Народні колискові пісні

Мета: ознайомити учнів з колисковими народними піснями, особливостями цього жанру, охарактеризувати ці пісні; вміти коментувати їхній зміст; пояснювати лексичні особливості; розвивати навички виразного читання, культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; виховувати шанобливе ставлення до батьків, народної творчості, почуття любові до довкілля; прищеплювати пунктуальність, інтерес до наслідків своєї праці.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: тексти пісень (збірники, підручники), музичний запис М. Лисенка «Колискова пісня», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

Які народні пісні вам подобаються? Чим саме?
Як пісня впливає на внутрішній стан людини? Чи може вона змінити ваш настрій?
На ваш погляд, народна пісня — це вид мистецтва? Власні думки обґрунтуйте.
Чому народні пісні пов’язані зі звичаями, обрядами, святами людей?
Чи правильно говорять, що пісня допомагає людині жити? Вмотивуйте власні міркування.
III. Перевірка домашнього завдання
1. Огляд художньої композиції «Моє улюблене народне свято». Учнівський коментар щодо цього.
2. Міні-конкурс на краще виконання напам’ять щедрівок і колядок.
IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку

Нічого кращого немає, як тая мати
молодая з своїм дитяточком малим.
Т. Шевченко
1. Теорія літератури
Колискова пісня — ліричний пісенний твір, який виконується матір’ю (рідше батьком чи іншим членом родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати.
2. Колискова пісня в житті людини
2.1. Провідні мотиви колискових пісень.

Колискові пісні — один з найдавніших жанрів народної словесності, що сягає коріннями міфологічного періоду творчості. В минулому подібні пісні виконувались, не тільки, щоб приспати дитину, а як і замовляння, з метою привернути до неї або відвернути від неї певні духовні сили, оберегти від зла, сприяти її здоров’ю і швидкому зросту.
Незважаючи на безліч нюансів почуттів і думок, висловлюваних у колискових піснях, а також на широкий простір для імпровізації, все ж набір їх мотивів дуже обмежений. Найстійкіший з усіх мотивів, який з’являється в переважній більшості творів — закликання чи запрошення сну до дитини. У ньому зафіксовано анімістичне уявлення про сон як істоту, яка може заспокоїти і приспати дитину. Не розуміючи природи сну і не маючи змоги її пояснити, різні народи по-різному розуміли цей стан людини, але у всіх давніх уявленнях відбилося стійке переконання, що сон — не властивий людині фізичний стан, а привнесений ззовні вплив якоїсь духовної неприродної сили, зв’язок із потойбічним світом духів. Звідси у східнослов’янському фольклорі персоніфіковані образи Сну і Дрімоти.
У деяких колискових уявлення про засинання дещо змінене: дитина засинає не від самої присутності Сну чи Дрімоти, а від «спання», яке Сон носить із собою в рукаві і яке насилає на дитину, щоб вона заснула. Сон і Дрімота — міфічні істоти, які уподібнюються до людей: ходять, розмовляють між собою, розподіляють обов’язки («Ти будеш колисати, а я буду присипляти»).
Поруч із цими міфічними істотами з’являється уособлення злої, негативної сили в образі Бабая. Він зустрічається і в інших жанрах фольклору, але, можливо, не прийшов до них саме у колискових. Тут він має значення істоти, яка наганяє страх, будить чи заподіює якесь лихо.
Цікаво, що рефрен «Баю-бай», як правило, не зустрічається у піснях, де не згадується Бабай. Можливо, в минулому, він мав специфічне значення, чи саме цьому вислову надавалась здатність відганяти злу силу.
Також у колискових з’являються образи птахів (голуба, зозулі та ін.): «Ой люлі-люлі, прилетіли гулі…», «Люлі-люлечка, прилетіла зозулечка». Їхня поява у колискових співвідноситься із сюжетами про присипляння дитини надворі.
Бувають інші варіанти (колискова підвішена на дубі, вишні, липі), але в них, як правило, присутній образ вітру. Він, очевидно, пов’язаний з давнім звичаєм колисати дитину на свіжому повітрі з метою духовного очищення від світу мертвих (з якого вона начебто прийшла).
Часом конкретизується, яка трава має магічну силу присипляти дитину: рута, м’ята, хрещатий барвінок та ін. Зазвичай дитину перед сном купали в цих травах, щоб сон був міцніший і здоровіший. Колискові, в яких зустрічається цей мотив, мають найбільше споріднених рис із замовляннями: їм властива стрункість побудови, певна формальність, характерна для магічних текстів, а також специфічні повтори різних рівнів, які надають вислову певного пафосу і магічності звучання. Це — твори, в центрі яких не стільки сама дитина і магічна дія слова на її ріст, здоров’я, щастя, а скоріше, світ, в якому дитина живе — її дім, родина. В цих піснях у напівказкових рисах описується «мальована колисочка із золотими вервечками», мальованими бильцями, шовковими подушечками і пелюшками; з’являються риси побуту, елементи суспільного життя.
Хоча більшість колискових передбачає їх виконання мамою дитини, зустрічаються також тексти пісень, які немовляті співає батько. Це явище не дуже поширене й зустрічається переважно в Закарпатській Україні. Особливо цікаві твори, в яких батько звертається до свого малого сина з побажанням йому скоро вирости і стати у всьому подібним до батька.
2.2. Поетика жанру колискових пісень, їхні лексичні особливості.

Колискові пісні — жанр, який має чітко визначену конкретну функцію: заспокоїти і приспати дитину. З цим основним їх призначенням і пов’язані особливості поетики жанру. Оскільки єдиним слухачем є дитина, яка лише починає розуміти окремі слова і реалії дійсності, то в колискових використовується тільки найпростіша загальновживана лексика, в них немає складних поетичних прийомів і тропів. З художньо-поетичних засобів зустрічаються епітети («золотенькі бильця», «шовкові вервечки», «пухові подушечки», «хата
тепленька»). Це чи не єдиний троп, що широко використовується в колискових для увиразнення їх змісту. Рідко зустрічаються порівняння («білий, як лілея»; «очка, як тернина»). Всі інші засоби спрямовані на створення специфічної звуко-ритмічної оболонки твору, яка навіває дитині сон. Основним її виразником є мелодія, яка відрізняється від інших ліричних пісень одноманітністю і монотонністю, оскільки має на меті вплинути на стан і настрій дитини, щоб її заколисати.
Прослуховування мелодії М. Лисенка «Колискова пісня».
Що ви відчуваєте під час сприйняття цієї мелодії?
Чи згадуються вам дошкільні роки?
Ефект заколисування підсилюється гойданням дитини в колисці, але також і специфічними формальними засобами самого тексту колискової.
Першорядну роль тут відіграє одноманітний ритм, що досягається багатьма засобами. Найпоширеніший прийом — різноманітні повтори, від анафори до повторів цілих рядків у вигляді наскрізних рефренів. Деякі колисанки побудовані так, що кожен рядок повторюється по два чи більше разів. Сюди долучаються різноманітні фонетичні ефекти, що надають мові мелодійності й ритмізації, а також заколисувальні вигуки-кліше «баю-баю», «Ой люлі-люлечки» і т. ін. Милозвучність мови підсилюється шляхом використання здрібніло-пестливих форм (дитинонька, колисонька, матіночка, через які також виявляється ніжне, пестливе ставлення до дитини. Як правило, дитина ще не розуміє лексичного значення слів колискової, але вловлює звуки, співзвучні висловлювання, і пісня стає одним зі шляхів її знайомства зі світом.
Тому, виконуючи колисанки, матері вкладають у них усе багатство почуттів, які хочуть словами передати (навіяти) немовляті.
Переважна частина творів має форму монологу матері, зверненого до дитини, або уявного діалогу з нею. Така форма підсилює щирість та безпосередність висловлюваних думок та почуттів, дає простір для імпровізації.
Думки про майбутню долю переплітаються із відчуттям тягару безсонних ночей, важкої праці, недолі. Нерідко ці різні мотиви поєднуються, що дає підставу вважати однією з домінуючих рис поетики колискових їх мозаїчність, яка твориться шляхом нашарування різних образів, зміщення часових площин (ставлення до немовляти змішується з роздумами про те, що буде, коли дитина стане дорослою).
3. Аналіз програмових колискових пісень

3.1. «Ой ти, коте, коточок».
3.1.1. Виразне читання твору.
3.1.2. Особливість спрямованості колисанки.
У багатьох колисанках мотив присипання пов’язаний з ще однією напівміфічною істотою — котом. Кіт у слов’янських культах займає вагоме місце, він символ оберегу дому (спить на печі, стереже спокій; не відходить далеко від дому, завжди повертається). Крім того, очевидно, здавна була помічена здатність кота швидко засинати, спати більшу частину доби. З цим був пов’язаний звичай класти кота в колиску перед тим, як туди клали дитину.
Текстів, де кіт бере участь у заколисуванні дитини, дуже багато, у багатьох варіантах і різних поєднаннях. Подекуди чітко простежується віра в те, що кіт є оберегом для дитини.
3.1.3. Тема: оспівування колискової малечі зі всілякими побажаннями: бути розумним, міцним здоров’ям, щасливим.
3.1.4. Ідея: віра матері у щасливе майбутнє своєї дитини.
3.1.5. Основна думка: для матері її дитина — найцінніше в житті, їй вона бажає всіляких благ.
3.1.6. Обговорення змісту твору за питаннями:
Що являє собою кіт як свійська тварина?
З яких квітів дівчата будуть плести вінок? (Рута, м’ята, хрещатий барвінок, запашний васильок)
Яке значення має сон у житті людини, зокрема для малят?
Що означають три квіточки, які мати принесе дитині? (Зріст, сон, здоров’я)
Чому мати турбується, щоб у її дитини було здорове серце?
Як цей твір пов’язаний з усною народною творчістю?
А чи співала вам мати колискову? Про що саме?
3.1.7. Художні особливості твору.
Звертання: «Ой ти, коте, коточок!», «Ой, спи, дитя, до обіда»
Милозвучність мови підсилюється шляхом використання здрібніло-пестливих форм; «віночок», «м’ятоньки», «барвіночку», «Василечку», «квіточки», «колисоньку», «головоньку», «кісточки», «сердечко», «говорушки», «ходусеньки», «ладусеньки».
Повтори: «ой щоб…»
Епітети: «запашний василечок», «добрий розум».

3.2. «Ой ну, люлі, дитя, спать».
3.2.1. Виразне читання твору.
3.2.2. Спрямованість твору.
Центральним є образ матері. Він сповнений мріями, думками про майбутню долю дитини. У пісні виливаються почуття жінки, її ставлення до дочки чи сина в паралельному зіставленні з її власною долею, роздумами про житття.
3.2.3. Тема: співання матір’ю колискової як вияв любові до своєї дитини і бажання бачити її щасливою, здоровою.
3.2.4. Ідея: уславлення материнської турботи, щирості, піклування за милим дитинчам.
3.2.5. Основна думка: головним для матері є, щоб її дитинча:
Щастя-долю мало
І добрую годину.
3.2.6. Обговорення змісту твору за питаннями:
Чому матір, присипаючи дитину, бажає їй щасливої долі?
Чи можна вважати, що жінка доглядає дитину у скрутний час? (Мати бажає своїй дитині доброї години)
Про що свідчать три вижаті жінкою квітки?
Що символізує червоний квіт?
Для чого людині, особливо малим дітям, необхідно спати?
Завдання. Спитайте у своєї мами, чи співала вона вам колискової і якої саме. Підготуйтеся її проспівати.
3.2.7. Художні особливості пісні.
Порівняння: «як квіт червоніло».
Звертання: «ой ну, люлі, дитя, спать».
Епітет: «добра година».
VI. Розв’язування тестових завдань та робота за картками
VII. Підсумок уроку
Чуттєвий зв’язок, що від дня народження існує між матір’ю та дитиною, дістає правильне відображення у зворушливо щирих і безпосередніх колисанках. Усю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, гарним мати вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, організовану ритмом гойдання колиски. Монотонний тихесенький наспів і пестливі, лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м’якесенькими лапками підступає до мальовничої колисочки пухнастий, волохатий, муркотливий котик, голуби приносять на крилечках сон-дрімоту; і реальні котик, голуби, ластівочки, і фантастичні Сонко і Дрімота в колискових піснях діють, як люди, що цілком відповідає дитячому первісному світосприйманню; ці пісні водночас є і першими уроками, що в доступній формі знайомлять дитину з побутовими речами і з моральними цінностями, заохочуючи до працелюбності, порядку, доброти і справедливості.
VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
IX. Домашнє завдання