Т. Г. Шевченко «Думка»

Мета: ознайомити учнів з поезіями Т. Шевченка героїчного змісту, з’ясувати патріотичні мотиви творів, їх героїчний пафос, зображення в них історичного минулого, дізнатися з теорії літератури про ліричний твір і строфу; розвивати активний словник школярів, пам’ять, увагу, спостережливість, логічне мислення; вміння співставляти, узагальнювати, робити відповідні висновки; навички виразного читання, раціонального використання навчального часу; виховувати почуття пошани до творчості Великого Кобзаря, повагу до історичного минулого нашої країни, патріотичні почуття; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, бібліотечка творів Великого Кобзаря, картина Л. Жемчужникова «Кобзар на шляху», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Літературна вікторина «Чи знаєте ви Т. Шевченка?»

1. Батьківщиною для Т. Шевченка, місцем де він народився є… (Черкащина)
2. Перші скупі знання малий Тарас отримав … (з церковнослов’янської книги у школі сільського дяка)
3. Чому життя для малого Тараса було нестерпним? (Батько одружився вдруге, мачуха була злою)
4. З якого часу Тарас залишився круглим сиротою? (З одинадцяти років)
5. Змалку в обдарованій від природи дитині був талант … (художника)
6. Чим малював майбутній митець? (Вугіллям, крейдою, олівцем)
7. У якого пана малий Тарас служив казачком? (П. Енгельгардта)
8. З якими талановитими митцями познайомився Шевченко? (І. Сошенком, К. Брюлловим, В. Жуковським)
9. Де і в якому закладі навчався Тарас Григорович, після чого став відомим художником? (У Петербурзі, в Академії мистецтв)
10. За яку суму було викуплено Т. Шевченка з кріпацтва? (2500 крб.)
11. Які композитори звернули свою увагу на творчість Т. Шевченка? (К. Стеценко, С. Людкевич, Я. Степовий, М. Лисенко)
12. За що Шевченка було прозвано Кобзарем? (У 1840 р. побачила світ перша книжка поезій письменника «Кобзар»)
III. Перевірка домашнього завдання
1. Виконання учнями напам’ять поезії Шевченка «Думка».
2. Розгляд учнями малюнків за темою «Минувщина у творах Кобзаря» з відповідним коментарем.
3. Визначення кращих творів мистецтва.
Чи є серед вас, шановні учні, майбутні митці, спадкоємці Великого Кобзаря?
Який зв’язок можна прослідкувати між мистецтвом слова і мистецтвом живопису?
IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
Говорячи про життя Т. Шевченка, ми впевнені,
що одна згадка про подібних людей спроможна підняти
і облагородити нашу душу, хоча б на мить відірвати нас
від життєвих дрібниць і понести в заманливі простори ідеалу.
П. Грабовський
1. Теорія літератури

1.1. Ліричний твір, лірика (від гр. lirikos — музичний, наспівний) —
1) Один з трьох основних родів літератури (поряд з епосом і драмою), що відображає життя, показуючи окремі переживання людини, її думки, почуття, викликані певними життєвими обставинами. 2) Сукупність творів цього роду поезії. Залежно від характеру розрізняють основні види: гімн, ода, послання, сонет, романс, елегія. За змістом розрізняють лірику громадсько-політичну, філософську, любовну, пейзажну, інтимну. Ще — ліричний твір.

1.2. Строфа (гр. strophē) — (повертання) — сполучення двох чи кількох віршованих рядків, об’єднаних системою рим та загальною інтона-цією або тільки загальною інтонацією. Залежно від кількості рядків розрізняють двовірш (дистих), тривірш (терцет), чотиривірш (катрен), п’ятивірш, шестивірш (секстина) та ін. Строфа — це найбільша ритмована одиниця у віршованому творі. Існує й однорядкова строфа — одновірш.
2. Опрацювання твору Т. Шевченка «Думка» («Тече вода в синє море…»)

2.1. Виразне читання поезії тим учнем, кого виявлено найкращим в ораторському мистецтві.
2.2. Тема: зображення суму, туги козака за рідним краєм, батьком, ненькою старою, молодою дівчиною під час перебування далеко на морі.
2.3. Ідея: співчуття козаку, який повсякчас сумує за милою країною («думав доля зустрінеться, а спіткалося горе»).
2.4. Основна думка: наймилішим для кожної людини є те місце, де вона народилася, живе, — батьківська хата, люди, природа, і коли втрачається це все, то відчуваєш себе нещасним, самотнім.
2.5. Обговорення змісту твору за питаннями:

Що шукає козак? (Долю) Як зрозуміти значення слова доля?
Поясніть наступний рядок з поезії: «Пішов козак світ за очі».
Яке життя пророкує думка козакові на чужині?
Яку ж долю хотів зустріти козак? Чи зустрів він її? Через що?
Як зрозуміти останні рядки твору?
Чому для нас рідний край — наймиліший?
За яких обставин людина покидає рідний край?
Від чого залежить те, про що думає людина?
2.6. Художні особливості поезії:
епітети: «синє море», «серце козацьке»;
метафори: «грає море», «грає серце», «думка говорить», «спіткалося горе»;
риторичні запитання: «Куди ти йдеш, не спитавшись?», «На кого покинув?»
3. Аналізування поеми Т. Шевченка «Іван Підкова»

3.1. Виразне читання твору.
3.2. Довідковий матеріал про отамана Івана Підкову як видатну історичну постать.

Після смерті Байди-Вишневецького козаки-запорожці не переставали воювати з турками, татарами та іншими ворогами українського народу. Козаків збиралося на Січі щораз більше, і вони зорганізувалися під проводом отаманів та кошових.

Так у 1575 році (через десять років після смерті кошового Байди) повів запорожців на татар новий кошовий Богдан Ружинський. Вони тоді силою побили татар, але в тій битві отаман загинув.

Третім славним козацьким кошовим був Іван Підкова. Він відібрав у Туреччини Молдавію і став володарем цієї країни. Турецький султан погрожував польському королю Стефанові Баторію: якщо той не звелить схопити Підкову, то турки підуть воювати Польщу. Король не збирався сперечатися з Туреччиною і наказав українським воєводам, щоб зловили отамана Підкову. Воєводи не хотіли воювати з козаками, тому вдалися до хитрощів. Коли Підкова вертався з великою здобиччю на Україну, прибув до нього воєвода з Брацлава і став його вмовляти:
— Їдь до короля і перепроси його за те все, а певно, він простить тобі, що ти зачинив турків без його відома. Ти лицар, а король любить лицарів.
Іван Підкова послухав і поїхав у Варшаву до короля. А королем польським був тоді, як ви вже знаєте, Стефан Баторій. Він справді любив лицарів-запорожців і бажав з них утворити сильну сторожу для східних кордонів Речі Посполитої, щоб боронитися від турків і татар. Він був залежний від Туреччини, а султан Амурат ІІІ зажадав, щоб Баторія покарав Підкову.

І король, не бажаючи входити у війну з могутньою тоді Туреччиною, велів покарати Підкову смертю. Коли Іван Підкова прибув до Львова весною 1578 року, — тут його було ув’язнено, і на підставі королівського указу відрубали голову смілому отаманові на львівськім Ринку в присутності турецького посла Ахмета.
Дуже багато польських діячів того часу дорікали королю, що так суворо обійшовся зі славним козацьким отаманом.
Ще по нинішній день згадує український народ про Івана Підкову і в піснях співає про його страшну смерть, а Тарас Шевченко звеличив славні подвиги цього героя в поемі «Іван Підкова». Цей твір поет написав у 1839 р. у Санкт-Петербурзі.
3.3. Тема: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками.
3.4. Ідея: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом.
3.5. Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати.
3.6. Композиція.
Твір поділяється на дві частини:
1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю, щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під час небезпеки);
2) минувшина (бурхливе море, яке начебто відчуває небезпеку, що наближається, — битва козаків з турками. І. Підкова обмірковує, де будуть відбуватися військові події, і відчувається задоволення отамана від того, що запорожці готові до рішучої боротьби, за це він їм дуже вдячний).
3.7. Жанр: історична поема.
3.8. Ідейно-художній зміст поеми «Іван Підкова» Т. Шевченка.

Т. Шевченко у поемі оспівує Івана Підкову, сміливого отамана, що не раз очолював морські походи проти Туреччини. У поемі, що названа його іменем, цей козарлюга змальований мужнім, відчайдушним, досвідченим, справедливим, за що побратими дуже його шанують. Сміливість притаманна кожному із запорожців. «Синє море звірюкою то стогне, то виє», «кругом хвилі, як ті гори», так що не видно ні землі, ні неба, аж «серце мліє», а «козакам того тільки й треба» — розбурхана стихія звеселяє їхні серця, наснажує співати пісні, піднімає дух козацький перед походом на Царгород.
Оспівуючи славні перемоги запорожців, Шевченко використовує рефрен «було колись»:
Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося: осталися
Могили по полю.
Могили ці — і свідки колись гучної слави, і водночас нагадування сучасникам, онукам запорозьких велетнів, що втрачене можна відновити, що такі люди, як Підкова, і зараз, напевно, є, бо дух народу незнищенний.
3.9. Обговорення змісту твору за питаннями:
Про яку бувальщину згадується у творі?
Хто такий І. Підкова? (Можливо, хтось із учнів підготує міні-доповідь про нього.)
Що свідчить про велику кількість козацьких могил?
Яку цікаву минувщину розповів дід онуку?
Яке значення у творі має опис бурхливого моря? Усно опишіть його.
Як козаки поставились до морської негоди?
З чим звернувся отаман до козаків? Прочитайте.
Чи підтримали запорожці свого ватажка? Чому?
Охарактеризуйте Івана Підкову як людину, козацького ватажка, посилаючись на зміст твору (Козаки висловлюють отаману свою шану, повагу, любов, називають його батьком, він є прикладом для них — мужність, відвага, рішучість, впевненість у собі, вміння прислухатися до думки інших, цілеспрямованість. Портрет — чорні вуса, чуприна, шапка)
Яке значення має образ Іван Підкови для нас, сучасників? Чим поема актуальна сьогодні?
3.10. Художні особливості поеми:
рефрен: «Було колись…»;
метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»;
епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»;
порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»;
звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Грай же, море», «Добре, батьку, отамане»;
риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гості», «Спасибі вам!»;
риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»
VI. Розв’язування тестових завдань та робота за картками
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VIII Домашнє завдання