Мета: ознайомити учнів із цікавими моментами життя В. Симоненка та його казкою; дати поняття про ритм, риму, віршовану мову; формувати вміння виразно читати казку, визначити основні риси характеру дійових осіб твору; розвивати вміння висловлювати власні емоції, думки, мовлення, образне мислення; виховувати повагу до творчості письменника. 
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, портрет письменника, виставкова література, презентація «Життя і творчість В. Симоненка».
Поняття : віршована мова, рима, прозова мова, оптиміст, песиміст.
Вміння: виразне коментоване читання, визначати риму у рядках, характеризувати персонажів.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Сприйняття нового матеріалу.
*Розповідь про життя і творчість письменника з показом слайдів.
Василь Симоненко… Ім’я цього поета назавжди вписане до історії рідної літератури, та разом з тим завжди є і буде її злободенною сучасністю, її сповіданою прийдешністю. Один з найталановитіших виразників дум і спо-дівань рідного народу, він своїм словом і життям ствердив загальнолюдські духовні ідеали, збагатив скарбни-цю світової культури.
Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині. Його біографія — це доля людей воєнного і повоєнного покоління. Ось як про цей час пише поет М. Вінграновський: «Коли вдо-ви, ще не прийшовши до тями після недавніх з війни похоронок, вже чули, як удосвітла, потемки б’є бригадир пужалном по шибках холодної хати і виганяє на роботу, і коли ці самі жінки в клеєних чунях чи на дерев’яній підошві черевиках, прихопивши з собою й дітей, ішли з лопатами по темній осінній багнюці в поле, — а кожній треба було викопати по гектарові буряків, … а після всього людям давали на трудодень грами, а то й зовсім не давали нічого, — ось те середовище, де ріс і формувався майбутній поет Василь Симоненко».
Порадником у житті хлопчика були матір, дід та дядько Федір. Про це він писав у вірші «Мій родовід» та інших поезіях.
В хаті сонячній промінь косо На домівку ляга з вікна… Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина. Легкі зморшки обличчя вкрили — Це життя трудового плід. Але в кожному русі — сила, В очах юності видно слід. Я таку тебе завжди бачу. Образ в серці такий несу — Материнську любов гарячу І твоєї душі красу. Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти любити. Ненавидіть, як ти, уміть.

У шкільні роки Василь був активним учасником художньої самодіяльності, а в старших класах — членом редколегії шкільної газети. «На уроках він був серйозний — аж занадто. Ніколи не сміявся, не тинявся по шкільному подвір’ї. У класі хлопець виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень… Часто він писав вірші до шкільної і класної газети.»
Перегляд уривку відеофільму. Спогади вчительки Василя Симоненка
Швидко промайнуло дитинство, студентські роки в Київському університеті, робота в черкаській газеті — такі віхи короткого, але насиченого життя поета. Нагла смерть скосила Василя Симоненка у двадцятивосьмирічному віці, ніби здійснюючи його юнацьке пророцтво, що «в тридцять — смерті в очі подивлюсь». Набагато пізніше були опубліковані матеріали, в яких йшлося про те, що «Василя Симоненка по-звірячому «обробили», а точніше — прибили охоронці громадського порядку в міліцейських мундирах». Його не вбили, але здоров’я підірвали остаточно. Відтоді В. Симоненко вже не жив, а мучився, бо ні на хвилину не вщухали нестерпні болі, які неможливо було вгамувати жодними ліками.
Поховали поета у Черкасах. На його надгробку викарбувано слова: «Можна все на світі вибирати, сину, — Вибрати не можна тільки Батьківщину».

*Теорія літератури.
Діти, ви знаєте, що твори літератури можуть бути прозовими і віршованими. Прозова мова – це та, якою ми з вами розмовляємо, а віршована мова схожа на пісеньку. Пропоную вам декілька прикладів розглянути.
«Жили були собі колись дід та баба. Нікого не було у стареньких. Ось стала баба просити діда щоб той зробив їй солом’яного бичка…»
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну.
Красу її вічно живу і нову
І мову її солов’їну.

-Який з уривків написано прозовою мовою, а який віршованою ?
-З чого це видно?
*Словничок
Віршована мова – мелодійна, ритмічна мова, схожа на пісенну.
Прозова мова – не мелодична і не ритмічна мова, схожа на ту, якою ми говоримо.
Рима – співзвучність у кінці рядків, повтор звуків, які пов’язують закінчення віршованих рядків.
*Робота з підручником.
Виразне читання казки вчителем та учнями з обговоренням прочитаного.
Бесіда за прочитаним.
-Стисло опишіть родину царя Плаксія.
-Як характеризують персонажів твору їх імена?
-Який стиль управління був у Плаксія? (Авторитарний). Підтвердіть словами з тексту.
-Що свідчить про любов людей до Лоскотона?
-У чому полягає різниця авторського ставлення до персонажів твору, яку він виражає через портрет?
-Як у казці Лоскотону протиставляється капітан Макака?
-Охарактеризуйте Макаку, застосовуючи використане автором порівняння «як змія».
– Як у творі відображені народні маси, їх діти («голодні малечі»)? Чому В. Симоненко їх називає «здруженою сім’єю»?
-Як у казці прослідковується мотив соціальної нерівності, гноблення народу? Підтвердіть це словами з тексту.
-Чому письменник наприкінці казки так докладно описує, як потрапити в країну, де постійно панує сміх, ра-дість, доброта, але врешті-решт шлях губиться?
*Поняття песимісти та оптимісти опрацювати в підручнику.
*Робота в зошитах.
Заповнити таблицю в зошиті. В першу колонку запишемо оптимістів, а в другу песимістів.
ІV. Підсумок уроку.
-Про що на сьогоднішньому уроці ми говорили?
-Чи дізнались щось нове?
-Чого навчились?
-Що сподобалось?
-Ви песимісти чи оптимісти?
«Мікрофон». Продовжити речення. Я б порадив песимістам …
V. Оцінювання навчальних досягнень учнів.
VІ. Домашнє завдання. Підготуватись до виразного читання казки. Намалювати ілюстрації до казки.

Автор: Оксана