Переді мною відомий вірш у прозі «Горобець», написаний І.С.Тургенєвим.

У цій мініатюрі автор розповідає про те, як старий чорногрудий горобець рятує своє дитя від собаки мисливця. Епітети («скуйовджений», «спотворений», «відчайдушним і жалюгідним писком») і дієслова «каменем упав», «кинувся», «затулив», «тріпотів від жаху», «завмирав, жертвував собою») передають самовідданість, героїзм горобця. Таким чином, на мій погляд, письменник піднімає проблему батьківської любові.