Поетична мова М. Рильського надзвичайно багата метафорами, які присутні в кожній його поезії. Поет активно використовує всі типи метафор, його авторські розгорнуті метафори яскраві, влучні та цікаві.

«Вже й любов доспіла під промінням теплим і її зірвали радісні уста…» – у наведених рядках знаходимо метафоричний епітет «радісні уста». Перенесення здійснюється на основі подібності стану. «Любов доспіла» – проста дієслівна метафора, перенесення на основі подібності стану: повноцінне кохання порівнюється з достиглим плодом для підкреслення його завершеності, зрілості. «І її зірвали радісні уста» – подвійна метафора, що разом з попередніми входить до складу метафори розгорнутого типу, яка широко зіставляє кохання з найбагатшою порою року – осінню, також яскравою, плодючою, сумною.

«Грізні стіни стоять мовчазливо» – подвійна метафора, основою якої є уособлення «стіни стоять мовчазливо». Також до її складу входить метафоричний епітет «грізні стіни».

«Серце нудьгує, і плаче воно» – проста дієслівна метафора, уособлення, метонімія.

«Коли усе в тумані життєвому загубиться» – подвійна метафора.

«Замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли» – розгорнута метафора, що складається з двох подвійних та метафоричного епітета «поле стоголосе».

«Над сріблом води лісової» – проста іменникова метафора, перенесення значення здійснено на основі подібності кольору та блиску дорогоцінного металу та водної поверхні.

«Пролісків перших блакитні отари» – проста іменникова метафора. Перенесення з сукупності тварин та сукупність квітів на основі подібності їхньої кількості.

«Глибшає далеч» – проста дієслівна метафора, в основі якої порівняння об’єму водного простору з повітряним за ознакою збільшення.

«Ходить осінь по траві» – подвійна дієслівна метафора, уособлення.

«Скорботи листя опада на дно душі» – подвійна метафора. До її складу входить прості іменникові «скорботи листя»  та «дно душі», які взаємопов’язані за смислом та органічно складають єдине ціле.

«Вкриє мудрість голову сріблом» – подвійна метафора.