Теплий, духмяний з хрумкою скоринкою… Заплющуєш очі – й апетитні картинки плинуть в уяві. Одразу хочеться скуштувати цей дар – свіжий хліб. Є щось просте, але в той час дивовижне в ньому. Ми навіть не замислюємося над тим, що більшість людей життя свого не уявляють без хліба.

З давніх давен у нашій слов’янській культурі ми можемо спостерігати культ хлібу. Це загалом пов’язано з тим, що слов’яни завжди були хліборобами. Праця на землі, багаті природні ресурси робили хліб не просто одним з основних продуктів споживання, а й символом самої суті слов’янських племен. Мабуть тому, генетично ми сприймаємо хліб з повагою та захопленням.

Вирощувати хліб – це складна та поважна робота. Починаючи з вирощування пшениці на полях, її обробки, вироблення борошна – і до безпосередньо випікання хлібу, докладається дуже багато зусиль, щоб врешті решт ми зранку кожного дня мали змогу купити ароматний хліб собі до сніданку.

Сьогодні набирає обертів тенденція, коли люди відмовляються від вживання хлібу, мотивуючи це тим, що насправді він не є таким корисним, як вважають вчені. Надмірні калорії, погана засвоюваність організмом – це далеко не увесь список «претензій» до хлібу. З цього приводу можна багато сперечатися. Авжеж, кожен робить свій вибір, що саме вважати корисним, або шкідливим.

Та на мою думку, усі сумніви та новомодні заяви «спеціалістів» моментально тануть та розчиняються в ароматі свіжого, щойно спеченого хліба. Перед очима одразу постають широкі та безкраї лані з пшеницею. Ти не просто їси хліб,ти ніби згадуєш усі свої попередні покоління, що жили та працювали на цій землі. І хліб – то є не просто продукт щоденного вживання, а символ національної пам’яті, та часточка нашої історичної культури.