Ми живемо у величезному і парадоксальному світі. Тут голод сусідить із розкішшю, бідність – з багатством, щастя – з горем. Одні люди в нашому світі натискають кнопки смартфонів, їздять в автомобілях, літають літаками, купаються в гарячому душі. А хтось набирає воду відром з каламутної річки і ніколи не навчиться читати і писати.

Людство досягло технічного прогресу, але так і не досягло загального щастя. Любов, радість, веселощі, доброта і милосердя, виявляється, не залежать від зручностей і комфорту, якими живуть люди.

Медицина за останнє сторіччя просунулася вперед колосальними темпами. Лікарі навчилися пересаджувати людські органи і вирощувати штучні. Але люди все одно хворіють і вмирають від хвороб. На жаль, більшості людства новітні досягнення медицини недоступні. Часто медицина виявляється безсилою, коли потрібно врятувати близьку людину або благополучно народити дитину. З’явилося багато нових хвороб цивілізації – віруси, СНІД, лихоманки, синдром хронічної втоми.

У розвинених країнах люди вже майже не страждають від недоїдання або непосильної фізичної праці. Проте їх мучать стреси і неправильне харчування. Їм доступна маса знань, в книгах, в Інтернеті, але люди в цілому поки не стають мудрішими. Більшість з них хоче просто розважатися.

А вже про забруднення навколишнього середовища, мабуть, пізно й говорити. Пора вже говорити про знищення навколишньої природи, що загрожує знищенням самого людства. Хоча, з іншого боку, люди хоча б задумалися про те, що вони творять з природою.

Жити в сучасному світі не стає легше. Я думаю, що його врятує доброта і любов. До ближнього, до природи. Любов, виражена у вчинках, конкретних справах, нехай і невеликих.