Мета: ознайомити учнів з поняттями «антитеза», «художня деталь»,учити знаходити їх приклади в оповіданнях «Товстий і тонкий», «Хамелеон»; розвивати уважне ставлення до слова; виховувати високі моральні цінності.

Обладнання: роздрук тексту листа А. Чехова братові М. Чехову (по одному на парту).

Стислість — сестра таланту.

А. П. Чехов

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

— А. Чехов — автор невеликого оповідання, у якому коротко й лаконічносказано про чимало різних речей. Писати як Чехов — велике мистецтво. Не випадково письменник стверджував, що «стислість — сестра таланту». Як же треба уважно, дбайливо ставитися до слова, щоб сказати про важливе коротко та ясно!

Сьогодні ми дізнаємося, які прийоми використовував для цього письменник.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Словникова робота

Антитеза — протиставлення явищ, характерів, почуттів, зовнішності.Найчастіше письменники використовують для створення антитези антоніми.Наприклад, назву роману Л. Толстого «Війна і мир» побудовано на антитезі.Використовується антитеза і в усній народній творчості, наприклад у прислів’я: «Малий золотник, але дорогий».

Художня деталь — виразна подробиця у творі, що має значне змістовне таідейно-емоційне навантаження. Деталь може уточнювати або розкривати задум автора, виступати втіленням ідеї або лейтмотивом твору. Художня деталь не тільки створює картину, але змушує читачів замислитися над прихованими в контексті узагальненнями.

2. Робота над текстом

Лекція вчителя

(Учні роблять записи в зошитах.)

Антитеза: товстий і тонкий

Протиставлення використано вже в назві оповідання й у від початку готуєчитача до того, що йтиметься про різних людей. У читача відразу виникає асоціація: товстий — багатий, ситий; тонкий — бідний, голодний. Чехов підтверджує ці припущення скаргами тонкого на маленьке платню і необхідність підробляти виготовленням портсигарів і — не відразу — звісткою про високий чин, а значить, високе соціальне становище товстого.Цікаво, що автор, давши своїм героям імена (Михайло і Порфирій), наполегливо називає їх товстим і тонким, підкреслюючи їх відмінність у всьому: у зовнішності, соціальному положенні, характерах. Художня деталь

– Від товстого пахло хересом і флердоранжем (дорогим вином і хорошим одеколоном), він пообідав у ресторані, що вказувало на високий рівень добробуту героя. А тонкий пообідав шинкою та кавою, був навантажений валізами, клунками та коробками, що свідчило про скромний рівень життя персонажа (він не виймав носильника і ніс усе сам).

– Художньою деталлю є шкільні прізвиська героїв, які, як відомо, просто такне даються. Якщо товстого прозвали Геростратом за прикру помилку, можебути, випадковість, то тонкого називали Ефіальт за те, що любив ябедничати. Якась душевна червоточинка, прагнення догодити, доповісти старшим, очевидно, уже з дитинства були притаманні героєві. – Не випадково в оповіданні повторюються схожі фрази: на початку зустрічі друзів («Обидва були приємно здивовані») і наприкінці її («Всі троє були приємно вражені»). Перша фраза вказує на щиру радість колишніх шкільних друзів, при цьомудружина і син тонкого реагують на події стримано, що й природно в такій ситуації: вони бачать товстого вперше.

Друга фраза змушує задуматися про те, що тих, хто «радіє» начебто побільшало, але в їхню щирість читачеві не віриться. Дружина і син тонкого «раптом» зраділи, але тільки тоді, коли дізналися про високе становище товстого,який іде, не маючи бажання бачити плазуна-однокласника.

 IV. Узагальнення та систематизація вивченого

Слово вчителя

— В одному з листів брату Миколі Чехов писав: «Виховані люди поважаютьлюдську особистість, а тому завжди поблажливі, лагідні, ввічливі, поступливі… Вони не бунтують через молоток або зниклу гумку, живучи з ким-небудь, вони не роблять із цього ласку, а йдучи, не говорять: з вами жити не можна! <…> Вони милостиві не до самих тільки убогих і кішок. Вони хворіють душею і від того, чого не побачиш неозброєним оком… Вони щиросерді й бояться брехні, як вогню. <…> Вони не принижують себе з тією метою, щоб викликати в іншому співчуття. Вони не грають на струнах чужих душ, щоб у відповідь їм зітхали і няньчилися з ними. <…> Вони не марнославні. Їх не займають такі фальшиві діаманти, як знайомства зі знаменитостями… <…> Якщо вони мають у собі талант, то поважають його. Вони жертвують для нього спокоєм… Вони горді своїм талантом, усвідомлюючи, що вони покликані виховним чином впливати… До того ж вони бридливі. Вони виховують у собі естетику. <…> Такі виховані. Щоб виховати і не стояти нижче рівня середовища, у яке потрапив, недостатньо прочитати лише Піквіка і визубрити монолог із Фауста… Тут потрібні безперервна денна й нічна праці, вічне читання, штудіювання,

воля… Тут цінна кожна година».

– Чи можете ви назвати себе вихованою людиною?

V. Підбиття підсумків уроку

Слово вчителя

— Ми прочитали кілька творів А. П. Чехова. Розмірковували про високі ідеали людського духу, до яких потрібно прагнути, не шкодуючи сил і часу. Це необхідно, щоб не перетворитися раптом у Очумелова або Хрюкіна, не принижуватися, подібно до тонкого, і не бути на побігеньках у недостойних, як Єлдирін.

VI. Домашнє завдання

Прочитайте І строфу «Різдвяної пісні у прозі» Ч. Діккенса.

Індивідуальне завдання: учневі-«літературознавцю» підготувати повідомлення про цікаві факти з життя Ч. Діккенса.