Унікальний твір Уласа Самчука «Марія» й досі не залишає читачів байдужими, адже в ньому зображена тема голодомору на Україні часів сталінської «колективізації». Зображення деформацій духовної моделі існування українського суспільства під впливом нової більшовистської ідеології, що призвела до занепаду та смерті, висвітлено за допомогою образів героїв роману.
Головною героїнею є українська селянка Марія. Автор дає її характеристику через вислови інших персонажів та через її вчинки. Так, Мартин, в якою малою дівчинкою Марія наймитувала характеризує її як працьовиту дівчину: «А, як самі знаєте, держу її сьомий рік. Золота дівка. Що не похопить – горить в руках». Гнат характеризує Марію як правдиву людину. Сусідка Марії, Гапка, описує героїню так: «Молодиця, як тур… І грім її не візьме…» Словом, Марія уособлює типові риси українського народу – працьовитість, витривалість, чесніть та цілеспрямованість. Це підтверджує те, що Марія стала образом усієї України в творі, з усіма її чеснотами та вадами. Характер Марії міняється з плином часу, так як міняються загальнонаціональні процеси під натиском більшовиків, що призводить врешті решт до смерті героїні у злиднях та самотності, та смерті українського духу.
Центральний образ Марії доповнюється та підкреслюється іншими.
Коханий Марїї Корній на початку твору змушений йти на службу. Після його повернення через сім років стає зрозумілим, що служба його змінила, перетворивши на жорстоку , черству та людину. Тільки Марія віддано зносячи його кривди та навіть побиття, змусила Корнія «відтанути», змінитися та стати справжнім господарем, добрим чоловіком та батьком, що живе за християнською мораллю.
Гнат – перший чоловік Марії, якого вона, на жаль, не кохала і невдовзі покинула. Він був гарним господарем, терплячим та турботливим чоловіком. На жаль, його кохання до Марії не було взаємним, але він наполегливо, терпляче та турботливо до неї ставиться, розуміючи справжню причину її згоди на одруження з ним. Це вказує на його силу духу та духовне багатство. Після того, як Марія пішла від нього, він стає священиком та знаходить розраду у Біблії. Образ Гната – образ людини високої моралі, милосердної та щирої, адже він допомагає іншим віднайти та повірити у себе. Його підтримка була особливо важлива для селян у тяжкі часи голоду та тотального краху вікових традицій.
Контрастно подані образи синів Марії – Максима та Лавріна. Максим шукає легкої наживи, він ледачий та агресивний. Він покидає батьківську хату у пошуках легкого життя, а згодом стає більшовиком. Його бездуховні та жорстокі вчинки, як вигнання батьків з дому, наприклад, символізують деградацію особистості та справжнє обличчя більшовистської ідеології. На відміну від Максима, Лаврін вірить у відродження України, він прагне кращого життя, незалежності Батьківщини. За ці погляди він потрапляє на Соловки. В образі Лавріна, автор зображує «нову» людину, прогресивну та патріотичну.
Кожен з героїв цього роману окремо зображує типові настрої та процеси, а усі разом вони створюють неповторну та цілісну картину українського суспільства часів голодомору 1932-1933 рр.