Мета: коротко розповісти про життя і творчість І. Франка; ознайомити учнів зі збіркою «Коли ще звірі говори-ли», змістом казки «Фарбований Лис»; розвивати увагу, пам’ять, усне мовлення, виразність читання, образне мислення; виховувати любов до літератури, повагу до творчості письменника, гордість за співвітчизника. 
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, виставка літератури, портрет письменника, презентація «Життя і творчість І. Франка», збірка казок «Коли ще звірі говорили».
Поняття: літературна казка, інтонація читання.
Вміння: учні розповідають про дитинство письменника, знають зміст казки, переказують, виразно читають і коментують прочитане.
Хід уроку
І. Організаційний момент. Визначення емоційного стану учнів.
ІІ. Актуалізація знань учнів.
*Що називається казкою?
*Яка казка називається народною?
ІІІ. Оголошення теми, мети , завдань уроку. Мотивація навчання.
ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.
*Розповідь про життя і творчість письменника з демонстрацією слайдів.
ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО
(27.08.1856-28.05.1916)
Родина Івася
27 серпня 1856р. в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту на Галичині у сім’ї відомого на всю округу коваля на-родився рудоволосий, ясноокий хлопчик. Ясьо (так звала мати сина) ріс розумною дитиною. У нього виникало безліч запитань, з якими він звертався до дорослих. А ті не завжди могли задовольнити допитливість хлопчика і здебільшого відповідали: «Виростеш — про все дізнаєшся сам». Родина Франків жила, як на ті часи, в достатках. Ріс хлопчик роботящим, товариським. Він залюбки допомагав батькам по господарству, любив і розумів підгірську природу. Мати Івася, ласкава й співуча, надзвичайно любила українську пісню. Так з голосу матері хлопчик запам’ятав багато народних пісень.
Роки навчання
Великою мрією неписьменних батьків було дати освіту своїй дитині. У шість років віддають Івася до школи в сусіднє село, звідки була родом мати, оскільки тамтешня школа вважалася кращою, ніж у Нагуєвичах. Потім І. Франко переходить до так званої нормальної школи при монастирі в Дрогобичі, а згодом — до Дрогобицької гімназії. Вчився хлопчик легко, оскільки від природи був здібним, мав надзвичайну пам’ять. З допомогою дядька: по матері, як пише І. Франко в автобіографічному листі, за десять днів він навчився читати українською мовою. «Шевченка… я вивчив майже всього напам’ять (а пам’ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля. А продиктувати товаришам майже слово в слово!»),— згадує письменник роки навчання. А до того був ще й дуже працьовитий.
Іван Якович — сирота. Зовнішність юнака.
Івась рано залишився сиротою. Коли йому було дев’ять років, помер батько. У сім’ю прийшов вітчим, бідний наймит із сусіднього села. Працьовитий, добрий чоловік, він доклав усіх зусиль, що хлопець здобув освіту. У шістнадцять років І. Франко втратив матір, вітчим одружився вдруге. Зі спогадів його сучасників постає серед-ній на зріст худорлявий юнак з рудуватою кучерявою чуприною, високим чолом, ясними очима, з рішучим виразом обличчя, з привабливою, захоплюючою манерою вести розмову. (Звертається увага на портрет митця та фотоілюстрації з його життя.) Серед ровесників відрізнявся ще й тим, що все вмів робити, надзвичайно швидко писав, читав, швидко орієнтувався в різних ситуаціях.
Громадська діяльність
У липні 1877р. Іван Якович був заарештований. «У в’язниці,— згадує письменник,— не знаю чому — ставились до мене з особливою суворістю. Запхано мене до найгіршої камери, до злодіїв, убійників та інших звичайних злочинців. Протягом дев’яти місяців, проведених у тюрмі, сидів я переважно у великій камері, де перебувало вісімнадцять — двадцять вісім злочинців, де зимою ніколи вікно не зачинялось і де я, слабий на груди, з бідою добивався привілею спати під вікном… прокидався майже завжди з повним снігу волоссям на голові.»
Іван Якович Франко був високоосвіченою людиною. Здобувши університетську освіту, письменник їде до Від-ня, де одержує ступінь доктора філософії. Він мріє про посаду викладача Львівського університету, але реак-ційні кола Галичини – зробили все, щоб не допустити «політично ненадійного» Франка до університетської кафедри.
Франко — дитячий письменник
У галузі дитячої літератури Іван Якович активно працює починаючи з 1890р. Він опублікував збірку казок «Ко-ли ще звірі говорили», написав низку оповідань. Найбільш «особистим» є Оповідання «У кузні», де змальо-вано картини раннього дитинства майбутнього письменника, а найулюбленіший герой — хлопчик Мирон.
Хобі митця. Останні роки життя
І. Франко любив одяг строгого кольору, нешнуровані черевики. Майже завжди носив вишивану сорочку. Був письменник завзятим рибалкою. Друга його пристрасть — рибництво, яке часто поєднував з пішими мандрівками. Мріяв купити велосипеда, але так і не купив, бо жив скромно, невибагливо, навіть убого. Він навіть не спромігся придбати на смерть нової сорочки, тому ховали його в чужій. Похований митець на Личаківському цвинтарі у Львові.
*Знайомство учнів зі збіркою «Коли ще звірі говорили».
Збірка письменника «Коли ще звірі говорили» (1899)
Іван Якович особливого значення надавав казкам як найбільш доступній формі викладу й сприймання. Адже в казковій одежі, в алегоричних образах на думку письменника, можна краще донести до дитячої уяви велику правду людського буття, розбудити в малят цікавість та увагу до явищ природи, на вчити ненавидіти зло й несправедливість, сіятися і думати. Видатний письменник у дитинстві любив слухати пісні матері, байки розповіді старих людей. Ще в початковій школі, дев’ятирічним малим, Івась почав старанно записувати коломийки, приповідки, казки, довівши їх кіль кість за 800! Це були перші кроки майбутнього письменника, через які розкривався йому світ звичайних людей, їх душі, сподівання. Це був час, коли І. Франко — школяр ще й сам не до кінця усвідомлював потягу до народно творчості, до людських сердець. Хлопчиком Івась вбирав у себе розповідь сільських оповідачів у кузні батька-коваля. Тому вже з дитинства відчув нерівність між людьми, несправедливість, що існувала довкола. Реальне життя в співіснуванні з кривдою, неправдою передавалося у безцінних на родинних скарбах — казках, зокрема про тварин, які так подобалися майбутньому письменникові. Ставши дорослим, він сам почав їх писати, через образи звірів — жорстоких, підступних, хитрих — викривав несправедливість у тогочасному житті. Всім серцем прагнучи допомогти чесному, але не раз скривдженому трудовому народові, учив його майбутнє — дітей — розпізнавати зло, ненавидіти його, боротися з ним. І. Франко написав майже п’ятдесят казок, двадцять із них увійшли до збірки «Коли ще звірі говорили» (1899). Як правило, всі вони — це художньо опрацьовані переклади з грецької, індійської, німецької, російської арабської та інших мов, своєрідні літературні обробки. Проте найчастіше розширював, надаючи творові соціальної загостреності, національного колориту (як говорив сам автор, «На чужий позичений рисунок накладав інші українські кольори»). Кожна казка І. Франка має висновок.
*Казка «Фарбований Лис» – літературна. Як ви думаєте чому? Хто автор цієї казки?
*Словничок. Записати визначення літературної казки у словнички.
Літературна казка — це художній твір про вигадані та фантастичні події, написаний конкретним автором.
Особливості літературної казки.
• Творець — конкретна особа, авторство особисте.
• Має писемну форму.
• Текст канонічний (не можуть бути внесені довільні зміни).
• Образ героя максимально індивідуалізований.
• Число варіантів будь-яких мотивів сюжету нічим не обмежене. _
• Час і місце створення казки відомі або визначаються досить точно за ознаками, прикметами часу в тексті.
• Письменник — автор, творець, який відображає життя в художніх образах за допомогою своєї уяви, власти-вими лише йому засобами і на відповідному матеріалі.
*Щоб читання казки було виразним, точним, яскравим нам допоможе інтонація читання.
*Словничок. Записати визначення інтонація.
Інтонація – засіб мови, який дозволяє передати ставлення того, хто говорить, до предмету мовлення.
За допомогою інтонації можна передати різні почуття і переживання: радість, ніжність, пошану, гнів, смуток, улесливість. Інтонація протягом казки постійно змінюється. Це залежить від того, що постійно змінюються події та почуття персонажів.
*Виразне читання казки з коментуванням.
V. Підсумок уроку.
* Що ми вивчали на сьогоднішньому уроці?
*Чи дізнались ви щось нове?
*Яка казка називається літературною?
*Чому навчилися?
*Що сподобалось на уроці?
VІ. Оцінювання навчальних досягнень учнів.
VІІ. Домашнє завдання. Підготуватися до виразного читання казки. Намалювати ілюстрації до казки.

Автор: Оксана