Мета: з’ясувати, що таке рабство, час і причини його виникнення:дізнатися, чи існує воно в сьогоденні; навчати узагальнювати та систематизувати матеріал; виховувати гуманізм, повагу долюдей інших національностей.

Обладнання: картки для прийому «Броунівський рух», зображення негрів-рабів, засобів для перевезення рабів.

Тип уроку: формування й узагальнення знань.

Всю жизнь готов дробить я камни,

Пока семью кормить пригоден,

Свобода вовсе не нужна мне.

Но нужно знать, что я свободен.

І. Губерман

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

— Чи існує рабство сьогодні? Що вам про це відомо? (Чимало громадян СНДїдуть на заробітки до країн Європи та Азії і потрапляють там у рабство. Віддавши паспорт та інші документи «хазяїнові», довірливі заробітчани можуть втратити й власну свободу. В Україні навіть існує акція «Жінки проти рабства».)

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Інтерактивний прийом «Броунівський рух» («Навчаючи інших, навчаюсь сам»)

Коментар. Учні ознайомлюються зі змістом карток та переказують йогомаксимально більшій кількості однокласників. Одночасно можна спілкуватись лише з однією особою. Під час виконання завдання учні вільно пересуваються по класній кімнаті.

Через 10 хв учитель перевіряє рівень засвоєння інформації, аналізує та узагальнює отримані учнями знання.

Картка № 1

Початок торгівлі невільниками-неграми був покладений у XV столітті, і осьза яких обставин.

Вигнані з Іспанії мусульмани улаштувалися на іншій стороні Гібралтарської протоки, на африканському узбережжі. Португальці, які займали на той час це узбережжя, жорстоко переслідували їх. Деяких втікачів було захопленопереслідувачами й доставлено в Португалію. Їх зробили рабами, і це були перші африканські раби у Західній Європі після початку нашої ери.

Картка № 2

Полонені мусульмани у більшості своїй належали до забезпечених сімейств,які намагалися викупити їх за велику ціну. Однак португальці відмовлялисянавіть від найбагатшого викупу. Де вони могли використати іноземне золото?Їм були потрібні робочі руки для колоній, що народжувались, і, скажемо прямо,— руки рабів.

Втративши можливість викупити полонених родичів, багаті мусульмани запропонували обміняти їх на велику кількість африканських негрів. Португальці погодилися на цю вигідну пропозицію. Так було покладено початок торгівлі рабами в Європі.

Картка № 3

До кінця XVI ст. ця огидна торгівля дуже поширилася й цілком відповідалаварварським звичаям тієї доби. Усі держави підтримували работоргівлю, вбачаючи в ній добрий засіб для швидкої та надійної колонізації своїх віддалених володінь у Новому Світі. Адже чорні раби могли жити й працювати там, де європейці, не призвичаєні до тропічного клімату, гинули б тисячами. Тому спеціально побудовані судна стали регулярно поставляти в американські колонії великі партії рабів-негрів, і міжнародна торгівля людьми спричинила появу на Африканському узбережжі великих агентств. «Товар» коштував на своїй батьківщині недорого й давав величезний прибуток.

Картка № 4

Нічим не можна було виправдати нелюдської торгівлі неграми. Багато благородних людей почали протестувати проти цього і в ім’я гуманності вимагати від європейських урядів законів про відміну рабства.

У 1751 р. на чолі руху за відміну рабства стали квакери (релігійна община в Англії, існувала з 1649 р.). Це відбулося у тій самій Північній Америці, де 100 років тому спалахнула війна Півночі з Півднем, одним з пунктів якої було питання про звільнення негрів. Декілька північних штатів — Вірджинія, Коннектикут, Масачусетс, Пенсільванія — оголосили про відміну рабства й дали свободу чорним невільникам, перевезення яких на їх територію коштувало чималих грошей.

Картка № 5

Кампанія, розпочата квакерами, не обмежувалась тільки північними штатами Нового Світу. Активна боротьба проти захисників рабства розпочалась і поінший бік Атлантичного океану. У Франції та Англії було особливо багато прибічників цієї благородної справи. «Нехай краще загинуть колонії, ніж принцип!» — таким був високий лозунг, що прозвучав у Старому Світі й переможно пронісся через усю Європу.

Картка № 6

Щоб перешкодити цьому злу, потрібні були дієвіші заходи. Сполучені Штати в 1820 р., Англія у 1824 р. прирівняли работоргівлю до піратства й оголосили, що з работорговцями будуть вчиняти так само, як із піратами. Це означалонегайну страту. Франція також приєдналась до цієї умови. Але держави Південної Америки, іспанські та португальські колонії не приєдналися до акта про заборону работоргівлі. Вони продовжували торгувати чорними невільниками з великим зиском для себе.

2. Бесіда

— Щоб краще усвідомити, що таке рабство і які його наслідки, звернімося

до розділу «Работоргівля» з роману «П’ятнадцятирічний капітан».

– Яким чином герої роману, вільні люди, американці, потрапляють у рабство?

(За підступним задумом Негоро вони потрапляють до Африки, де торгівля«чорним товаром» все ще триває.)

– Чому «Пілігрим» втратив курс? (Негоро розбив запасний компас, зіпсувавлаг, під другий компас підклав залізний брусок.)

– Як герої опинилися в центральній частині Анголи? (Гарріс, спільник Негоро, заманив їх у глиб Анголи, обіцяючи врятувати.)

– Де переховуються Дік Сенд та інші мандрівники від зливи? (У термітнику)

– Чому героїв захопили туземці?

3. Читання уривків зі щоденника Діка Сенда

-y Які епізоди щоденника вразили вас найбільше?

4. Заключна бесіда

– Як були врятовані герої роману?

– Як склалося їхнє подальше життя?

– Хто з мандрівників так і не повернувся додому?

III. Підбиття підсумків уроку

Учитель обирає найзручніший спосіб рефлексії.

IV. Домашнє завдання

Підготувати цитати з розділу «Ярмарок» про життя африканців.

Індивідуальне завдання: учням-«географам» позначити на карті світу шлях, яким пройшов «Пілігрим», підготувати стислу розповідь про подорож.