Мета: розкрити історію написання поеми І. Котляревського«Енеїда», її ідейно-тематичну спрямованість, проблематику; охарактеризувати героїв твору, що уособлюють самодержавство, панів, чиновників, духовенство; розвивати креативність, логічне мислення, вміння учнів аналізувати прочитане, розмірковувати над змістом твору, характеризувати його героїв, виділяти головне, суттєве, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; виховувати високі патріотичні почуття, інтерес до історичного минулого рідного краю, родинних звичаїв і обрядів, прищеплювати любов до рідної мови. 
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет І. Котляревського, виставка творів митця, ілюстрація до поеми, дидактичний матеріал.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Розгадування кросворду «Всезнайка»
Клас поділяється на дві команди, по п’ять представників з кожної біля дошки розгадують кросворд упродовж 10 хв. Виграє та команда, яка впорається із завданням у визначений час.
Для команди І

По вертикалі: 1. Місто, де народився І. Котляревський. (Полтава)
По горизонталі: 1. Жанр, яким активно користувалися у своїй творчості романтики. (Переказ) 2. Видатний філософ-просвітитель. (Сковорода) 3. Річка, що протікає біля садиби Котляревських. (Ворскла) 4. Ознака бурлеску, художній засіб. (Контраст) 5. Військове звання Івана Петровича — нагорода царя. (Майор) 6. Переклад з латинської поняття «класицизм». (Взірцевий) 7. Трискладова стопа з наголосом на першому складі. (Дактиль)
Для команди ІІ

По вертикалі: 1. Жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити поважно. (Бурлеск)
По вертикалі: 1. Письменник, у ранніх творах якого критика не спрямовувалась проти основ феодально-кріпосницької системи. (Гребінка) 2. Момент найвищого напруження у розвитку змальованих у творі подій. (Кульмінація) 3. Соціальний стан І. Котляревського. (Дворянин) 4. Романтичний твір Т. Шевченка. («Гамалія») 5. Художній засіб. (Епітет) 6. Літературний напрям, що означає наслідування зразків античності. (Класицизм) 7. Будова твору. (Композиція)
2. Міні-дискусія
• Як ви вважаєте, під впливом яких факторів формувався світогляд І. Котляревського? Чим це зумовлено?
• Що свідчить про новаторство письменника в українській літературі? Наведіть приклади.
• У чому, на ваш погляд, полягають актуальність і популярність його творів?
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
ІV. Основний зміст уроку
«Енеїда» — знаменита пародія. Т. Шевченко
Мужича правда є колюча,
А панська — на всі боки гнуча.
І. Котляревський
1. Вступне слово вчителя
В епоху Відродження, коли з’явилося багато бурлескно-травестійних переробок найвидатніших творів часів середньовіччя,__ найбільшою увагою користувалася «Енеїда» Вергілія (славнозвісний римський поет). Кілька переробок її здійснено письменниками різних країн, зокрема французом П. Скарроном. У 1794 році вийшли друком чотири частини «Вергилевой «Энеїди», вывороченной наизнанку» російського поета М. Осипова. Після його смерті ще дві частини дописав інший автор — О. Котельницький, який у 1808 році видав цей твір повністю.
Навчаючись у семінарії, І. Котляревський, можливо, замислив і свою переробку. Що із цього вийшло, ми дізнаємося зараз на уроці. Тож починаємо гортати сторінки «Енеїди», у якій, на думку І. Франка, «скільки сердечного тепла, тонкого гумору і живих барв своєї батьківщини».
2. Теорія літератури
Травестія (від італ. «перевдягати») — різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним або героїчним змістом і відповідною формою переробляється у твір комічного характеру.
Пародія — сатиричний або гумористичний твір, що імітує творчу манеру письменника (або літературного напрямку) з метою його висміяти. Зберігаючи манеру письма, пародист вкладає в неї інший, гротескний зміст.
Бурлеск — це жанр гумористичної поезії. Комічний ефект досягається або тим, що героїчний зміст зображується в пародійному тоні, або тим, що про буденне говориться піднесено.
Алюзія — художньо-стилістичний прийом, натяк на певний художній твір, сюжет чи образ.
Силабо-тонічна система (від гр. sillabe — склад, tonos — наголос) — система віршування, яка визначається кількістю складів, числом наголосів та їх розміщенням у віршованому рядку.
3. Опрацювання твору
3.1. Історія та джерела написання «Енеїди» І. Котляревського.
Над «Енеїдою» І. Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 р., четверта — в 1809 р., п’ята — в 1822 р.; повністю твір завершено в 1825–1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника.
1798 р. перше видання «Енеїди» з’явилося завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури, який тоді служив у Петербурзі в медичній колегії і належав до гурту прихильників української мови та літератури. До його рук потрапив список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і Пурпура своїм коштом видає її з характерною присвятою: «Любителям малоросійського слова». Автор був незадоволений вчинком видавця (друк здійснено без його згоди), проте патріотична ініціатива М. Пурпури заслуговує на схвалення.
Вихід у світ «Енеїди» став епохальною подією в культурному житті України. Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу у розвитку нашої літератури.
Для написання твору автор скористався:
• досвідом своїх попередників;
• різдвяними, великодніми віршами мандрівних дяків;
• реальною дійсністю того часу;
• усною народною творчістю;
• творчістю Г. Сковороди та бурлескно-сатиричною літературою ХVІІІ ст.;
• матеріалом з епізодами про життя українських козаків, старшин, селянства, міщан, священиків, учнів;
• жартівливими ліричними віршами, інтермедіями до шкільних драм.
3.2. Тема: змалювання життя українського суспільства к. ХVІІІ — поч. ХІХ ст. різних верств населення.
3.3. Ідея: висміювання українських панів і чиновників, козацьких старшин, їх паразитичного життя, обжерливості, пияцтва, нікчемних сварок і водночас уславлення патріотизму, вірності обов’язку, мужності, товариської солідарності (Еней, троянці, Низ та Евріал).
3.4. Основна думка: засобом сміху викрити і засудити негативні соціальні явища суспільства к. ХVІІІ ст.— поч. ХІХ ст.
3.5. Жанр:
а) епічна поема — великий віршований твір, у якому розповідається про значні події і видатних осіб;
б) травестійний (з франц. переодягання) твір. І. Котляревський переодягає своїх героїв в український одяг, згадує про українські страви, напої, народні ігри, пісні, зображуються риси життя різних соціальних верств часів автора;
в) бурлескний твір вимагав, щоб про буденне говорилося піднесено, а героїчний зміст викладався вульгарно.
Таким чином, «Енеїда» — травестійна, бурлескна поема, оскільки створюється різкий контраст між першоджерелом, міфологічною темою й прийомами їх розкриття.
3.6. Проблематика:
• соціальна нерівність;
• патріотизм народних мас;
• виховання майбутнього покоління; _ дружба і ворожість;
• любов і ненависть;
• людяність і моральна нікчемність.
3.7. Особливості твору:
«Енеїда» — енциклопедія життя українського народу. Легко і невимушено вплітаються у сюжет поеми описи різних аспектів життя українця. У поемі зібрано велику й цінну етнографічну, етнологічну і фольклорну інформацію. У структурі поеми описано народні вірування, звичаї, ігри, обряди, справи, побут, кухню й одяг. І. Котляревський з гумором описує порядки в судах, війську, канцеляріях. Місце у поемі знайдено й розповіді про влаштування українських шкіл. У поемі відбито народну мову періоду Гетьманщини, у ній наводяться зразки не тільки мови суто народної, але й мови, притаманної козацькій верхівці, фактично новоутвореному українському дворянству. Українське присутнє у поемі в усьому. Етнічна картина Європи й Азії у поемі також проходить через «українізацію». Еней-козак зустрічає в античному світі знайомі йому сучасні народи: гішпанців, прусів, татарву, ляхів, турчинів.
У поемі минуле стало сучасним, сучасне — минулим, героїчне — побутовим, а побутове — піднесено-урочистим.
3.8. Дійові особи «Енеїди».
3.8.1. Олімпійські боги:
• Зевс (Зевес або Юпітер) — верховний бог, бог блискавки і грому.
• Юнона (Гера) — богиня шлюбу, його дружина.
• Венера (Афродита) — богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея.
• Еол — бог вітрів, брат Зевса.
• Нептун — бог моря, брат Зевса.
• Вулкан — бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери.
• Меркурій — бог торгівлі, посланець богів, син Зевса.
3.8.2. Земні герої:
Еней — троянський цар, син Венери й Анхіза.
Анхіз — цар Трої, батько Енея.
Низ та Евріал — троянські воїни.
Дідона — цариця Карфагена.
Латин — цар Латинської землі.
Амата — його дружина.
Лавінія (Лавіся) — їх дочка.
Турн — цар рутульський.
Еванд — цар аркадський.
Палант — його син.
Сівілла — жриця бога сонця Феба.
3.9. Зміст твору.
Частина І. Початок подорожі Енея. Гостювання в Дідони. Буря на морі. Відвідини Енея із Сівіллою.
Частина І. У Сіцілії. Поминки по батькові Енея Анхізу. Пожежа (горить троянський флот).
Частина ІІІ. На землі Кумській. Зустріч Енея із Сівіллою, вони подорожують на той світ (опис пекла, раю). Зустріч із батьком Анхізом.
Частина ІV. У Латинській землі. Вивчення троянцями латинської граматики. Обмін подарунками Енея із царем Латином. Підготовка до війни, її початок.
Частина V. Війна між троянцями і рутульцями. Героїчний подвиг Низа та Евріала.
Частина VІ. Продовження війни. Поєдинок Турна з Енеєм. Перемога Енея.
3.10. Композиція. Твір містить шість частин, які змістовно пов’язані з подорожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним.
Експозиція: знайомство з Енеєм і його ватагою троянців, які нагадують козаків-запорожців, з їх завзяттям, хоробрістю, веселими звичаями і войовничим настроєм.
Зав’язка: подорож Енея з троянцями у пошуках Італії.
Кульмінація: битва Енея з Турном, в результаті якої боги також розділились на два загони.
Розв’язка: перемога Енея над Турном, бо Зевс зглянувся на героя і став на його бік: Живе хто в світі необачно, / Тому нігде не буде смачно, / А більш, коли і совість жметь.
3.11. Сюжет.
У творі накладаються дві сюжетні лінії:
• основна — реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі;
• канва сюжету поеми Вергілія.
Перша сюжетна лінія домінує над другою через образну систему твору. Звідси — історично обґрунтовані висновки про характери героїв як національних типів, а конкретно — як запорозьких козаків.
Сюжет «Енеїди» майже відтворює сюжет Вергілієвої «Енеїди». Після зруйнування Трої Еней разом з уцілілими троянцями шукає Італію. Сім років злостиві боги водили їх морем. Коли троянці прибувають до Італії, їх зустрічають гостинно. Еней хоче одружитися з дочкою місцевого царя Латина Лавінією, але того ж__прагне Турн, цар рутульців. Турнові допомагають цариця Амата, дружина Латина, і цар Евандор. Боги також розділились на два загони: одні — на боці Енея, інші — Турна. Однак Еней перема- гає Турна в бою і стає чоловіком Лавінії.
3.12. Національний колорит твору.
3.12.1. Обряди. Еней поминає свого батька Анхіза («сороковини»).
Загиблого Паланта жінки обмили, вдягли в нове вбрання, «запхнули за щоку п’ятак». Мимохідь сказано й про один з моментів весільного обряду: у Латина все було приготовлено до прийому сватів — рушники і «всяка всячина», «що на сватання давали».
3.12.2. Звичаї. Так, ідучи в гостину, люди підносили господарям хліб і сіль. (Юнона — Еолові, посли Енея — Латину). Еней гостинному Ацесту «за хліб подякував, за сіль». При зустрічі герої, навіть незнайомі, «віддають поклон», Лавінія після смерті матері вбралася в чорний одяг.
3.12.3. Ворожіння. Ворожили на теплих нутрощах забитого бика, на бобах і воді, підслухуванням під вікном тощо. Докладно розповідається, як у пеклі моторне дівча ворожить Енеєві на парі з киплячого горщика, в який закладено всілякі трави та гніздо ремеза.
3.12.4. Народна медицина. І. Котляревський вибирає сміховинні способи. Наляканого морською бурею Енея, за словами Венери, «насилу баби одшептали». Сівілла вміє «трясцю відганяти», «завушниці пошептати», «волос ізігнати», «переполохи виливати». Пораненого Енея «Япид, цирульник лазаретний» лікує у свій спосіб: прикладає «припарки к тілу… і шевську смолу», щоб із сідниці героя вийшла стріла.
3.12.5. Повір’я. У пеклі мучилися жінки, які «в комин літали», «їздили на упирях», «дощ продавали». За народним повір’ям, нечиста сила, з’явившись уночі, зникає на світанку. Картина
пепла цілком побудована на народних повір’ях.
3.12.6. Фольклор — важлива частина духовного життя нації. Крім численних прислів’їв і приказок у поемі названо пісні різних жанрів (історичні, козацькі, побутові, до танцю), а також фольклорні образи — персонажі та предмети (кобиляча голова, мавки, упирі, зцілюща вода, скатерть-самобранка, чоботи-скороходи тощо). Сівілла своїм зовнішнім виглядом, поведінкою, ворожбитськими вміннями близька до казкової Баби-Яги; автор часом так її і називає.
3.12.7. Імена героїв, географічні назви. Українські імена змішуються з античними, деякі з останніх «українізуються». Еней — Енеєчко, Анхизович, Анхизенко; Лавінія — Лавіса, Лавісонька; Евріал — Еврусь тощо. Поряд з назвами місцевостей і поселень Стародавніх Греції та Риму згадуються й українські.
3.12.8. Українська кухня здобула доброї слави в усьому світі.
В «Енеїді» названо близько ста страв і напоїв — більше, ніж у спеціальній праці П. Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян» (1860).
3.12.9. Предмети побуту. Чоловіче, жіноче й дівоче вбрання, речі хатнього вжитку, господарський реманент.
3.12.10. Розваги. У різних місцях тексту названо двадцять народних ігор («у свинки», «у Панаса», «в тісної баби», «в горидуба» тощо) і майже стільки ж танців (горлиця, дуб, санжарівка, гопак, трепак, гайдук та ін.).
Для сучасного читача «Енеїда» може стати добрим посібником з народознавства.
3.13. Історичний колорит твору.
У поемі описуються не події римської історії, а минуле і сучасна авторові дійсність. Найперше історичний колорит виявляється в зображенні мандрівок запорожців-троянців після зруйнування Січі, структури козацького війська, його озброєння. Згадуються часи Сагайдачного, Дорошенка, Залізняка, епізоди з історії козацтва. Автор зі щирим захопленням і сердечним щемом описує могутність і красу колишнього козацького війська («Так вічній пам’яті бувало…»). Відчуття старожитності в читача викликає і розповідь про різні події, що відбувалися в минулому: війна зі шведами, землетрус у першій половині ХVІІІ ст., страшні напади сарани, набори пікінерів тощо.
Писати правду про одну з найхарактерніших ознак того часу — кріпацтво — було суворо заборонено, а тому в «Енеїді» знаходимо лише окремі натяки на це соціальне зло. Пророкуючи Енеєві великі багатства і владу, Зевс зазначає, що троянський герой «на панщину весь світ погонить». Пани в пеклі терпіли муки за те, що «людям льготи не давали і ставили їх за скотів». Юнона обіцяла Еолові подарувати «дівку чорнобриву», тобто кріпачку. На випадки закріпачення поміщиками вільних людей натякає автор, малюючи злих чарівниць з острова Цірцеї, які обертали людей на тварин. З позицій просвітителя-гуманіста І. Котляревський засуджує будь-яке пригнічення людини людиною.
3.14. Поетика твору.
І. Котляревський уперше в Україні написав епічний твір силабо-тонічним віршем (ямбом), найбільш відповідним для української мови розміром.
3.16. Мова поеми.
Долаючи рамки запозиченого сюжету, переборюючи традиції травестійного, бурлескного жанру та штучної книжної мови, її «високий» стиль, І. Котляревський силою таланту й знанням життя народу та фольклору створив оригінальний реалістичний твір — і в цьому найбільше, епохальне, неперехідне значення поеми — праматері нової української літератури.
3.17. «Енеїда» І. Котляревського і музичне мистецтво.
Друге життя поемі дали опери «Енеїда» (музика М. Лисенка, лібрето М. Садовського), «Еней на мандрівці» (музика і лібрето Я. Лопатинського), оперета Г. Ашкаренка (лібрето М. Кропивницького) та інші ліричні твори.
Було зроблено й спроби екранізувати «Енеїду» методом мультиплікації.
3.18. «Енеїда» — показ соціального життя тогочасного україн-ського суспільства.
• Як у творі І. Котляревський зображує кріпацтво? Кого і яким чином він критикує у злочинних діях проти простого люду?
Найважливішою рисою епохи І. Котляревського було кріпацтво, але в поемі не дано розгорнутих картин кріпосницької дійсності, тільки в окремих місцях автор виступає проти неподобств цієї системи. Найгостріший, хоч і непрямий виступ знаходимо в описі пекла: Панів за те там мордували / І жарили зо всіх боків, / Що людям льготи не давали / І ставили їх за скотів.
Багатство поміщиків зростало за рахунок важкої підневільної праці кріпаків, тому, чим більше кріпаків мав дворянин, тим більшим паном він вважався. Це явище І. Котляревський висміює в монолозі Зевса, який, пророкуючи майбутнє Енеєві, говорить: Не малий буде він панок. / На панщину весь світ погонить…
Досить прозоро натякає письменник на тодішні порядки, при яких вільні, але бідні люди часто потрапляли в кріпацтво через крутійство і загарбництво поміщиків. Коли троянці проїздили повз островів Цирцеї, паромщик застерігає Енея від злих зазіхань чарівниць, які обертали людей на тварин.
Поміщики за тодішніми законами мали право робити з кріпаками, що хотіли: міняти, продавати, купувати! Це явище теж знайшло своє відтворення в «Енеїді»: Юнона обіцяє дати Еолові «дівку чорнобриву», тобто невільницю-кріпачку. У пеклі бачимо панів, які були «дівок охочі бить», зустрічаються тут також кріпаки «і панські, і казенні».
Разом з тим І. Котляревський відзначив появу і нового експлуататора: бог вогню, бог-коваль Вулкан поводиться зі своїми підлеглими як дрібний буржуа-жмикрут. Він сам …потіє і трудиться, /Всіх лає, б’є, гука, яриться / К роботі приганя майстрів.
Дослідіть, як митець викрив і піддав гострій критиці хабарництво і кріпацтво — пороки феодально-кріпосницького чиновництва. Відповідаючи, наведіть переконливі приклади з поеми.
Все чиновне панство, яке в поемі виведено в образах богів-олімпійців, за всяку найдрібнішу послугу вимагає нагороди. Без хабара нікуди не можна поткнутися.
Сама Юнона, дружина верховного бога, не наважується без хабара просити бога вітрів Еола, щоб той зробив бурю на морі, і Еол за «подарунок» згодний на злочин — потопити в морі сотні невинних людей, які ніякого зла йому не зробили.
Харон, перевізши Енея та Сівіллу через Стікс, «взяв півалтина за труди» (алтин — сім копійок).
Еней, добре знаючи «божеські звичаї, під час бурі поспішає пообіцяти богові моря «півкопи грошей» (копа — 50 копійок), і хоч Нептун і раніше знав, що вітри не мають ніякого права на його «вотчину» — море, та лише тепер виганяє їх. Якби Еней не дав хабара, Нептун і пальцем не ворухнув би, щоб допомогти йому.
Навіть до рідного батька Зевса Венера не може з’явиться з порожніми руками, коли їй потрібно умовити його стати на захист
Енея: вона «пішла к Зевсу на ралець» — тобто з якимсь подарунком. Такий же «ралець» обіцяє богам і Еней, коли троянські жінки підпалили човни. У відповідь на таку обіцянку зразу ж …із неба дощ полився / В годину весь пожар залив, / Бахнуло з неба, мов із бочки…
Богині Прозерпині, дружині підземного царя Плутона, Еней приносить золоту гілку, щоб задобрити її чоловіка.
Сівілла теж не відстає від всевладних «богів» тодішнього суспільства. Вона просить в Енея телицю для Феба, бога сонця і покровителя всіх страждаючих, а для себе безцеремонно вимагає: «Мені дай зараз за роботу». Сівілла, яка знала все на світі, свідчить, що для того часу хабарництво мало силу неписаного закону й було дуже поширене: «Ти знаєш,— дурень не бере: / У нас хоть трохи хто тямущий, / Уміє жить по правді сущій, / То той хоть з батька, то здере».
Гострий осуд І. Котляревським цього потворного явища найяскравіше проявився в тому, що дряпічок-чиновників письменник поміщає в пекло. Тут бачимо суддів, які «по правді не судили та тільки грошики лупили і одбирали хабарі»; крючкодера-жмикрута, який чиєсь «діло», тобто судову справу, так «переіначив», що на віть за тогочасними законами, за якими рідко карали хабарників, він міг потрапити у Сибір; у пеклі дуже багато різних чиновників-крутіїв, бо все тодішнє чиновництво, за мізерним винятком, грабувало народ, беручи хабарі.
Яке значення мала протекція у стосунках між людьми? Чи підлягало це засудженню в тогочасному суспільстві?
Щоб досягти чогось, потрібно було мати якогось покровителя, чиюсь протекцію. Неписані закони протекції І. Котляревський гостро висміяв. Так, Анхіз, який був страшний п’яниця і вмер, запалившись від сивухи, потрапив до раю за протекцією Венери, бо був у родинних зв’язках з богами: Він божої,— сказала,— крові / І по Венериній любові, / Де схоче — буде там і жить.
• Чому письменник негативно ставиться до «духовного чиновництва» — служителів церкви?
Жодного разу в поемі ці «пастирі духовні» не згадані прихильно — вони завжди подані в сатиричному плані. Представники різних рангів духівництва — чорного і білого (ченці і попи) — мучаться в пеклі нарівні з іншими грішниками за те, що не пильнували своєї «пастви», тобто не навчали людей добра, а прагнули до збагачення, не гребуючи ніякими засобами наживи.
Щоб підкреслити облудність духівництва — цього «халтурного роду», І. Котляревський іноді навмисно плутає слова, називаючи попів жерцями, жерців попами, або прирівнює останніх до ворожбитів і чаклунів.
Висміює письменник і показну набожність різних ханжів. У пеклі знаходяться також …святі понури… / Що не дивились і на світ… / На чотках мир пересуждали / І вдень ніколи не гуляли, / Вночі ж було не без гостей.
Слід зазначити, що співставлення друкованого і чорнового текстів «Енеїди» свідчить, що І. Котляревський для друку значно пом’якшує свої виступи проти духівництва.
• У чому на прикладі твору виявилися антимілітаристичні погляди автора «Енеїди»?
Царський уряд, прагнучи загарбати все нові й нові землі, безперервно вів війни із сусідніми державами. І. Котляревський сам брав участь у воєнних походах і бачив, скільки горя і сліз несла війна трудовому народові. Гостро сатирично зображує він війну в описі храму бога війни дволикого Януса: Війна в кривавих ризах тут, / За нею рани смерть, увіччя, / Безбожність і безчоловіччя / Хвіст мантії її несуть.
У такому ж плані зображено і картини бою, коли озвірілі люди калічать та знищують один одного: / Тріщали кості, ребра, боки, / Летіли зуби, пухли щоки, / З носів і уст юшила кров: / Хто рачки ліз, а хто простягся, / Хто був шкереберть, хто качався, / Хто бив, хто різав, хто колов.
Чимало батальних епізодів зображено карикатурно. Відверте глузування над войовничістю латинських правителів бачимо в сцені воєнних приготувань. Тут письменник звертається до відомого в народній творчості прийому,— так би мовити, навмисної мілітаризації речей хатнього вжитку, господарчого реманенту і навіть страв: / Квачі, помело, макогони / В пушкарське відомство пішли; / Колеса, бендюги і кари / І самії церковні мари / В депо пушкарськеє тягли. / Для куль — то галушки сушили, / А бомб — то з глини наліпили, / А слив солоних — для картеч.
І. Котляревський відверто проявляє свої симпатії до миролюбивої політики Латина і гостро засуджує войовничі настрої Амати. Але коли під тиском дружини Латин дає згоду на війну, автор змінює своє ставлення до цього персонажа.
З угодливим глузуванням і неприхованим презирством зображує письменник і «причину» війни: під час полювання хорти Енея розірвали улюбленого цуцика старої Аматиної няньки, що жила самотньо в лісі. Із-за цього цуцика ллється кров, гинуть люди, знищуються матеріальні цінності.
І. Котляревський гостро засуджує війну за інтереси панівної купки, але до війни за «общеє добро», за інтереси народу він ставиться з повагою.
Яким чином письменник у поемі відтворив життя панівних класів у пеклі?
У його пеклі виведено цілу галерею повнокровних соціальних типів, які досить рельєфно відтворюють риси тогочасної дійсності. Тут бачимо жорстоких і несправедливих панів, хабарників і крутіїв-чиновників, жадібних і скупих попів, представників військової і цивільної влади та інших «п’явок людських». Але, засуджуючи пороки тогочасного суспільства не стільки із соціальних, скільки з моральних позицій, І. Котляревський посадив до пекла немало й людей з народу.
Тут мучаться злодії, вбивці, самогубці, брехуни, звідниці, ледарі, сутяги і т. д. Зокрема слід відмітити, що митець, який був педагогом, гостро засуджував і погане виховання дітей. Але всім цим грішникам письменник приділяє менш уваги — найчастіше він її тільки перелічує, в той час як на описі правил соціального порядку зупиняється докладніше і звертається до них неодноразово.
3.19. Опрацювання ідейного змісту поеми. Бесіда за питаннями:
Частина І
• Як І. Котляревський характеризує Енея на початку твору? Про що свідчить ставлення автора до свого героя? («Еней був парубок моторний / І хлопець, хоть куди козак, / Удавсь на всеє зло проворний, / Завзятішиий од всіх бурлак»)
• Що змусило Енея залишити Трою? Чим викликане негативнее ставлення Юнони до героя поеми? («Здававсь гірчіший їй від перцю, / Ні в чім Юнони не просив; / Но гірш за те їй не любився, / Що, бачиш, в Трої народився / І мамою Венеру звав»)
• Для чого богиня вирушила до Еола з «хлібом з сіллю»? Що означає цей ритуал? (Гостинність, щирість у своїх почуттях)
• З яким проханням звернулася Юнона до Еола? («Ізбий Енея з пантелику, / Тепер пливе на морі він… / Пошли на його лихо злеє, / Щоб люди всі, що при Енеї, / Послизли, і щоб він і сам…»)
• Як зреагував Еней на бурю в морі? («Еней тут крикнув, як на пуп; / Заплакався і заридався, / Пошарпався, увесь подрався, / На тім’ї начесав аж струп»)
• Якої шкоди завдав Еол Енею і його прибічникам на морі? («Всі човники їх розчухрало, / Багацько війська тут пропало; / Тоді набрались всі сто лих!»)
• Чому герой вимушений був звернутися за допомогою до Нептуна? Яким чином мусив козак віддячити морському володарю? (Еней кричить, що «я Нептуну / Півкопи грошей в руку суну, / Аби на морі шторм утих»)
• Яку страву вживали троянці на обід після закінчення бурі? («Тут з салом галушки лигали, / Лемішку і куліш глитали / І брагу кухликом тягли; / Та і горілочку хлистали»)
• Як автор характеризує Венеру? Чому вона не була байдужою до долі Енея і його ватаги? («Венера, не послідня шльоха, / Проворна, враг її не взяв, / Побачила, що так полоха, / Еол синка, що аж захляв; / Умилася, причепурилась / …Пішла к Зевсу на ралець»)
• Що висміює Іван Петрович на прикладі Зевса? У чому це виявилося? («Зевес тоді кружав сивуху / І оселедцем заїдав; / Він, сьому випивши восьмуху, / Послідки з кварти виливав»)
• З яким проханням звернулася Венера до Зевса щодо Юнони? (Коли б вона та не бісилась, / Замовкла і не комизилась, / Щоб ти се сам й ізвелів»)
• Яку майбутню долю передрікав Юпітер Енею? («Еней збудує сильне царство / І заведе своє там панство; / Не малий буде він панок / На панщину ввесь світ погонить, / Багацько хлопців там наплодить / І всім їм буде ватажок»)
• Що свідчить про критичне ставлення козака до свого дозвілля? («Коли б,— каже,— умер я в Трої, / Уже б не пив сеї гіркої / І марно так не волочивсь»)
• Як Дідона зустріла троянців, коли ті ходили містами? Що вони повідомили про своє теперішнє становище? («Ми всі, як бач, народ хрещений, / Волочимся без талану / Ми в Трої, знаєш, породжені, / …Дали нам греки прочухана / І самого Енея-пана / В три вирви вигнали відтіль. / …Тепер ти знаєш, ми відкіль»)
• У чому виявилося жалюгідне становище троянців в очах Дідони після бурі? («Чи бачиш, як ми обідрались! / Убрання, постоли порвались, / Охляли, ніби в дощ щеня! / Кожухи, свити погубили / І з голоду в кулак трубили…»)
• Укажіть елементи українського побуту того часу в описі бенкету в Дідони — посуд, страви, вбрання, танці. Про що вони свідчать? («Тут їли рознії потрави… / З нових кленових тарілок: / Свинячу голову до хріну / І локшину на переміну / Потім з підливою індик, / На закуску куліш і кашу, / Лемішку, зубці, путрю, квашу / І з маком медовий шулик… / Бандура горлиці бриньчала, / Сопілка зуба затинала… / Кругом дівчата танцювали / В дрібушках, в чоботах, в свитках… / Під дудку била третяка. / …Вистрибувавши гопака… / Взяла кораблик бархатовий, / Спідницю і карсет шовковий / І начепила ланцюжок; / Червоні чоботи обула… / А в руки з вибійки платок»)
• Що подарувала Дідона Енею? («Штани і пару чобіток, / Сорочку і каптан з китайки, / І шапку, пояс з каламайки / І чорний шовковий платок»)
• Яким чином цариця Карфагена намагалася зробити так, щоб козак «вертівся з нею ближче»? («Собі очиці зав’язала / І у панаса грати стала»)
• Зазначте ігрища, якими були захоплені козаки в гостях у Дідони. («Тут інші журавля скакали, / А хто од дудочки потів, / І в хрещика, і в горюдуба, / …Як загулялися в жгута, / В хлюста, в пари, в візка іграли / І дамки по столу совали»)
• Як змінилося становище троянців у гостях? («Були троянці п’яні, ситі, / Кругом обуті і обшиті, / Хоть голі прибрели, як пень»)
• Чим Еней захопив Дідону? («Бо страх вона його любила, / Аж розум ввесь свій погубила, / А бачся, не була плоха»)
• Що змусило припинити гуляння, ігрища троянців у гостях? Як сприйняв Еней наказ Зевса від Меркурія про негайне вирушення у дорогу? («Еней піджав хвіст, мов собака; / Мов Каїн, затрусивсь увесь»)
• Чому Дідона перешкоджала подорожі коханого? За що вона йому дорікала? («Згадай, який прийшов до мене, / Що ні сорочки не було… / В кишені ж пусто, аж гуло… / Мав без матні одні холоші, / І тільки слава, що в штанах… / Свитина вся була в латках»)
• Яке прокляття висловила Дідона Енею та його прибічникам, коли той вирішив від неї втекти? («Щоб враг побрав вас всіх гульвіс, / Щоб ні горіли, ні боліли, / На чистому щоб поколіли… / Щоб доброї не знали долі… / Щоб ви шаталися повік»)
• Як страждала цариця від самотності і горя? («Ввесь день не їла, не пила; / Все тосковала, все нудилась, / Кричала, плакала, ревла… / Кусала ногті на руках… / Аж запудило їй, небозі»)
• Чи можна виправдати самогубство Дідони, що залишилася покинутою Енеєм? Відповідь вмотивуйте.
Частина ІІ
• Як Еней сприйняв розлучення з Дідоною і її смерть? Про що це свідчить? («Боровсь з своїм, сердега, горем, / Слізьми, бідняжка, обливавсь… / Сказав: «Нехай їй вічне царство, / Мені же довголітнє панство, / І щоб друга вдова найшлась!»)
• Про що нагадав Палінур Нептуну, коли розхвилювалося море? («Що, хочеш нас звести нінащо? / Хіба півкопи і забув?»)
• Чому троянці вимушені були зупинитися на Сіцілії? Як подорожуючі охарактеризували гостинність Ацеста? («Там дорий цар живе Ацест / Ми там як дома очуняєм / І, як у себе, загуляєм, / Всього у нього вдоволь єсть»)
• Про що свідчить зустріч троянців із сицілійцями? Чим пригощав прибулих Ацест? («Їх сицілійці як уздріли, / То з города, мов подуріли, / До моря бігли всі встрічать / Тут між собою розпитались, / Чоломкались і обнімались, / Пішли до короля гулять… / Гарячую, м’яку бухинку / Зразову до рижків печінку, / Гречаних з часником пампух»)
• Через що помер батько Енея? Як троянці допомагали своєму ватажку організувати поминки? («І зараз миттю всі пустились / Горілку, м’ясо купувать, / Хліб, бублики, книші вродились, / Пішли посуди добувать… / Договорили і попа, / Хазяїнів своїх ззивали, / Старців по улицях шукали»)
• Яким чином І. Котляревський критикував панство? («Пили, як брагу поросята, / Горілку так вони тягли…»)
• Чому всі боялися Дареса? («Я бебехів вам надсаджу; / На очі вставлю окуляри, / Сюди, поганці-бакаляри! / Я всякому лоб розміжжу»)
• Хто і як протистояв силачеві? («Ентелл був тяжко смілий, дужий, / Мученик плечистий і невклюжий»)
• Чим найчастіше займалися боги? («Пили там, їли, забавлялись, / Забули наших людських бід, / Там лакомини разні їли…»)
• Про що просила Венера Зевса, побачивши з небес бійку між Доресом і Ентеллом? Яким було його рішення? («Дай моєму Даресу сили, / Йому хвоста щоб не вкрутили, / Щоб він Ентелла поборов. / Ніхто в кулачки не мішайтесь, / Кінця од самих дожидайтесь,— / Побачим,— візьметь-то чия?»)
• Яку шкоду вмовляла вчинити сіцілійським жінкам Ірися за наказом Юнони? («Приймімось, човни попалім, / Тоді і мусять тут остаться / І нехотя до нас прижаться, / Ось так на лід їх посадім»)
• Як зреагувало жіноцтво на пораду Ірисі? («І прийнялися за роботу: / Огонь кресати і нести / Скіпки, тріски, солому, клоччя; / Була тут всяка з них охота, / Пожар щоб швидше розвести»)
• За що Еней дорікав богам? Чим Охрім відрізнявся від інших троянців? Яким чином він заспокоїв Енея? («Він так здавався і нікчемний, / Та був розумний, як письменний, / Слова так сипав, як горох… / Пошлють тобі щасливу долю, / Щоб учинив ти божу волю / І швидше в Рим пересиливсь»)
• Що наснилося троянському ватажку? Який наказ дав батько Енею під час сну? Куди він запросив сина? («Збери всі човни, що остались, / І гарно зараз їх оправ, / Придерж своїх, щоб не впивались, / І сю Сіцілію остав»)
• З якою метою прибула Венера з укліном до Нептуна? («Моєму поможи Енею, / Щоб він з ватагою своєю / Щасливо їздив по воді…»)
• Що свідчить про походження троянців з козацького роду? («Козацьких, гарних запорозьких, / А які знали, то московських / Вигадовали бриденьок. / Про Сагайдачного співали, / Либонь, співали і про Січ… / Як мандрував козак всю ніч, / Полтавську славили шведчину… / Як під Бендер’ю воювали… / Колись як був голодний год»)
• Як І. Котляревський характеризує троянців, коли ті прибули на Кумську земельку? («І тут вони не шанувались, / А зараз всі і потаскались, / Чого хотілося шукать: / Якому — меду та горілки, / Якому — молодиці, дівки, / Оскому щоб з зубів зігнать»)
• Чим був подивований Еней, зустрівшись із Ягою? («Крива, горбатая, сухая, / Запліснявіла, вся в шрамах; / Сіда, ряба, беззуба, коса, / Розхристана, простоволоса / І, як в намисті, вся в жовнах»)
• Як представилася Сівілла троянському ватажку? («Давно живу на світі я! / При Шведчині я дівовала, / А татарва як набігала, / То вже я замужем була»)
• У чому виявилися особливості ворожіння Сівілли? («Кому чи трясцю одігнати, / Од завушниць чи пошептати, / Або і волос ізігнать; / Шепчу — уроки проганяю, / Переполохи виливаю, / Гадюк умію замовлять»)
• Яке пророкування про свою долю дізнався Еней від Сівілли за наказом Феба? («Що ти і вся твоя громада / Не буде по смерть в Риму; / На що тебе там будуть знати… / Но ти не радуйся сьому… / І долю гірку, невгомонну / Готовсь свою не раз клясти»)
• Яким Сівілла охарактеризувала Енею життя в пеклі? («Не люблять в пеклі жартовать, / Повік тобі дадуться знати, / От тільки ніс туди посунь»)
• Чому хабар для Яги, то є смислом життя? Від чого застерігає Сівілла Енея під час подорожі до пекла? («Гляди, не озирайсь, біжи. / Вони, щоб тілько погубити, / То будуть все тебе манити; / От тут себе ти покажи»)
• Що відчув герой, крокуючи на зустріч з батьком у потойбічному світі? Якого хабара потрібно було дати тим, від кого залежала згода на те, аби Еней потрапив у пекло? («Звелів з бичні волів пригнати / Цапів з вівцями припасати, / Плутону в жертву принести / І всім богам, що пеклом правлять / І грішних тормошать і давлять, / Щоб гніву їм не навести»)
• Чому в І. Котляревського виникли труднощі під час опису пекла? («Піду я до людей старих, / Щоб їх о пеклі розпитати, / І попрошу їх розказати, / Що чули од дідів своїх»)
• Хто був прислугою у Смерті? («Чума, війна, харцизство, холод, / Короста, трясця, парші, голод… / Холера, шолуді, белиха / І всі мірянські, знаєш, лиха, / Що нас без милості морять»)
• Зазначте представників пекла з простого люду. («Жінок, свекрух і мачух злих. / Вітчими йшла, тесті-скуп’яги, / Зяті і своякимотяги, / Сердиті шурини, брати, / Зовиці, невістки, ятрівки, / Що все гризуться без умовки / І всякі тут були кати»)
• Як сприймав Еней побачення у пеклі? («Які там дива плазовали, / Кругом, куди не поглядиш, / Злякавсь, к Сівіллі прихилився, / Хватавсь за дергу і тулився, / Мов до кота в коморі миш»)
• Чим був незадоволений Харон, побачивши Сівіллу та Енея, які прагнули переправитися на інший бік річки? («Живі сюди примандровали, / Бач, хиряві, чого хотять! / Не дуже я на вас покваплюсь / Тут з мертвими ось не управлюсь, / Що так над шиєю стоять»)
• Яким побачив пекло син Анхіза? (Не можна і в казках ска- зати, / Яких було багацько див! / Якії муки тут терпіли, / Якая пара всім була)
• Як і за що були покарані пани у пеклі? («Панів за те там мордували / І жарили зо всіх боків, / Що людям льготи не давали / І ставили їх за скотів»)
• Для чого письменник так докладно описує тих, хто потрапив до пекла? Кого побачив Еней, потрапивши з пекла у другі двері? («Тут розні душі походжали, / Все думали та все гадали, / Куда-то за гріхи їх впруть. / Чи в рай їх пустять веселитись, / Чи, може, в пекло посмалитись, / І за гріхи їх носа втруть»)
• Як зреагував син Анхіза на зустріч у потойбічному світі з Дідоною? У чому виявлялася діяльність судді Еака? («Хоть він на смерть не осуджає, / Та мучити повеліває, / І як звелить — і мучать так»)
• Яким побачив герой життя у раю? («От тут-то душі ликовали, / Що праведно в миру живали… / Сиділи, руки поскладавши, / Для них все празники були»)
• Як бачення раю Г. Сковороди перекликається із розумінням раю І. Котляревського? («У раю знаходяться душі праведників і страдників: бідні, хворі, вдови, безправні, бідняки, а також герої-козаки, що віддали своє життя за волю України. У раю також оселилися патріоти українські, хоробрі воїни, козаки, які за життя відстоювали честь і славу Батьківщини. Розподіл тогочасного суспільства на грішників і праведників дає уяв- лення про розуміння автором поняття «правильне життя»)
• Хто ж, на думку Сівілли потрапив до раю? («Тут люди всякого завіту, / По білому єсть кілько світу, / Которі праведно жили») _ Де перебував батько Енея: у пеклі чи раю? («Він божої,— сказала,— крові, / І по Венериній любові, / Де схоче, буде там і жить»)
• Якою була зустріч батька із сином у потойбічному світі? Для чого Анхіз привів Енея до ворожки? («Що стрінеться з його синком, / Чи він хоть трохи вродливий, / К тому і як Еней щасливий»)
• Що проклекотав горщик про майбутнє Енея? Обґрунтуйте це пророкування. («Од його має розплодитись / Великий і завзятий рід; / Всім світом буде управляти, / По всіх усюдах воювати, / Підверне всіх собі під спід… / Так буде жить та поживати, / Покіль не будуть ціловати / Ноги чиєїсь постола…»)
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
Частина І
1. Еней був завзятішим за всіх:
а) рутульців; б) бурлаків; в) бурсаків; г) заробітчан.
2. Через що головний герой твору вимушений залишити Трою? Бо:
а) прагнув вирушити в подорож;
б) його переслідувала інквізиція;
в) країна була винищена греками;
г) виявив бажання якомога швидше потрапити додому.
3. Фраза, яку використав І. Котляревський у поемі, зазначаючи про втечу Енея з Трої:
а) «терпець урвався»; б) «п’ятами накивати»;
в) «ні в сих, ні в тих»; г) «на два фронти».
4. Юнона не любила троянського ватажка, оскільки:
а) той був спритним і «моторним»;
б) надто вихвалявся своєю мужністю;
в) не звертався до неї по допомогу;
г) він зі своїм військом розгромив Трою.
5. Гостинець, з яким Юнона «мчалася до Еола»:
а) новий одяг; б) смачна страва; в) вино; г) хліб-сіль.
6. Еола богиня називала паном:
а) братом; б) сватом; в) світлістю; г) государем.
7. За те, що Еол допоможе Юноні покарати Енея і його прибічників, богиня віддячить йому:
а) грошима; б) чорнобривою дівчиною; в) конем вороним; г) половиною власної спадщини.
8. Чому богиня не отримала миттєвої допомоги від старого? Бо він:
а) занедужав; б) не виявив зацікавленості до її прохання;
в) хотів за це отримати великого хабара;
г) не мав при собі помічників, виконавців його волі.
9. За те, щоб Нептун утихомирив бурю на морі, Еней:
а) пообіцяв більше не плавати його водами;
б) вимушений був ніколи не ловити рибу;
в) сприятиме очищенню водних просторів;
г) дав хабара підводному владиці.
10. Чому І. Котляревський співчуває Дідоні? Бо вона була:
а) вдовою; б) слабкою і беззахисною;
в) бідною і хворобливою; г) маленькою на зріст і худою.
11. Троянці, характеризуючи Енея, назвали його:
а) гульвісою; б) гольтіпакою; в) бурлакою; г) паном.
12. Після веселощів богиня Карфагена подарувала троянському ватажку:
а) «півкопи золота»; б) діжку горілки; в) одяг і взуття; г) новий корабель.
13. Через що припинились гуляння козаків у Дідони, які тривали майже впродовж двох років?
а) Відсутність їжі та горілки;
б) «гостям» набридло безпутнє життя;
в) рішення господарки припинити оргії;
г) незадоволення Зевса.
14. Яке завдання визначив верховний бог для Енея? Ватажок повинен був:
а) знищити греків; б) відвоювати Трою; в) збудувати Рим; г) відремонтувати після бурі човни.
Частина ІІ
1. Через шо троянці не мали можливості потрапити морем до Італії?
а) Негоду на морі;
б) необхідність негайного ремонту човнів;
в) прагнення відвідати царя Ацеста;
г) закінчувалася провізія і вода.
2. Територія, до якої вирішили пристати троянці, аби «збути
горесті своєї», де земля багата:
а) Німеччина; б) Ісландія; в) Італія; г) Сіцілія.
3. Обряд, що проводили Еней і троянці, перебуваючи в гостях в Ацеста:
а) сватання; б) хрещення; в) поминки; г) поховання.
4. Братом під час перебування у царя для Енея був той, хто:
а) дотримувався його поглядів; б) багато пиячив;
в) веселив гостей;
г) міг виявити спритність і кмітливість в ігрищах.
5. Тарас, що повсякчас їздив з Енеєм, був:
а) хорунжим; б) лікарем; в) писарем; г) паромщиком.
Частина ІІІ
1. Гетьман, якого згадували троянці у своїх піснях:
а) П. Сагайдачний; б) І. Мазепа; в) П. Полуботок;
г) Б. Хмельницький.
2. Бабу-Ягу І. Котляревський у поемі іменує:
а) Дідоною; б) Венерою; в) Сівіллою; г) Юноною.
3. Щоб потрапити до пекла, Енею необхідно було:
а) отримати благословення від Плутона;
б) тиждень не пиячити; в) знати молитви;
г) мати гілку яблуні.
4. Кого в пеклі примушували лизати гарячі сковороди?
а) Багатих і скупих; б) брехунів;
в) тих, хто ізроду не женились; г) суддів і підсудків.
5. Венера є богинею:
а) шлюбу; б) кохання; в) вогню; г) вітрів.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Чому, на ваш погляд, Еней, тривалий час подорожуючи …моря так уже боявся, / Що на богів не полагався / І батькові не довіряв? Свої міркування обґрунтуйте.
2. Дослідіть, як І. Котляревський на прикладі повсякденного бездіяльного життя богів викриває панство, чиновників, суддів? Відповідь узагальніть, посилаючись на зміст твору.
3. Хто з героїв поеми «…в правді твердий так, як зуб»?
а) Юпітер; б) Еол; в) Нептун; г) Еней.
Картка № 2
1. Доведіть, що Еней і його вояки — це українські козаки, яких письменник у поемі переодягнув у троянців. Наведіть переконливі аргументи.
2. Прокоментуйте думку Сівілли щодо хабарництва: Уміє жить по правді сущій / Той, хто хоть з батька, та здере. Відповідь вмотивуйте.
3. За наказом Юнони Ірися звернулася до сіцілійських жінок, щоб ті:
а) допомогли їй спіймати Енея; б) не готували їм їжу;
в) поховали від чоловіків горілку; г) попалили троянські човни.
Картка № 3
1. Про що, на вашу думку, свідчить розмаїття представників роду людського, які потрапили до пекла? Як до них ставиться сам автор «Енеїди»?
2. Висловіть власні припущення щодо необхідності застосування у творі Іваном Петровичем казкових героїв, елементів фантастики? Наведіть переконливі приклади з твору.
3. Кому з героїв належить характеристика: Умів і трясцю одшептати, / І кров християнську замовляти, / І добре знав греблі гатить?
а) Охріму; б) Анхізу; в) Плутону; г) Нептуну.
VI. Підсумок уроку
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VІІІ. Домашнє завдання
Опрацювати ідейно-художній зміст частин 4, 5, 6 поеми «Енеїда» І. Котляревського; вивчити уривок з твору (на вибір); скласти питання, дібрати цитати щодо характеристики образів Енея, троянців.