На мою думку, це твердження звучить дещо суперечливо при буквальному прочитанні. Адже шанобливість – це ставлення до людини з повагою, з врахуванням її особистості, інтересів, життєвого досвіду. Але всього цього замало для того, аби викликати в когось почуття любові, бо любов – явище глибоке, таємниче та багатогранне.

Давньоукраїнська драматургія бере початок у 17-му столітті зі шкільних драм. Вони називалися так, тому що виходили зі стін вищих шкіл. Їхніми авторами були викладачі, духовенство, а виконували спудеї, тобто студенти.

Український народ у поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки» показаний у момент його величного гніву. На початку поеми герої поеми важко працюють, вони по-християнські мирні та терплячі.

Повість «Конотопська відьма» розповідає про козацьку старшину, сотника Микиту Уласовича Забрьоху, його писаря Пістряка та відьму Явдоху Зубиху. Повість належить до бурлескно-реалістичних творів. Її основним змістом є сатира на устрій життя козацької старшини.

Лесі Українці роль митця та мистецтва видається особливою, величною та вільною від будь-яких матеріальних інтересів. Справжній митець не прагне слави або багатства, він і так вважає себе щедро обдарованим:

Український фольклор – багата скарбниця народних звичаїв, побутових обрядів, традицій, свят. До нього належать прислів’я, приказки, народна драма, обрядові та побутові пісні, думи, історичні пісні, казки, перекази та легенди.

Поема «Сон» Тараса Шевченка – викривальна поема, де гостро висміяні потворні, антинародні явища Російської імперії. Форма сну підкреслює жахливість побаченого. Поет через цю форму закликає людей прокинутися, позбавитися жахливого сну.

Українська барокова література виникла на рубежі XVI–XVII століть. Вона була першою західноєвропейською за походженням літературною течією в Україні. Видатними представниками цієї течії були поет Іван Величковський, видатний публіцист Феофан Прокопович, полеміст Іван Вишенський, майстер «фігурного вірша» Симеон Полоцький, також Дмитро Туптало, Касіян Сакович та видатний культурний і громадський діяч Петро Могила.

«Максим Гримач» Марка Вовчка є за жанром романтичним баладним оповіданням. Воно має фольклорну основу та побудоване за сюжетом пісень, тобто українських народних балад про кохання. В мові твору присутні народнопісенні інтонації: «Сестричко моя малая! щебетушечко моя нерозумная! – жалує Катря малу. – О, да який же вінок ваш красний, сестро! да який же красний! Сестронько-любонько,