Мені до вподоби роман українського письменника Івана Багряного. Це пригодницька, але заснована на життєвій правді книга. Мені вона припала до душі за те, що в ній зображено сміливих, нескорених, благородних та талановитих людей.

В українській літературі не так багато книг, де герої не були б заляканими, відважно боролися та здобували б перемогу. “Тигролови” – це справді патріотична книга. Вона показує кращих синів та дочок українського народу, які залишаються ними навіть в еміграції та вміють вижити в будь-яких умовах.

Події роману розгортаються на Далекому Сході, серед могутніх лісів тайги. Там живе українська родина Сірків. Вони займаються складною та небезпечною справою: ловлять живцем амурських тигрів. Сірки і з ведмедем ладні зустрітися, якщо буде потреба. Кожного разу, ідучи в тайгу, вони ризикують, але роблять усе з розумом. Жити в злиднях або недостойно Сірки собі не дозволяють, бо мають гордість та гідність.

Наталка Сірко та її батьки зберігють українські народні традиції, побут, одяг мальовничі свята, не гублячись серед сусідів. Вони залишаються українцями навіть у тайзі. Це сильні, фізично здорові, загартовані та вродливі люди. Така сама людина знаходить їх, рятуючи в тайзі Наталку. Це Григорій Многогрішний — талановитий інженер-авіатор з України, нащадок гетьмана, жорстоко репресований.

Але Григорій не з тих, кого вдалося зламати, хто “життям обділений” та покірно зносить усі знущання. Він проміняв існування в ув’язненні на вибір: або загибель у тайзі, або шанс жити повноцінно.

Не дивно, що історія цих мужніх людей закінчується досить добре. Вбивши свого ворога, Григорій разом з Наталкою тікають до іншої країни. І я певен: все буде добре з ними, бо вони сильні, активні та працьовиті. Шкода тільки, що з їхнім відхідом людей такої гарної вдачі в Україні стало менше…