Мета уроку: Формувати вміння відтворювати в уяві незвичайні художні картини, зображені автором-казкарем на прикладі твору «Потерчата», розкрити алегорію казки, її мораль; розвивати культуру зв’язного мовлення, творчу уяву школярів, їх логічне мислення, увагу, пам’ять; вміння акумулювати власні знання, швидкість в опрацюванні завдань; формувати кругозір, світогляд; виховувати в учнів пізнавальний інтерес до культурної спадщини рідного народу, повагу до його традицій і вірувань; прищеплювати бажання робити добро як спонуку до позитивної життєдіяльності; поважне ставлення до ближнього, любові до нього.
Тип уроку: Урок позакласного читання
Обладнання: Медіапроектор, презентація Power Point, малюнки та поробки учнів, текст твору, демонстраційні картки.
Випереджувальне завдання: Прочитати казку, провести дослідницьку діяльність з української демонології, виготовити обереги «Домовик», намалювати ілюстрації
Хід уроку
Мотиваційний етап

Четверо учнів отримують завдання протягом уроку створити веселку настрою
1. Організаційний момент( з’ясування емоційного стану учнів, їхньої готовності до уроку) Привітатися з гостями
2. Повідомлення теми та мети уроку

У зошити записати Число, тему уроку, епіграф
3. Ознайомлення з епіграфом уроку:
Казка кличе нас у мандри, велить бути в житті
сміливими й мудрими, долати перешкоди
й біди і не забувати добра світового.
Валерій Шевчук

Опрацювання навчального матеріалу

1. Вступне слово учителя, актуалізація суб’єктного досвіду школярів
Відомий український педагог Василь Сухомлинський вважав, що казки, прочитані в дитинстві, назавжди відкладають у серці “зернятка людяності, з яких складається совість”. Ви, напевно, теж помітили, що казки не лише приносять естетичне задоволення, а й змушують нас замислитися над проблемами реального життя – вибором друзів, поведінки, правильного рішення. До таких роздумів спонукала нас і казка Василя Короліва-Старого «Потерчата».
Іван Франко колись мудро сказав: «Тисячі речей забудете, а тих хвилин, коли люба мама чи бабуся розповідала казки, не забудете до смерті».
Справді, казкові герої змалечку живуть з нами, допомагають осмислювати життя, розрізняти добро і зло, фантастичне і реальне, смішне і страшне, красиве і потворне. Тому казка завжди цікава для нас.

Існує багато українських народних казок про нечисту силу. Вони відносяться до групи — чарівні казки

Які народні казки про нечисту силу ви знаєте? («Кривенька качечка»,
«Яйце-райце», «Телесик», «Котигорошко», «Царівна-жаба», «Летючий Корабель»)
Як закінчуються названі вами народні казки про нечисту силу? (ПеРемогою добра над злом.)

До теми нечистої сили звертався у своїх казках і Василь Королів-Старий. Він поставив перед собою нелегке завдання: облагородити „нечисту силу”, показати традиційно злі й лихі алегоричні образи добрими, вчинки яких здебільшого приносять людям користь”
На уроках літератури ми з вами відкрили для себе таємничий світ персонажів Василя Короліва-Старого, ( Яку казку ми читали?) А вдома ви самостійно познайомились із казкою «Потерчата», де перед нами постало ще більше міфічних істот. Про деяких ви вже чули раніше, про інших дізналися вперше

Хто ж вони, персонажі авторського демонічного світу? Звідки їхнє коріння? Як ставився до них наш народ, починаючи з давніх часів?

2. Повідомлення дослідників про демонологічних істот у творі
(Потерчата, Домовик, Хуха, Відьма, Водяник, Русалка, Марюка).
Демонологія – це людські уявлення про злих духів (демонів), що дійшли до нас з давніх часів.
Демони – фантастичні істоти, найпопулярнішими серед яких є мавки, домовики, хухи і потерчата.

А зараз ми побачимо, якими наш народ уявляв всіх цих мешканців потойбічного світу. Крім того, прочитавши казки Василя Короліва-Старого, ви теж спробували себе у ролі художників, погляньмо на ілюстрації до прочитаних вами творів.
Під час презентації ви почуєте музику, створену на тему потерчат композитором Владом Коршуновим. Послухайте, чи такими ви собі почули Потерчат, коли читали казку?

3. Демонстрація презентації з ілюстраціями, прослуховування музичної теми Потерчат Влада Коршунова з вистави «Лісова пісня»

Отже, чи такими ви чули потерчат, коли читали казку?

Крім малюнків, дехто з вас виготовив Домовичків власними руками.
Відомо, що здавна наші предки вважали домовика оберегом своєї оселі, добробуту своєї родини. Тож нехай ці ваші домовички стануть оберегами нашої школи, поселившись у шкільному музеї «Світлиця».
4. Демонстрація виготовлених дітьми оберегів Домовиків.
5. Фізкультхвилинка
ЇЇ проводить один із учнів (у супроводі презентації):

Ми старанно потрудились,
Наші спинки потомились.
Із-за парт устаньмо тихо,
Щоб не було у класі лиха.
Всі навшпиньки підіймімось,
Руки вгору, в боки, вниз,
До сусіда повернись
І привітно посміхнись.
Годі! Трохи відпочили,
Знов за парти тихо сіли.

6. Бесіда за змістом твору
– Чому ж малюнки дітей так відрізняються від народних уявлень про всіх цих фантастичних істот?

Відповіді учнів

Підсумок учителя: Справді, автор ставив собі за мету показати всіх цих істот не як щось загрозливе та небезпечне, а як світ добра, реальність, яка супроводжує людське життя, роблячи його кращим.
– Про що дізналися з казки «Потерчата? Хто є героями твору? На які дві групи їх можна поділити?( фантастичні та реальні)

В зошити записати табличку, розподіливши персонажів на фантастичних та рельних:

Фантастичні Реальні
Потерчата Дяк Оверко
Домовик Дячиха Євпраксія
Хуха
Водяник, Лісовик, Відьма, Русалки

– Якими постають перед нами персонажі казки Василя Короліва-Старого?
– Прагнення допомогти людині, врятувати її
– За що домовик любив свого господаря? («… був веселий, говіркий, а коли бував чогось задоволений, то виспівував дуже гарно тонесень¬ким голоском, мов хлопчисько, троїнне «Господи, помилуй!»)
– Чим був стурбований Домовик? (Відсутністю господаря вдома, хоча . вже і «споночіло».)
– Якими рисами характеру наділений Домовик? (Порядність, добро¬зичливість, турботливість, відповідальність, доброта.)
– Довести, що Домовик – справжній охоронець оселі( зачитати цитати з твору)
– Що свідчить про порядність Домовика? («Як і всякий порядний До¬мовик, він довго вагався, чи виходити зі свого двору, чи ні. Із кожною хвилиною Домовик помічав, яку нього в серці наростає неспокій за сво¬го господаря».)
– Чим Потерчата намагалися допомогти дяку Оверку? Опишіть цих істот. («Потерчата були малесенькі, зовсім голі, з великими, блискучи¬ми очима й сторчоватими синенькими чубиками на голівках. Бігли вони жваво, тільки ж їхні маленькі ніжки не могли широко ступати, а через те вони посувалися вперед дуже повільно».)
– Як дяк Оверко, віруюча людина, сприймав представників «нечистої сили»? Чому Дяк Оверко так злякався Потерчат?
– Чим і як Домовик допоміг врятуватися дяку від втеплення у болоті?
– Виразно прочитайте опис зовнішності дяка після того, коли він по¬вернувся після подорожі по болоту. Що цим висміюється? («Дяк увесь був вимазаний чорним глеєм, по всьому обличчю було розмазане багно, виглядав він, неначе мокра курка, а на самому носі налипла доб¬ра купа бруду, що висіла, мов кишка в індика».)
– Що висміює автор у казці?
– Яким насправді був дяк?
– Яка нечиста сила водила дяка по болоті?
– Поговорити про шкідливість вживання алкоголю
– Визначити основну думку казки ( про те що навколо набагато більше носіїв добра, ніж зла, людині треба бути лише трохи уважнішою до навколишнього світу)

Учні висловлюють усно свої думки, потім записують у зошити найкращий варіант

– Іноді людина пояснює свої помилки та недоліки дією нечистої сили, а не власною нерозважливістю
– Навіщо люди складають казки про нечисту силу?
Вдома ви повинні були відповісти на це питання
Учні зачитують роботи
Яким чином міфологічні персонажі можуть виховати людину? Яким чином вони можуть вплинути на нас? – через повір’я , забобони. Так, все це може бути безглуздим, смішним, а іноді навіть і шкідливим, але часто й таким, що не позбавлене здорового глузду. Вироблені віками, ці повір’я демонструють справжню мудрість нашого народу.
Пригадайте ті уявлення про домовиків та інших міфологічних істот, що можуть нас справді чомусь навчити. Чому саме?
7. Народна педагогіка у прикметах і повір’ях (на слайдах, учитель зачитує, учні роблять висновки)
– Домовик дуже не любить, коли в будинку свистять, і може назавжди піти з дому.
– Домовикам також дуже не подобається тютюновий дим, тому ніколи не можна палити в своєму будинку, так як дим цей осідає на домашнє начиння, меблі і не вивітрюється.
– За повір’ями, не можна залишати на ніч колючо-ріжучі предмети на столі (вилки, ніж і т.п.), тому що це заважає домовику захищати будинок і протистояти злим силам.
– він любить ті сім’ї, в яких переважають мир, злагода і любов, де в оселі завжди прибрано, порядок і чистота.
– Неохайна жінка може спровокувати появу домовика, якщо залишить хату на ніч неметеною. Домовик прийде вночі й местиме долівку.
– Не можна на ніч хату залишати не заметеною , бо вночі по хаті ходять ангели.
– Не давай голки без нитки, бо нападуть злидні

Чому насправді вчать такі повір’я?
Учні відповідають на питання

Підсумок учителя: Отже, Василь Королів-Старий у своїх творах переконує, що навколишній світ не є ворожим до людей. Треба лише вміти його зрозуміти, бути уважнішим до оточуючих. Роль домовиків, хух, потерчат полягає в прагненні зробити чистішим, добрішим не лише навколишній світ, а й душу людини. Завдяки домовику й потерчатам розумієш, що носіїв добра поруч з людиною набагато більше, ніж зла.
Етап рефлексії
Що найбільше запам’яталось із сьогоднішнього уроку? Про що дізнались? Що сподобалось?
Скажіть, фарбами якого кольору ви відобразили б ваше враження від нашої сьогоднішньої зустрічі? Поясніть, чому ви обрали ці кольори.
Протягом уроку кілька учнів створювали веселку, яку відображувала їхній настрій протягом усього уроку, давайте подивимось, що в них вийшло

8. Домашнє завдання
Самостійно прочитайте й інші казки Василя Короліва-Старого, усно складіть відгук на одну із них.
Або:
Вигадайте казкову історію про якийсь предмет, рослину чи тварину.
9. Оцінювання ( Окремо за малюнки і поробки, окремо – за відповіді на уроці)
Підсумкове слово вчителя
Книжка Королева-Старого “Нечиста сила” доповнює і збагачує великий материк українських літературних казок, що їх творили такі видатні майстри слова, як Марко Вовчок, П. Куліш, Ю. Федькович, С. Воробкевич, І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, а також Н. Забіла, А. Шиян, М. Пригара, П. Воронько, В. Близнець та ін.

Подякувати дітям за роботу на уроці

Додаток:
Домовик
У нашого народу переважає шанобливе ставлення до домовика. У будинку домовик вважається дбайливим господарем, він любить ті сім’ї, в яких переважають мир, злагода і любов, де в оселі завжди прибрано, порядок і чистота.
Як потоваришувати з домовиком
Щоб не було біди, здавна при переїзді в новий будинок необхідно було провести невеликий ритуал, щоб домовик переїхав разом з господарями. Так як вважається, що домовик не може жити без людей.
Кинутий у старому і занедбаному будинку, який втратив своїх господарів домовик гірко плаче і виє …
Без людського суспільства домовик стає лютим і злим. Таких домовиків неможливо заново привчити до людей. Їх необхідно проганяти або навіть вбивати, якщо, звичайно, вистачить сил, так як цей домовик може заподіяти шкоду людині.
У великі свята (у Чистий четвер, на Великдень, на Різдво) в хороших сім’ях після святкової вечері обов’язково залишали домовому частування на столі. Навіть святкувалися іменини домового «домоведушки», їх справляли 10 лютого, на Ефріма Сирина. У цей день треба було обов’язково залишити «хазяїну» гостинця на столі. Зазвичай це хліб з кашею. При цьому говорили: «Хазяїн-батюшка, побережи худібку», «Хозяїн-батюшка, хліб-сіль прийми, худібку води». Після ж святкового вечера «сусід» весь рік був смиренний і услужливим. Якщо цього не зробити, то домовик з доброї істоти міг перетворитися на злого та шкідливого, і після цього всі справи у господарстві підуть наперекосяк.
Дев’ятого червня, в день Федора, домовик влаштовується спати на вінику та його випадково можна винести з будинку разом зі сміттям. Тому в цей день селяни на Русі взагалі не мели підлоги, щоб не пішли разом з домовиком з дому благополуччя і затишок.
А ось дванадцятого квітня на Іоанна Лествичника домовик міг колобродити і біситися всю ніч до тих пір, поки не заспівають півні.
Як не образити домовика
Домовик дуже не любить, коли в будинку свистять, і може назавжди піти з дому.
Домовикам також дуже не подобається тютюновий дим, тому ніколи не можна палити в своєму будинку, так як дим цей осідає на домашнє начиння, меблі і не вивітрюється.
Якщо у вас гостюють злі люди, домовик буде намагатися вижити таких людей будь-якими способами: він може душити, тиснути на них.
Передчуває домовик також і наближення біди. Він намагається попередити господаря, якщо в будинок прийшла людина зі злими намірами і чорними думками. У таких випадках з рук у цієї людини може падати на підлогу і розбиватися посуд, може що-небудь розлитися на скатертину. Також це може відбуватися і у самого господаря, так як домовик буде намагатися попередити його.
За повір’ями, не можна залишати на ніч колючо-ріжучі предмети на столі (вилки, ніж і т.п.), тому що це заважає домовику захищати будинок і протистояти злим силам.
Як спілкуватися з Домовиком
Раніше люди вірили, що якщо заговорити з домовиком, то можна або оніміти або стати заїкою назавжди. Тому рекомендують просто прислухатися до того, про що домовик попереджає. Якщо загримить посудом, то може статися пожежа; якщо водою обіллє, то до хвороби, а якщо заплаче і заохає, то буде горе; якщо почне вити і плескати дверима – до смерті. Іноді, щоб попередити, домовик може стрибнути на груди сплячої людини і розбудити, в цей момент його потрібно запитати: «До добра або до лихо?» Домовик повинен дуже тихо відповісти людським голосом. Деякі його скидали на підлогу, домовик при цьому кректав, але не ображався, так як сонній людині це можна пробачити.

Русалка – один з найколоритніших персонажів української демонології, уособлення небезпечної водяної стихії. За повір’ям – русалки – молоді вродливі дівчата, котрі живуть на дні річок. Уночі, коли сходить місяць, вони виходять на берег, чешуть своє довге зелене волосся і водять хороводи, чудовим співом заманюють юнаків та дівчат, затягують їх у воду і залоскочують. Русалками ставали дівчата, які втопилися. Інші русалки живуть у полях та лісах, де полюбляють гойдатися на гілках дерев.
А ще русалка (мавка, майка) – діва води, згідно з іншими переказами, дружина водяника. Риб’ячого хвоста не має, вночі разом з подругами хлюпається у воді, сідає на колесо млина, пірнає. Русалки безтілесні і не віддзеркалюються у воді, вони можуть одружуватися зі звичайними чоловіками, проте ці шлюби завжди нещасливі.
Домовик – найдавніший демонічний образ у багатьох народів. Це аж ніяк не злий дід, а справжній хатній бог, охоронець домашнього вогнища та родинних святинь.
Вважаючи домового за члена своєї родини, люди віддавали йому належну шану: під Новий рік влаштовували “весілля” печі; при переїзді до нової оселі запрошували з собою; брали для нього хлібну лопату або помело. Молода, вперше приходячи в дім, приносила домовикові чорного півня – своєрідну жертву для хатнього бога.
Щодо образу водяника, то він описаний Лесею Українкою так, як сприймався людьми: “…древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода в суміші з баговинням звисають аж по пояс. Голос глухий, але дужий. Любить усе живе засмоктувати”.
Ще більше олюднений образ лісовика, який уявлявся українцям у вигляді трохи здичавілого пастуха. Він пасе свою череду – вовків, зайців, оленів – і полюбляє жартувати над людиною: відбере в неї пам’ять – і людина заблукає в лісі, а лісовик радіє, гучно сміється і плескає в долоні. А втім, його витівки незлі й рідко коли закінчуються драматично.
Потерчата – душі дітей, які померли нехрещеними і стали болотяними вогниками.
Хуха – міфічна істота, пухка, як мох. Інколи хухи з’являлися перед очима людей. Як описує Королів-Старий, вони мали довгу вовночку, що, мов шовком, вкривала все тільце, і тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку – братки. Хто з нас не згадував цю міфічну особу, коли, зробивши якусь нелегку чи важливу справу, добре натомившися, полегшено зітхав: “Хух!”
У народних повір’ях представники нечистої сили не лише шкодили, а й допомагали людям. При цьому кожен займався своїм ділом.
Русалки носили з Дніпра воду на поливку й доглядали розкішний водограй, що його поставив водяник.
Відьми підмітали подвір’я, посипали його піском, чепурили стіни.
Хухи обкладали стіни мохом, блискучими мушлями, сосновими шишками та іншими оздобами. Згодом вони й самі обростали мохом.
Лісовики садили дерева, рясні кущі та чудові квіти, щоб зачарувати красою перехожих.

Автор: Кундель Валентина Олександрівна