Києво-Печерський патерик – видатна пам’ятка давньоруської писемності. На період його створення, ХІ-ХІІІ століття, припав розквіт житійної, або агіографічної літератури. Така література розповідала про життя та уславлювала подвиги та страждання людей, визнаних церквою святими.

До патерика ввійшли полемічні твори, «похвальні листи», найвизначніші історії з життя подвижників та святих, їхня боротьба з темними силами та кривдниками. Ці історії мають на меті повчання читача. Обравши за взірець певного героя, наприклад, ченця Прохора-чорноризця, автори патерика показують, якою має бути справжня смиренність, безкорисливість, жертовність, стійкість. Книга описує людей високих духовних цілей.

Патерик є дуже гуманною книгою, а також демократичною. Вона має антикатолицьке та антипанське забарвлення. Для християнства не існує переваг у знатного над простим, у багатого над бідним, підкреслюють автори Це на довгі століття зробило патерик улюбленою книгою для читання православних українців.

Практично всі оповідання містять в собі містику та опис релігійних чудес (Прохор перетворює попіл на соль). З іншого боку, вони містять правдиві відомості про побут, вірування, конкретні політичну та економічні ситуації в Київській Русі.

«Історик літератури не може не піднести живості і драматизму деяких оповідань та того щирого братолюбства і співчуття до всякого людського горя, яким надихане тут кожне слово. З сього погляду “Патерик” і досі не перестав бути книгою гуманною і доброчинною…» – такими словам згадував патерик І. Франко.