В. Винниченко «Федько-халамидник». Художня розповідь про дивовижного хлопчика Федька

Мета: ознайомити учнів з письменником В. Винниченком, розповісти цікаві епізоди з його життя; вчити виразно і вдумливо читати найбільш вражаючі епізоди з твору «Федько халамидник», аналізувати його зміст; розпочати роботу щодо характеристики образу Федька; розвивати логічне мислення учнів, культуру зв’язного мовлення, пам’ять, увагу, спостережливість, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до творчості В. Винниченка, української класики; прищеплювати учням риси щедрості на добро, порядність, чесність, повагу до людини.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет В. Винниченка, бібліотечка його творів.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями
Дайте визначення оповідання як літературного жанру. (Оповідання — невеликий прозовий твір, у якому зображається коротка в часі подія чи події з життя головного героя; ці події показані лише в кількох епізодах.)
Наведіть приклади відомих вам оповідань.
Які оповідання про дітей ви вже вивчали в 5-му класі? Чим вони вам запам’яталися?
Чим твори про дітей близькі вам? Власні думки вмотивуйте.
Чи вважаєте ви себе дорослими у порівнянні з минулим роком? Які зміни ви помітили у власному становленні як особистості?
Які риси характеру в людині ви поважаєте, а які засуджуєте?
III. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності учнів
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
Я виріс у тих степах, з тими волами, шуліками, задуманими могилами.
Вечорами я слухав, як співали журавлі біля криниць у ярах,
а удень ширина степів навівала сум безкрайності.
В тих теплих степах вироблялась кров моя і душа моя.
В. Винниченко
Ліпше смерть, достойна слави,
аніж зганьблене життя.
Шота Руставелі
1. Життя і творчість В. Винниченка
ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ ВИННИЧЕНКО (1880–1951)

Звертається увага школярів на портрет В. Винниченка: високе, світле чоло, глибокий, розумний, проникливий погляд — весь обрис свідчить про титанічну натуру, сповнену сталевої міці, сили волі, завзяття, грандіозної енергії і витримки, але водночас добру і душевну людину. Чарівна посмішка й ласкавий погляд темно-голубих очей, отінених чорним віями, робили його кремезну постать дуже симпатичною й навівали довір’я до нього.

Народився Володимир Винниченко 27 липня 1880 року в Херсонській губернії Єлисаветградського повіту (тепер Кіровоградська область). Батько, Кирило Васильович, безземельний селянин, був наймитом при економії поміщика Бодіско. Мати, Докія Павленко, від першого шлюбу вже мала трьох дітей — Андрія, Василя, Марію. Малий В. Винниченко з’явився на світ і зростав на півдні України.

Володимир вступає до Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії, де вчиться на кошти брата, але закінчити її не пощастило. У 14-літньому віці написав свій перший літературний твір. То була поема про Запорозьку Січ, за яку автор, як він сам згадував, «дістав перше політичне ув’язнення в гімназії (тиждень темного карцеру)».
Під впливом Шевченкового «Кобзаря» юнак пробує сили у красному письменстві.

Склавши екстерном у Златопільській гімназії (нині Кіровоградщина) іспити, Винниченко у 1900 році вступає на правничий (юридичний) факультет Київського університету. Проте вже з другого курсу його виключили. Студент виявився бунтарем і одразу поринув в активне політичне життя київської молоді, став одним із лідерів Революційної української партії. Окрім того, від самого початку своєї появи в Києві Володимир увійшов до кола місцевої української інтелігенції, яку влада завжди тримала «на прицілі».
Передовсім варто згадати ім’я відомого мецената й громадського діяча Євгена Чикаленка, який став для Винниченка літературним «хрещеним батьком», оскільки завдяки саме його наполяганням на сторінках журналу «Киевская старина» було надруковано (1902) перше оповідання молодого прозаїка «Сила і краса» (пізніше назва — «Краса і сила»). У будинку Чикаленка на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці влаштовувалися літературні вечори, на які приходив і Винниченко. Серед його знайомих тієї пори були Б. Грінченко, Леся Українка, родина Юркевичів, Старицькі, Лисенки і, звичайно, перейнята революційною боротьбою молодь, яка ставила за мету соціальне і національне визволення України…
В. Винниченко як дитячий письменник «починається» з оповідання «Кумедія з Костем» (1909).
У роки реакції, переслідувань, арештів письменник знаходиться в Лук’янівській тюрмі. Бере активну участь у революційних подіях 1905, 1917 рр.

23 вересня 1920 р. Винниченко залишає рідну землю назавжди. Політична «кар’єра» закінчилася повним крахом — тяжкими й гіркими роками еміграції, перебуванням у фашистському концтаборі (за членство в комуністичній партії Франції і відмову служити «новому режиму»), хворобами, напівголодним і напівзлиденним існуванням та передчасною смертю.

6 березня 1951 року письменник помер у своєму «Закутку» (назва садиби) у селі Мужен біля Канн (Франція).
2. Теорія літератури
2.1. Епічний твір — твір, у якому письменник у розповідно-описовій формі змальовує події, людей та їх вчинки. Здебільшого такі твори пишуться прозою (казка, оповідання, повість, новела, роман).
2.2. Герой, персонаж, дійова особа — зображена в художньому творі людина (рослина, тварина, предмет), через дії, вчинки, почуття якої розкривається художня ідея твору.
3. Опрацювання особливостей твору В. Винниченка «Федько-халамидник»

3.1. Історія написання твору.
Оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник» вперше опубліковано в «Літературно-науковому віснику». Улюбленець кількох поколінь юних читачів — і то не лише українських, оскільки оповідання перекладалося й на інші мови, — Федько впевнено зайняв місце поруч із Томом Сойєром, Гаврошем, П’ятнадцятирічним капітаном. Перше знайомство читачів з цим відчайдухом відбулося ще 1912 року, коли оповідання про нього з’явилося друком на сторінках київської газети «Рада». Винниченкові тоді було тридцять два роки і мешкав він далеко від України — у Франції. Як літературний персонаж Федько-халамидник має французьку «прописку».

Оповідання «Федько-халамидник» із багатьох поглядів є твором автобіографічним. Збереглися записані дружиною Винниченка спогади його матері, в яких є деталі, які знаходимо і в оповіданні. Наприклад, згадки про те, як Володимир тримав сусідських дітей «трохи в терорі» (порівняйте із забавами Федька, який вдає із себе Солов’я-Розбійника). Федьків батько — працівник друкарні — у родині Винниченків друкарем був старший брат Володимира…
Та й довкілля, змальоване письменником, дуже нагадує Єлисаветград часів його дитинства. Проте найголовніше, мабуть, те, що своєму героєві В. Винниченко віддав чимало власних рис…
За одне з видань оповідання на початку 20-х років авторський гонорар було направлено на користь дитячих притулків.
3.2. Тема: показ люблячого, ніжного, відкритого серця дитини (Федько), яке протиставляється жорстокості дорослих, потворному і злочинному суспільству, яке калічить маленькі життя і маленькі душі.
3.3. Ідея: возвеличення чесності, незрадливості, почуття власної гідності, винахідливості (Федько) і водночас засудження бешкетливості, схильності до нерозважливих вчинків, показної вихованості, манірності, лицемірства, егоїзму (Толя).
3.4. Жанр: соціально-побутове оповідання.
3.5. Проблематика твору:
любов і ненависть;
порядність і лицемірство;
добро і зло;
моральний вибір (між цілісним благородним моральним світом бідняцької дитини і підступною, хитрою, егоїстично-дворушницькою поведінкою малолітнього «панича-негідника»).
3.6. Герої твору: Федько, Толя, Стьопка, Льонька, Спірка, Гаврик, Іван (батько Федька), Іваниха.
3.7. Композиція.
Експозиція: знайомство з Федьком, його розбишацькою поведінкою, характером; взаємостосунки халамидника з іншими хлопцями.
Зав’язка: вирушення хлопців на льодохід.
Кульмінація: сцена, в якій після пригоди на річці, коли Федько врятував хлопчика Толю, батьки тяжко карають ні в чому не винного «халамидника».
Толя хоче перекласти свою провину на Федька — і той ще раз рятує його.
Розв’язка: смерть Федька.
3.8. Обговорення змісту твору за питаннями:
Які враження виникли у вас після того, коли закінчили читати оповідання? Що вас захопило або викликало негативне ставлення у творі?
Хто є головним героєм у творі? Яке у вас ставлення до нього?
Чому Толя приходив додому «задрипаний, подраний, з розбитим носом?» (Федько спокушував)
За що вдруге били Федька? (Через нього Толя порвав штанці, коли лазили за горобцями)
Що про це свідчить? (Розподіл людей на бідних та багатих)
Чого боялися батьки Федька щодо батьків Толі? (З квартири виженуть)
Що побачив Федько на вулиці під час дощу?
Чого він заподіяв? Хто підштовхував його до цього?
За що знову б’ють хлопця після дощу?
Про що розповів Федько хлопцям? (Про льодохід)
Чому Федько вирішив не йти до школи?
До чого підбивав Федько хлопців?
Чим хлопці образили Толю? (Сказали, що тато у нього пузатий)
Прочитайте опис льодоходу. В чому тут проявляється майстерність письменника-живописця?
Яка розмова виникла між хлопцями на льодоході?
Чому і на що побилися об заклад Толя і Федько?
Яким чином Федько переправився на другий бік річки?
Які почуття виникали в Толі під час переправи? Хто і як допоміг Толі?
Що трапилось з Федьком?
Чому Толя не допоміг Федьку? Як це його характеризує?
Як хлопці витягли Федька із води? Прочитайте.
Через що Федько збрехав батькові Толі? Як це його характеризує?
Що запропонував батько Толі батькові Федька?
Чим же закінчилася історія з Федьком?
У чому виявилась бездушність Толі до Федька під час похорону?
3.9. Художня розповідь про дивовижного хлопчика Федька, його життя і пригоди, стосунки з однолітками.

Федько-халамидник — заводій, дитячий «отаман». «Спокій був його ворогом», — сказано про Федька в авторській ремарці. І це справді так. Федько любить влаштовувати ризиковані розваги, дражнити сусідських хлопців.
Скільки в ньому відваги, життєвого азарту, винахідливості й тієї надійності, яка, власне, й робить його ватажком! В оповіданні «Федько-халамидник» важлива не тільки напруга подієвої інтриги, а й психологічний сюжет. Ось як автор малює сцену, в якій один виявляє слабкість духу, а другий — великодушність. (Слабкодухий боягузливий Толя перекладає свою провину на
Федька — і той його рятує.) «Федькові знов упала з голови шапка, як ударив його Толин батько. Він підняв її й подивився на Толю. Але Толя тулився до матері, яка милувала його і жаліла його…»
Федько пожалів Толю, а розплатився за це тяжкими побоями своїх і чужих батьків, та, зрештою, власним життям. Проте, очевидно, по-іншому він не міг.
Бачити перед собою слабкого, морально пригніченого, настрахованого і завдати йому удару — це не у Федьковому характері, це понад його гідність!
V. Повторення вивченого матеріалу
Літературна вікторина
1. Батьківщиною для Винниченка є… (Кіровоградщина)
2. Перший літературний твір Володимир Костянтинович написав у… (14-літньому віці)
3. Про що був перший твір автора? (Запорозьку Січ)
4. Під впливом якого письменника В. Винниченко пробує власні сили у красному письменстві? (Т. Шевченка)
5. Яку назву мало перше оповідання письменника, що було надруковано в журналі «Киевская старина»? («Краса і сила»)
6. З якими видатними письменниками В. Винниченко познайомився на літературних вечорах у будинку Чикаленка? (Б. Грінченком, Лесею Українкою)
7. Перше дитяче оповідання письменника мало назву… («Кумедія з Костем»)
8. Останні роки життя В. Винниченко провів у еміграції у… (Франції)
9. Чому твір «Федько-халамидник» В. Винниченка вважається автобіографічним? (Своєму героєві віддав чимало власних рис)
10. Визначте жанр твору «Федько-халамидник». (Соціально-побутове оповідання)
11. Що найбільш цінував батько у своєму синові Федькові? (Відвертість, правду)
12. Чим закінчується твір В. Винниченка? (Смертю Федька і отриманням задоволення Толею)
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
VI. Творче завдання до оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник»
1. З’ясуйте значення слова «халамидник» за словником. Порівняйте значення цього слова за твором з довідковою літературою.
2. Доберіть до слова «халамидник» синоніми.
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VIII. Домашнє завдання