– Привіт, Денисе!
– О, Настю, я тебе одразу не впізнав! Ти вдягла такие яскраве вбрання!
– Це моя робоча форма, рожева, з червоними смугами! Я саме йду з роботи.
– Привіт, Денисе!
– О, Настю, я тебе одразу не впізнав! Ти вдягла такие яскраве вбрання!
– Це моя робоча форма, рожева, з червоними смугами! Я саме йду з роботи.
– Доброго дня! Ви прийшли щодо вакансії торгового представника?
– Так, ось моє резюме.
– Ваш досвід роботи становить рік, чи не так?
– Васю!
– Що, брате?
– Я думаю, як мені все набридло в місті! Гомін, гамір, самі дурні балачки скрізь! Хочу кудись на океанський острів, де самі аборигени. Щоб нікого не розуміти та ні з ким не розмовляти рік!
– Здрастуй! Мене звати Миколка.
Привіт! Я Мишко. Ти з якого міста приїхав?
– Я з Одеси. А ти?
– Привіт!
– І тобі привіт! Як тебе звати?
– Мене звати Тетянка. А тебе?
– Хто може позичити мені синонімічного словника української?
– Тобі прямо зараз треба? В мене є, та він удома. Можемо зайти після школи.
– Привіт, Сашко! Який же я радий тебе бачити!
– Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
– Привіт! Що читаєш?
– Привіт! Та ось «Кобзаря» придбав на вихідних. Не можу відірватися!
– Мені теж Шевченкові вірші подобаються. У них є щось особливе, якась душевність та мелодійність.
– Привіт!
– Привіт! Підеш сьогодні з нами кататися на велосипеді до парку?
– Я б залюбки та не можу! Справа в тому, що в мене сестричка захворіла. Зараз до аптеки поспішаю, за ліками. А потім буду наглядати за нею, доки батьки з роботи повернуться.
– Привет!
– И тебе привет! Как тебя зовут?
– Меня зовут Таня. А тебя?