Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Д. Нитченка-Чуба; проаналізувати твір «Вовченя», з’ясовуючи його ідейно-тематичне спрямування, проблематику, композицію; розвивати усне мовлення школярів, пам’ять, увагу; вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани, поваги до митців літературного слова; любов до природи, тварин; пунктуальність; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Д. Нитченка-Чуба, бібліотечка його творів, учнівські малюнки до твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

2. Життєвий і творчий шлях Д. Нитченка-Чуба

ДМИТРО НИТЧЕНКО-ЧУБ (1905–1999)

Нитченко-Чуб Дмитро Васильович (справжнє прізвище — Ніценко) народився 21 лютого 1905 року у Зінькові на Полтавщині в селянській сім’ї.

Навчався в гімназії, профшколі. Переїхав до П’ятигорська, працював на залізниці, на заводі. Жив на Кубані, вступив на робітфак, звідки його виключено «за приховування свого соціального положення». Із 1927 р. у Харкові працює на виробництві, у Держвидаві. Публікує вірші в журналах, за порадою П. Тичини стає членом «Пролітфронту».

Виходять збірки «Поезії індустрії» (1931), «Склепіння» (1933). 1934 р. Нитченка звільнено з роботи у видавництві, працює на фабриці, в архіві, навчається в Харківському педінституті, який закінчує у 1940 році.

З початком війни на Західному фронті під В’язьмою потрапляє в полон, потім опиняється у Харкові. З наближенням радянських військ емігрував на Захід. У 1948 році перебрався до Австралії, де заснував українське видавництво «Ластівка» (1951), працював учителем, за його підтримки побачили світ 40 видань, серед яких альманах «Новий обрій». Автор книги «Живий Шевченко», праці «У дзеркалі життя й літератури» (1982), «Орфографічного словника української мови», низки оповідань для дітей; редактор і упорядник книг «Двісті листів Б. Антоненка-Давидовича», «Листи письменників». Його перу належать мемуари у двох томах — «Від Зінькова до Мельбурна» (1990) і «Під сонцем Австралії» (1994).

Д. Нитченко — невтомний збирач коштів на підтримку харківського журналу «Березіль», видань молодих авторів.

Лауреат літературної премії ім. Лесі Українки. Член національної Спілки письменників України з 1991 р. Помер 15 вересня 1999 р.

3. Робота над оповіданнями Д. Нитченка-Чуба «Вовченя»

3.1. Вибіркове виразне читання твору.

3.2. Тема: розповідь про взаємостосунки хлопця і вовченяти, їх дружбу, порозуміння і врешті-решт вимушене розлучення.

3.3. Ідея: возвеличення краси почуттів, гармонії світосприйняття людини і тварини (вовченяти, яке хлопець любив, доглядав).

3.4. Основна думка: людина повинна любити, бережливо ставитися до всього живого в природі, бо сама є її складовою.

3.5. Жанр: оповідання про природу, дружбу, взаєморозуміння.

3.6. Проблематика твору.

Відповідальність і обов’язок (хлопець доглядав за вовченям, допомагав по господарству; їздив за п’ятнадцять кілометрів від села в гори по молоко, сир, випасав овець чи скотину).

Любов, доброта (до живої істоти — вовченяти).

Автор проводить паралель між тим, як хлопець і вовченя поступово стають дорослими, розумними, мужніми. І хоча наприкінці твору вони розлучаються, але зберігають доброту, вірність і любов.

3.7. Герої твору: батько, дідусь, Василь, сусіди, вовченя-вовк, собаки Плахта і Рябко.

3.8. Композиція.

Експозиція: батько приніс своєму синові вовченя, розповідь діда про вовків-хижаків.

Зав’язка: догляд Василя за вовченям («…виносив з хліва, бігав по двору, дратував його, перекидався, качався разом з ним по траві»); втеча дорослого вовка з двору господарів.

Кульмінація: раптова, хвилююча зустріч Василя і вовка-улюбленця.

Розв’язка: важкий смуток і самотність Василя внаслідок неможливості жити з вовком (…хлопець досить далеко відійшов, позаду почулось сумне тяжке виття»).

3.9. Обговорення змісту твору за питаннями:

З чим асоціювалося мале вовченя у Василя?

Для чого, на вашу думку, батько приніс синові вовченя? Як хлопець це сприйняв? Доведіть на прикладі твору.

Чому для Василька слово «вовк» звучало гордо?

Яку мрію визначив для себе хлопець стосовно вовченяти?

Чим відрвзнявся дорослий вовк від собаки?

Чому батько вирішив вбити вовка? Як до цього поставився Василь?

Як пояснити те, що вовк утік із села?

Які обов’язки мав виконувати хлопець, будучи дорослим?

За яких обставин Василь удруге зустрів вовка?

Чому зустріч Вовка і Василя — це зустріч двох близьких істот?

Чи є, на ваш погляд, реальними події, зображені у творі? Доведіть це.

Як розуміти прислів’я «Як вовка не годуй, а він усе в ліс дивиться»?

Яке значення для нас має це оповідання? Чого воно нас вчить?

3.10. Згадай і порівняй: що спільного і різного у вовків із творів Б. Грінченка «Сірко» і Д. Нитченка-Чуба «Вовченя».

3.11. Орієнтовний план оповідання Д. Нитченка-Чуба «Вовченя».

1. Батько приніс Василеві щеня-вовченя.

2. Розповідь дідуся хлопцю про небезпечність хижої тварини.

3. Догляд Василя за вовченям.

4. Незабаром Сірко стає небезпечним для оточуючих.

5. Втеча вовка — передбачення ним небезпеки.

6. Обов’язки Василя-парубка.

7. Раптова зустріч Василя і Сірка.

8. Любов хлопця до хижої тварини.

9. Неможливість продовження дружби між Василем і Сірком.

V. Розв’язування тестових завдань та робота за картками

VІ. Підсумок уроку

Мікрофон: «Після ознайомлення із змістом твору Д. Нитченка — Чуба “Вовченя” я зрозумів, що…».

VІІ. Оголошення результатів роботи учнів

VІІІ. Домашнє завдання

Cкласти план до характеристики образу Василя. Підготувати розповідь «Моя улюблена тварина».