Історична та культурна доба Відродження розпочинається у 14 столітті в Італії та завершується у 17-му столітті, поширившись по всій Європі. Вона розділяється на Протовідродження, раннє, високе (період розквіту), пізнє Відродження та окремо виділяється північне Відродження ( в Англії та Нідердландах)

Основні ідеї Відродження – це утвердження гідності людини, оспівування її краси, великих можливостей людського розуму, волі, творчого потенціалу. Це називається принципом гуманізму.

Можливості людини мають залежати від її власного розуму та талантів, а не від походження – наголошували мислителі епохи Відродження. В цей час культура та мистецтво виходять з-під влади середньовічних церковних догматів, але не поривають з вірою в Бога. Саме тому культура Відродження носить світський, а не релігійний характер. Захоплення «ідеальним», «духовним», «небесним» поступається інтересом до пізнання реального, земного світу, як колись було в античності.

Природа тепер розглядається, як гармонійний світ божественної благодаті, отже, обожнюється. Відкинута ідея гріховності людини та її тіла, що панувала у середньовіччя. Тепер краса людського тіла оспівується художниками та письменниками. Термін «Відродження», власне, і виник, описавши повернення до цінностей античного світу: краси, радості життя, досконалості в мистецтві, а також повернення до ідей гармонії духовного та тілесного в людині. Навіть герої традиційних біблійних сюжетів (мадонні, святі) на картинах художників доби Відродження набувають рис реальних людей.

Видатні представники Відродження в живописі та архітектурі: скульптор Донателло, художники Джотто, Мікеланджело Буонаротті, Рафаель Санті, Сандро Ботічеллі, Тіціан, Альбрехт Дюрер, художник та інженер Леонардо да Вінчі та інші.

Видатні представники Відродження в літературі: Мішель де Монтень, Вільям Шекспір, Франческо Петрарка, Франсуа Рабле, Мігель Сервантес, Лопе де Вега. У витоків Ренесансу також стояли такі середньовічні митці як Данте Аліг`єрі, Джованні Бокаччо.

Мислителі, повіривши у безмежні можливості людини змінювати світ на краще, шукають модель ідеального суспільства. Так народжуються утопії (в перекладі з грецького — місце, якого немає) – ідеальний острів «Утопія» Томаса Мора та «Місто сонця» Томи Кампанелли.