Фільм, який справив на мене глибоке і тривале враження, це велика робота режисера Джеймса Кемерона «Титанік». Це художній фільм тривалістю більше трьох годин. Фільм випущений кінокомпанією «Коламбія Пікчерс» спільно з «Двадцятим Сторіччям Фокс». Для українських та російських глядачів він був дубльований кількома телевізійними компаніями і каналами.

Мені завжди хотілося мати домашню тварину. І ось одного разу, на мій день народження, батьки подарували мені собаку. Я про неї завжди мріяв. З тих пір з нами живе ще один член нашої дружної сім’ї. Ми назвали собаку Альфою. Це ім’я їй дуже підходить.

Коли я розмірковую про своє майбутнє, я не можу сказати напевно, яким воно буде. Багато підлітків не знають, ким вони хочуть стати. Але я впевнений, що найважливішими речами для мене в майбутньому будуть сім’я і робота. Я думаю – гарна освіта потрібна для того, щоб влаштуватися на гарну роботу. Професія – це дуже важливий вибір,

Москва – найбільший центр і столиця Росії. Місто має багатовікову історію. Перші згадки про Москву відносяться до 12 століття н.е. Засновником міста вважається князь Юрій Долгорукий. Сама назва Москва походить від однойменної річки, що протікає через місто.

Ці неймовірні події трапилися насправді, з одним моїм знайомим дядьком. Точніше, дядьком його з натяжкою можна назвати, він молодий хлопець, звуть його Ігор. А почалося все з того, що йому зрадила дружина. Він не зміг цього перенести, все кинув і пішов зі своєї квартири. Але жити десь потрібно було, тому він зняв один старий будинок

З давніх давен собака жив поруч із людиною, був її другом та помічником. Це перша тварина, яку приручила давня людина. Вона ділилася із собакою їжею, а та допомагала їй на полюванні та охороняла її та її житло. З тих самих пір продовжується вірна дружба між ними.

Варіант 1   Мене звуть Юля. Так мене назвали мама з татом. А точніше, моя мама дуже хотіла назвати мене саме Юлею. Мама заздалегідь підібрала мені це ім’я, ще коли була мною вагітна. Папа не став їй заперечувати. Мою ж маму звати Людмилою, а тата – Олександром.

Якось раз я прийшов додому зі школи. Батьків не було вдома, я знав, що вони на роботі. Стояла осінь, всі вікна і кватирки були закриті. Балкон теж був закритий. А живемо ми на першому поверсі п’ятиповерхового будинку. Щоб було зрозуміло, я скажу, що у нас в квартирі три кімнати. Ще передпокій, ванна і туалет. І,