– Здоров, Іване!

– Та здоров, Петре! Ледве тебе впізнав, так ти щільно у плащ загорнувся!

– Атож, сьогодні така погода, що добрий господар собаку на вулицю не вижене.

– А я навіть куртки не вдягнув, залишив її вдома. Бачиш, бігаю у светрі. Кожух лежить, а дурень дрижить.

– Я зараз, Іване, згадую минулий тиждень. Так було добре, тепло. Така тиха стояла погода, хоч мак сій.

– Ага, а тепер – на тобі! Так холодно, що, якби я не вмів дрижати, то й зовсім замерз би!

– Ну, прощавай, друже. Піду я вже додому, несила під дощем стирчати.

– І ти бувай! Побіжу мерщій грітися.

– В мене вдома зігрітися не вийде. Там так холодно, хоч вовків ганяй. Ще не ввімкнули опалення.

– Співчуваю тобі, друже!

– Спасибі! Щасти тобі!