У трагедії «Фауст» Гете змальовані духовні пошуки головного героя, доктора, вільнодумця та чорнокнижника Фауста. Йому стало замало пізнання звичайної людини, він уклав договір з дияволом Мефістофелем про те, щоб подовжити своє життя до часів існування всього людства. Він хоче піднятись над дійсністю не тільки духом, але й своїми справами.

Добро та світло у творі уособлює Господь, який веде суперечку з Мефістофелем у пролозі. Бог вірить у людину, у те, що чистота, добро та істина переможе в людській душі. «І осоромлений хай буде сатана!»

Заперечення та відсутність віри в трагедії уособлює диявол Мефістофель. Він вважає людське життя мізерним, а світ – безвихідним. Це – зло, як його бачить Гете.

Людина, тобто сам Фауст, знаходиться посередині цих протидиючих сил – добра та зла. Помисли Фауста благородні та високі, він прагне допомогти людям. Але він весь час стикається зі злом, силою розрухи, силою заперечення. Фауст опиняється у ситуаціях вибору між добром та злом, вірою та цинізмом. Часто він сам спричиняє зло, не бажаючи цього. Так він губить життя Маргарити, штовхає її на гріх, проте не може до кінця згубити чистоти її душі.

Саме у боротьбі зла та добра проходить життєвий шлях героя, розвивається невидимий духовний світ його особистості. Мефістофель каже про це: «Будете, як Бог, знати добро і зло».Ця боротьба спрямовує Фауста на пошуки, саме вона відкриває йому істини. В фіналі трагедії в душі героя перемагає розум, світло, добро.

Без без існування зла, темряви, сумнівів та порожнечі поряд із добром, творчістю, вірою, не було б і руху героя вперед, не було б цінності пізнання. Фауст – не просто персонаж, він уособлення всього людства, його прагнень в одній особі. Тому боротьба добра та зла для Гете – це те, що рухає світ людства вперед, до нових знань.