При визначенні жанру п’єси «Гроза» О.Островського виділяють кілька особливостей. У першу чергу «Гроза» – це соціально – побутова драма. Автор приділив велику увагу побутовим характеристикам, герої п’єси вступають в конфлікт з існуючим укладом життя і моралі в купецькому середовищі. З іншого боку у творі присутні елементи трагедії по результаті конфлікту і характеру головної героїні.

Темою п’єси «Гроза» є звільнення людської свідомості від застарілих догм, підпорядкованості авторитету релігії на прикладі трагічної любові Катерини.

Проблематика твору виходить за рамки соціально-побутової драми. На перший план виходять відразу кілька конфліктів. По-перше, це зіткнення старого патріархального укладу життя, де старші панують над молодшими, багаті – над бідним, і де суспільство, влада і церква підтримують століттями сформовані жорстокі звичаї, з новим, орієнтованим на свободу особистості і вибору.

По-друге, це проблема моральності і особистого вибору. Катерина вихована в відповідності з традиційним укладом життя, багато в чому вона дотримується правил і догм, вихованих у ній з самого дитинства. Полюбивши іншого чоловіка, Катерина відчуває муки совісті, важкий внутрішній розлад. Моральний обов’язок перед чоловіком не дозволяє їй приховувати правду і вона публічно зізнається у своєму гріху. Але в той же час нова любов спонукає в Катерині невиразне прагнення до особистої свободи, пошуку справжніх моральних ідеалів. Розв’язка стає для Катерини трагічною. Муки совісті і жорстокі докори свекрухи, вічна «тюрма» домашніх стін, а також неможливість щастя з коханою людиною – все це позбавляє Катерину останніх сил. І тому Катерина вирішується на ще страшніший гріх – вона кидається з обриву в Волгу.

Багато в чому назва «Гроза» передає атмосферу твору. Дії в п’єсі створює ланцюг пов’язаних між собою і наростаючих конфліктів, які призводять до кризи сформованого укладу життя.