Роман «Над прірвою в житі» був опублікований в 1951 році, передбачивши своєю проблематикою появу «бунтарського покоління» 60-х років і відбивши настрій сучасників.

Які ж були ці настрої? Це перш за все розчарування, викликане фальшю, загальним обманом, лицемірством і бездуховністю суспільства. Головний герой роману Голден Колфілд зовсім юний і не позбавлений юнацького максималізму і в судженнях, і у вчинках. Тому й робить стільки помилок. Але він інстинктивно відчуває неправду. Так, він обурений брехнею, яку вбачає в вивісці на стіні школи: «З 1888 року в нашій школі виховують сміливих, відважних юнаків». А він-то знає, яких людей зустрів у цій самій школі. Колфілд не вміє йти на компроміс. Він бунтує проти масової культури, конформізму. Тому йому неприємно пристосуванство його брата, який зрадив своєму письменницькому покликанню заради прибуткового ремесла голлівудського сценариста. Адже старший брат був його ідеалом. Голден не бачить майбутнього за сірими буднями, позбавленими духовності. Всі його спроби побудувати своє життя за законами гуманізму розбиваються об байдужість або вовчі закони суспільства, в якому правлять сила і гроші. Правда, і сам він не ідеальний. Але він здатен критично оцінити свої вчинки і робить спробу морального самовдосконалення. А бути «білою вороною» не просто. Адже боротися йому доводиться не з війною, яку всі засуджують, а з суспільством споживання, яке більшість влаштовує. Процес його боротьби, як і процес дорослішання, наповнене спробами приміряти на себе дорослу психологію, дорослі вчинки. Це призводить до розчарування і навіть до ненависті. І тільки відчайдушні спроби повернути любов до світу через тепле ставлення до близьких допомагають вистояти. Втім, Голден і сам потребує допомоги, тому що заплутався в своїх питаннях. Світ, який він бачить тільки чорно-білим, представляється йому деформованим, виконаним злом. Але в той же час самоіронія і навіть самопародія уберігають його від крайності.

Девід Джером Селінджер, відбивши кризу свідомості молоді 1950-х років, застерігають нове покоління від крайнощів загального, огульного заперечення, від руйнування особистості.