У народі кажуть, що людина вчиться на помилках. Що можна вважати за помилку взагалі? Вочевидь, це якась дія чи вчинок, які не призвели до очікуваного результату. От наприклад, чи міг Максим Гримач, герой однойменної повісті Марка Вовчка, знати, що його небажання одружити дочку з бідним, приведе до її загибелі? Прикро, що за такі помилки людині часто доводиться гірко заплатити.

Та зрозуміти це можливо, лише якщо допустити цей вчинок. Помилкові наші дії чи ні, ми усвідомлюємо по їхніх наслідках. І все, що ми можемо зробити, це якнайретельніше продумувати свої плани, щоб вони не нашкодили ні нам, ні оточуючим. Усі ми робимо помилки в житті, проте не всіх це навчає чомусь, хтось так і наступає знов і знов на ті ж граблі.

Зараз ще жартома додають, що розумний вчиться на помилках інших, а дурний – на власних. Тобто, розумна людина зважає на попередній досвід інших. Та з іншого боку, більшість сенсаційних відкриттів робили люди, які відмовилися діяти вже відомими способами. На мою думку, тут немає однозначного вибору.

Чи є помилка шляхом до самовдосконалення? На моє бачення, це не зовсім вірне твердження. Бо вдосконалювати можна те, що ти вже маєш чи вмієш робити. Наприклад, розробники створюють все більш тонкі та легкі, але водночас потужні ноутбуки та смартфони, тобто вдосконалюють комп’ютерні технології. Якщо ти художник, то шляхом вправ т та творчих пошуків, за допомогою використання різних матеріалів, ти можеш вдосконалити своє вміння малювати. Спортсмени завдяки постійним тренуванням вдосконалюють свою фізичну форму і завойовують високі нагороди в змаганнях.

Мені здається, наші помилки можуть навчити нас лише одному – більш виваженому прийняттю рішень. Проте навіть це не врятує нас від того, що навіть найкраще розроблений план дій може провалитися або привести до небажаних наслідків. Тому що обставини нашого життя не повністю залежать від нас. До помилок – власних та чужих – треба ставитися уважно, проте без зайвої суворості, робити висновки та продовжувати йти вперед.