У повісті «Простак» показана доля так званої «природної» людини, яка виросла у віддаленні від цивілізації. Ідея «природної людини» – одна з головних у Просвітництві. Багато хто з просвітників вважали сучасний для них суспільний лад неприродним, який лише псує людину. Вольтер був одним з тих просвітників, хто гостро критикував суспільні вади. Вихід він бачив у зверненні людей до освіти та науки, які розвивають самостійне, незалежне мислення. Торжество розуму, віра у безмежні можливості людського інтелекту – це також одна з провідних ідей Просвітництва.

Герой повісті, Гурон, прозваний Простаком, був вихований індіанцями та не засвоїв умовностей суспільної поведінки. Опинившись у монархічній Франції, де величезний вплив мала церква, Гурон виявляється морально чистішим, ніж більшість «цивілізованих» громадян. Отримавши доступ до наук, Гурон швидко розвиває свій гострий розум. Скоро Гурон розуміє, що цивілізованість у суспільстві розуміється перш за все як дотримання етикету, зовнішньої «благопристойності», а не торжество добра та справедливості. У країні владарює церква, духівництво, але люди намагаються дотримуватися лише обрядів, а не справжніх, споконвічних християнських цінностей. «Що за лабіринт неправди! Що за країна!» – каже героїня повісті, кохана Гурона мадемуазель Сент-Ів, з якою його розлучили умовності суспільства. У повісті сильні антимонархічні та антиклерікальні, тобто антицерковні мотиви.

Особливості композиції повісті «Простак»: оскільки твір написаний у жанрі філософської повісті, то левову його частку займає полеміка різноманітних ідей. Логіка розвитку подій обумовлена не логікою людських вчинків, а логікою ідейного розвитку, ходу полеміки. Фактично, центральне місце у «Простаку» займають не люди-персонажі, а філософські ідеї. Повість розбита на короткі глави, у заголовку кожної викладений короткий зміст того, що відбудеться у цій главі. Наприклад: «Глава третя. Гурона, якого кличуть Простаком, навернули до християнства».