На світі є книга, яка вважається однією з найстародавніших. Її називають Книгою Книг. Писати її почали ще кілька тисяч років тому. Це Біблія, священна книга християнської релігії.

Перша книга Біблії називається Книгою Буття. Там розповідається про створення світу, Адама та Єву. Біблія поділяється на Старий та Новий Заповіти. Старий в основному розповідає про історію єврейського народу, там описано багато жорстокостей, тому його читають мало. Він вважається священною книгою для релігії іудаїзму теж.

У Біблії викладені моральні закони, принципи. У Старому Заповіті це десять заповідей: не вкради, не убий, шануй батьків та інші. Багато важливих принципів моралі розказано в Новому Заповіті теж.

Я більше ознайомлений з Новим Заповітом. Новий Завіт розповідає про Сина Божого Ісуса Христа, його чудове народження у Діви Марії. Він вчив добру, воскрешав мертвих, зціляв хворих. Прості люди захоплювалися ним та запрошували його в гості. Але церковники побачили в Ісусі загрозу для себе. Вони злякалися того, що люди слухають його більше, ніж їх.

Біблійне Євангеліє розповідає про те, як Іуда зрадив свого Вчителя, як Понтій Пілат судив Ісуса, як пророка розіп’яли на хресті. А потім Ісус воскрес та явився своїм учням та ученицям.

Люди дотримуються в житті далеко не всіх настанов Христа. Навіть в церкві. Наприклад, Ісус свого часу вигнав з храму торговців. А сьогодні в кожній церкві продають свічки, книжечки, іконки, беруть гроші за хрестини та інші обряди. Я думаю, що якби всі люди дотримувалися біблійних заповідей, принципів, то жити в світі стало би набагато краще.

Біблія чинить великий вплив на літературу. Українські письменники, наприклад, використовують біблійні легенди, образи, притчі, заповіді в своїх творах. Прикладом можуть служити поема Т. Шевченка “Неофіти”, його поезії “Ісайя. Глава 35”, “І мертвим, і живим, і ненародженим”, “Чорнобильська мадонна” І. Драча, та інші твори.