Для деяких українців несподіванкою є той факт, що Тарас Григорович Шевченко не тільки видатний письменник і поет, але й талановитий художник. Як це не дивно, саме хист до малярства звільнив майбутнього генія українського слова від кріпацтва. Великий Кобзар народився в неволі, рано став сиротою, потрапив на службу до панської садиби. Тарас мав бажання малювати: спочатку допомагав сусідам розмальовувати хату, потім навчався у дячка малярству. Коли підлітком став панським служкою, то копіював панські картини. Господарі узяли здібного парубка з собою до Петербурга.

Одного разу він гуляв у парку та малював скульптури. Там його зустрів український художник Іван Сошенко, який познайомив Шевченка з видатними постатями того часу – поетом Василем Жуковським та художником Карлом Брюловим. Майстри викупили Тараса з кріпацтва – у 1838 році він став вільним.

Того ж року молодий Шевченко вступив до Академії мистецтв, де став учнем Брюлова. Його дипломною роботою стала картина «Катерина» – на тему однієї з його славетних поем. Віршований твір Шевченка розповідає про дівчину Катерину, яка покохала москаля, народила від нього. За це її вигнали з рідного дому на вірну погибель. На полотні зображена вагітна Катерина, вона нещаслива і сумна – ніби знає про свою майбутню долю.

В період заслання Тарас Григорович пише багато пейзажів. Найвідоміший з них – «Пожежа в степу» (1848), написаний на папері аквареллю. Червоні язики полум’я розповзлися чорним нічним степом, а загін солдатів намагається втекти від негоди.

Дуже відомими картинами поета є його автопортрети: 1840 та 1857 року. Перший зображений на сьогочасній купюрі номіналом в 100 гривень, другий був на ста гривнях старого зразка.

Творчість Шевченка-художника менш досліджена, ніж його літературна спадщина, але майже кожного року науковці знаходять раніше невідомі твори Тараса Григоровича. Це стає приводом для нових наукових доробків.