині», «Лічу в неволі дні і ночі»…
Тема ролі поета у суспільному житті звучить у віршах «Заповіт», «Мені однаково…»
Про трагічну долю жінки-покритки діти дізнаються з поеми «Наймичка», яка вивчається за програмою у 10 класі. Учні вчаться пройматися душевним станом героїв твору, співчувати, висловлювати своє ставлення до вчинку Ганни. Доцільно під час знайомства з поемою продемонструвати уривки з однойменного фільму «Наймичка», щоб діти поринули в атмосферу тогочасної України і перейнялися відповідним настроєм, а також звернули увагу на зовнішній вигляд героїв, селянський побут, українські звичаї.
Часто у віршах є рядки, в яких сконцентрована думка автора. Саме з них і слід починати аналіз вірша, а з’ясувавши основне, переходити до читання й аналізу інших його частин.
Так опрацьовуючи твір Т. Шевченка «І мертвим, і живим…», можна запропонувати учням визначити головну думку у вигляді тесту.
Основна думка:
а) Учитесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь…
б) правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути в єднанні з ним;
в) інтелігенція України повинна бути разом із народом, просвітити його, написати українську історію і зберегти культуру.
Це сприятиме уважнішому прочитанню вірша учнями, розвиватиме елементи логічного мислення.
Важливо під час читання віршів викликати в учнів пережи¬вання, настроїти їх відповідно до змісту прочитаного.
Вивчаючи вірш «Вітер з гаєм розмовляє…», можна використати евристичну бесіду, щоб налаштувати учнів на свідоме сприйняття поезії.
– Що поет описує у вірші ?
– Де плив човен ?
– Чому його понесло у море?
– Які вирази передають роздуми поета ?
– Як поет передав картини тиші і неспокою в природі ?
– Прочитайте, що із зображеного у вірші ви могли б сприйняти зором, а що – відчути слухом.
– Які почуття викликав у вас цей вірш?
– Чому ?
У старших класах з метою удосконалення техніки читання серйозна увага приділяється аналізу й засвоєнню змісту поезії, виробленню в учнів умінь самостійно пра¬цювати з книжкою.
Так, готуючись до позакласного читання (Т. Шевченко «Сестрі») учні повинні були зосередити увагу на елементах поезії, настрої автора.
Перші 4 рядочки:
Минаючи убогі села,
Понаддніпрянські невеселі,
Я думав, де ж я прихилюсь?
І де подінуся на світі?
Як ви думаєте це радість чи сум?(Сум, бо ніде прихилитись)
Що бачить уві сні? (Зачарування природою)
Хатину
З ким її порівнює?
Дніпро Сіяє та горить
Як називає Дніпро?
Як може горіти вода?
Садок
Чому садок названо раєм?
Під вишнею, у холодочку сестра
Що вона робить? (Відпочиває, виглядає брата)
— Мій братику! Моя ти доле! — (Що передає у цьому рядку сум чи радість?)
(Радість зустрічі).
Молися, сестро! Будем живі,
То Бог поможе перейти.
(Підтримка сестрі).
Отже, поезія Т. Г. Шевченка має значний виховний вплив на учнів з інтелектуальною недостатністю, вчить любити поетичні твори, розвиває навички виразного читання, сприяє формуванню моральних рис характеру особистості, національної свідомості.
Шевченка справедливо називають поетом слова, пензля і співу. Під впливом його живописного слова в уяві учнів постають яскраві картини, образи, а саме слово звучить, як пісня.
Тарас Шевченко збагатив літературну мову нашого народу, вдихаючи у себе з колиски всі болі й прагнення свого народу, всі барви й звуки свого краю, він перелив їх у пісенно-мальовничі слова. Якщо українська мова сьогодні славиться своєю красою, зокрема багатством синоніміки, образністю, пестливістю, то примноженням цієї краси великою мірою маємо завдячувати Шевченкові.
У наш час полум’яне слово Шевченка нам дуже потрібне. Необхідні його внутрішня сила, правдивість, ідеали добра, рівності, його політичні переконання, краса і мелодійність його поезій, його велике прагнення свободи, любов до свого народу, до своєї Батьківщини, мрії про майбутнє.
Великий внесок у становлення нової літератури та літературної мови — тільки частка життєвого й мистецького подвигу Шевченка, бо він не просто творив, а був змушений виборювати саме право на творення національної культури України.
Зараз в незалежній Україні мрії Шевченка поступово, хоч і повільно, здійснюються. Піднявся рівень національної свідомості, відроджується козацька слава, дух лицарства, утверджуються національні ідеали, дух нації, його душевна щедрість, воскресає українська пісня, немає перешкод для утвердження української мови.
Ми пишаємося ним, вивчаємо його творчу спадщину і з гордістю можемо сказати:
І тепер, поете любий,
В сім’ї вольній, новій
Тебе згадуєм з любов’ю
Теплим, щирим словом.