Новела «Мати» є однією з найвидатніших творів Григорія Косинки. Він по праву вважається майстром новелістики, здебільшого тому, що він має унікальну світоглядну картину часів зародження радянської держави. Він не є апологетом штампованих звеличень та дифірамбів досягненням більшовиків. Його твори зображують реалістичну картинку того часу, критично висвітлюючи суспільні процеси через фільтр психологічного сприйняття конкретної особи.

В центрі сюжету знаходиться українська родина, де трапилося лихо – помирає мати. Батько і діти безпорадно спостерігають, як руйнується їхня маленька модель світу, основою якої була мати. Але вони не бажають сидіти склавши руки й миритися з цим, намагаючись врятувати її. Старший син збирається привезти лікаря, для чого від’їжджає в дуже небезпечну подорож до сусіднього села.

Шлях до Сусідньої Зеленогаївки може здатися вічністю, коли усі думки про вмираючу мати, а сам шлях пролягає через польсько-більшовистський фронт. Автор підкреслює, як мало важить для селянина великі політичні ігри, на відміну від того, що найсвятіше для кожного українця – його сім’я. Вдаючись до таких художніх засобів внутрішній діалог, розповідь від першої особи, Косинка окреслює проблематику твору – конфлікт особистої драми з драмою суспільною.

Сім’я головного героя символізує модель українського суспільства та світоглядні орієнтири, а також менталітет українців. Для головного героя має значення лише його обов’язок до матері, надія на те, що він встигне привезти лікаря, чого б йому це не коштувало. Фронтові бої виступають при цьому лише тлом для почуттів Андрія, що переймається життям матері. Таким чином, Автор подає основну ідею твору, що полягає у ствердженні, що будь – який душевний злам знаходить свою реалізацію через напружену ситуацію.

План:

1. Андрій збирається за доктором
2. Андрія наздоганяє польська кавалерія
3. Він стає підводчиком в польській армії
4. Прямує до Зеленогаївки
5. Поляки розбиті та відступають
6. Андрій відчуває, що мати померла
7. Повернення додому