Мета: зацікавити біографією та творчістю К. Паустовського; перевірити знання тексту казки «Теплий хліб»; удосконалювати навички роботи з текстом; працювати над виразним читанням; виховувати прагнення до істинних життєвих цінностей.

Обладнання: схема, тексти казки «Теплий хліб».

Людина повинна бути розумною, простою,

справедливою, сміливою і доброю. Тільки тоді вона має

право носити це високе звання — Людина.

К. Г. Паустовський

— Чому ж коївся той мороз?

— Від злості людської.

К. Г. Паустовський

Хід уроку

І. Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь вчителя про російською письменника К. Паустовського(1892–1968)

— Костянтин Георгійович Паустовський народився 19 травня 1892 р. у Москві в родині залізничного статистика. Батько, за словами Паустовського, був «невиправним мрійником і протестантом», через що постійно міняв місця роботи. Після кількох переїздів сім’я оселилася в Києві. Паустовський навчався в 1-й Київській класичній гімназії. Коли він був у 6-му класі, батько залишив сім’ю, і Паустовський був змушений заробляти репетиторством на життя й навчання.

«Захоплення уявним світом і туга через неможливість побачити його. Ці два почуття переважають в моїх юнацьких віршах і першій незрілій прозі»,— згадував пізніше письменник. Величезний вплив на письменника, особливо в роки юності, справив О. Грін.

Перше невелике оповідання Паустовського «На воді» (1912), написане останнього року навчання в гімназії, було надруковане в Київському альманасі «Вогні».

Почалася Перша світова війна, але його як молодшого сина в сім’ї (за тодішніми законами) в армію не взяли. Ще в останньому класі гімназії, надрукувавши своє перше оповідання, Паустовський вирішує стати письменником, але вважає, що для цього треба «піти в життя», щоб «все знати, все відчути і все зрозуміти» — «без цього життєвого досвіду шляху до письменство не було». Служить вожатим московського трамваю, потім санітаром на тиловому санітарному поїзді. Паустовський працював на металургійному Брянському заводі, на котельному заводі в Таганрозі й навіть у рибальській артілі на Азовському морі. У вільний час почав писати повість «Романтики», яка вийшла у світ тільки в 1930-х у Москві. Після початку Лютневої революції виїхав до Москви, працював репортером у газетах, був свідком усіх подій у Москві в дні Жовтневої революції.

Після революції багато їздив країною, бував у Києві, служив у Червоній Армії, борючись «зі всякими несосвітенними отаманами», виїхав до Одеси, де працював у газеті «Моряк». Тут потрапив у середовище молодих письменників, серед яких були Катаєв, Ільф, Бабель, Багрицький. Незабаром ним знову оволоділа «муза далеких мандрів»: живе в Сухумі, Тбілісі, Єревані, поки, нарешті, не повертається до Москви. Кілька років працює редактором РОСТА і починає друкуватися. Першою книгою була збірка оповідань «Зустрічні кораблі», потім повість «Кара-Бугаз». Після виходу цієї повісті назавжди залишає службу, письменство стає його єдиною улюбленою роботою.

У роки Великої Вітчизняної війни Паустовський працював військовим кореспондентом і писав оповідання, серед них «Сніг» (1943) і «Дощовий світанок» (1945), які критики назвали ніжними ліричними акварелями.

У роки «відлиги» активно виступав за літературну та політичну реабілітацію гнаних за часів Сталіна письменників — І. Бабеля, Ю. Олеші, М. Булгакова, О. Гріна, М. Заболоцького.

У середині 1950-х років до Паустовському прийшло світове визнання. Він отримав можливість подорожувати по Європі. Побував у Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Туреччини, Греції, Швеції, Італії та інших країнах; у 1965 довго жив на о. Капрі. Враження від цих поїздок лягли в основу оповідань і подорожніх нарисів 1950-1960-х років: «Італійські зустрічі», «Швидкоплинний Париж», «Вогні Ла-Маншу» тощо.

У 1965-му році шляхом складних дипломатичних інтриг Радянському Союзу вдалося змінити рішення Нобелівського комітету про присудження премії Костянтину Паустовському і вручити її Шолохову. А в Італії та Швеції вже були видані в «нобелівській» серії однотомники К. Паустовського. Паустовський написав серію книг про творчість і про людей мистецтва: «Орест Кипренський», «Ісаак Левітан» (1937), «Тарас Шевченко» (1939), «Повість про ліси» (1949), «Золота троянда» (1956) — повість про літературу, про «прекрасну сутність письменницької праці».

Останні роки життя працював над великою автобіографічної епопеєю «Повість про життя». К. Паустовський помер 14 липня 1968 в Тарусі, де і похований.

(Російські письменники і поети. Короткий біографічний словник. — М., 2000)

2. Виявлення читацьких вражень учнів

–   Чи сподобалася вам казка?

–   Під час читання яких епізодів казки ви:

•  засмучувалися;
• хвилювалися;
•  раділи;
• зітхнули з полегшенням?

3. Робота з текстом

1) Бесіда

–   Де і коли відбувається дія казки? (У селі Бережки, під час Великої Вітчизняної війни.)

–   Назвіть героїв казки. (Мельник Панкрат, хлопчик Пилипко, баба, жителі села, кінь)

–   Чи можна вважати героєм твору коня? (Так, тому що без нього не відбулися б ті події, які описані в казці.)

–   Розкажіть про головних героїв. (Панкрат — сільський мірошник, працьовитий, сердитий старий. Усе життя пропрацював він у млині, і «борошняний пил навіки в’ївся» в нього. Хлопці вважали його чаклуном. Хлопчик Пилипко, на прізвисько «Ну Тебе», жив у Бережках зі своєю бабусею. Був він мовчазним і недовірливим, і баба часто ображалася на нього за неласкавість. Улюблений вираз — «Та ну тебе!»)

–   Чим незвичайна історія коня, героя казки? (Кінь воював на фронті, був поранений, і кавалеристи, що проїжджали через село, залишили його в Бережках. Панкрат взяв коня до себе, вилікував його, але не міг прогодувати, тому кінь ходив по селу й старцював.)

–   Як ставилися селяни до коня? (Кожен уважав своїм обов’язком погодувати його, тому що він був поранений, постраждав на війні.)

–   Яка подія сталася в селі, після чого «трапилися в Бережках дивовижні справи»? Прочитайте цитату. (Від слів «В один із таких теплих сірих днів…» до «…або нічого такого не було».)

–  Що ж сталося в селі? Прочитайте цитату. (Від слів «Сльоза скотилася у коня з очей…» до «…бо річка застигла до самого дна».)

2) Робота з епіграфом

Епіграфом до уроку обрані слова з казки «Теплий хліб».

— Чому ж скоївся той мороз?

— Від злості людської.

–   Кому належать ці слова? (Пилипкові й бабусі)

–   Чи згодні ви з таким поясненням? (Відповіді учнів)

3) Читання за особами розповіді бабусі про події, що відбулися в Бережках сто років тому (від слів «— Сто років тому…» до «…І мужик той помер»)

Бесіда

–   Чому ж сто років тому впав страшний мороз на село? (Лихий чоловік пошкодував шматка хліба для солдата-інваліда, принизив його, образив.)

–   Чому Пилипко зацікавився розповіддю бабусі? (Ця історія дуже схожа на його власну: він образив бойового коня.)

–   Під час розмови з бабцею Пилипко то схлипує, то говорить хрипко. Чому? (Хлопчик хвилюється, боїться, що через його жорстокий вчинок може постраждати не тільки він сам, але й жителі села.)

–   Від чого помер мужик, що образив інваліда? (Від охолодження серця; пояснити цю «хворобу» можна так: у прямому значенні — людина замерзла, померла від переохолодження, у переносному значенні — серце в нього було холодне, байдуже, крижане.)

–   Чи може Пилипко захворіти на таку хворобу? Чому? (Навіть прізвисько Пилипка «Ну Тебе» говорить про байдужість, його вчинок стосовно коня — про безсердечність. Тому Пилипко цілком може захворіти «охолоджуванням серця».)

–   Що потрібно зробити Пилипкові, щоб виправити свою помилку й урятувати село? Наведіть цитату. («Винайти порятунок від холоднечі. Тоді перед людьми не буде твоєї провини. І перед пораненим конем — теж. Будеш ти чистою людиною, веселою. Кожен тебе по плечу поплескає і пробачить».)

4) Читання за особами уривка (від слів «Наступного ранку…» до «…від ситості й задоволення»)

Чи заслужив Пилипко прощення? Хто допоміг йому врятувати село? (Пилипко щиро каявся у скоєному й хотів спокутувати свою провину. Він старанно працював, відбиваючи лід біля млина, а потім прийшов перепросити коня. Але без підказки старших і допомоги хлопців Пилипко не обійшовся б. Саме вони допомогли герою побороти «холод серця» і зробити необхідні для нього висновки.)

–  Який урок для себе виніс герой казки? (Благополуччя всіх залежить від кожного: помилився один — розплачуються всі. Закон відповідальності за інших людей.)

5) Осмислення назви казки

–  Чому казка називається «Теплий хліб»?

Теплий →свіжий →новий →життя починається заново, оскільки хліб — символ життя.

–  Назвіть відомі вам прислів’я про хліб.

Хліб — усьому голова.

Доки є хліб і вода, усе не біда.

Не буде хліба, не буде й обіду.

Хліб — дар Божий, батько, годувальник.

Хліб та полова — Самсонова сила.

–  Про що свідчать ці прислів’я? (Про шанобливе ставлення до хліба, розуміння його незамінності для людини.)

4. Визначення теми та ідеї казки

Тема — про що розповідається у творі.

Ідея — навіщо написано твір; основна думка.

Тема — розповідь про Пилипкову помилку й спокутування провини.

Ідея — потрібно вміти вчитися на своїх помилках, бути добрим, небайдужим, відповідальним.

5. Визначення художніх засобів, використаних у казці «Теплий хліб»

–  Прочитайте уривок. (Від слів «За вікнами повітря…» до «…поблискували, як скляні».) Знайдіть у ньому відомі вам художні засоби (епітети, порівняння, метафори).

ІІI. Підбиття підсумків уроку

Слово вчителя

— Казка К. Паустовського «Теплий хліб» повчальна й красива. Вона спонукає замислитися про справжні життєві цінності: доброту, чуйність, прагнення допомогти іншим, відповідальність за себе і за людей, які поруч.

Назва твору підкреслює, що саме є найголовнішим для автора. У даному випадку — спокутування провини й отримання прощення, а значить, можливості почати жити заново, з чистою совістю і легкістю на душі. Паустовський наголошує: «Людина повинна бути розумною, простою, справедливою, сміливою і доброю. Тільки тоді вона має право носити це високе звання — Людина».

IV. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи № 6.