На мою думку, це твердження звучить дещо суперечливо при буквальному прочитанні. Адже шанобливість – це ставлення до людини з повагою, з врахуванням її особистості, інтересів, життєвого досвіду. Але всього цього замало для того, аби викликати в когось почуття любові, бо любов – явище глибоке, таємниче та багатогранне.

Швидше за все, правильно буде інтерпретувати думку Б. Грасіана так: шанобливе ставлення до людей у більшості випадків викликає в них позитивне ставлення до тебе. Тому що кожний оцінить те, що ти поважаєш його індивідуальність, не нав’язуєш своєї точки зору та демонструєш своє захоплення його гарними якостями. У сучасному світі, де кожен прагне бути кращим за інших, самоствердитися за рахунок інших, це свого роду щирість, яка сприяє повноцінному спілкуванню, встановленню міцних дружніх стосунків між людьми.

Традиція українського народу – шанобливе ставлення до людей старшого покоління. Згадаємо ставлення українців до батьків, старих, старців-кобзарів, козацьких отаманів. Бо це люди з багатим життєвим досвідом, наділені мудрістю та цінними знаннями. Втрата поваги одне до одного не приводить ні до чого доброго, як це майстерно змалював І.Нечуй-Левицький у «Кайдашевій сім’ї». Коли люди починають ставити будь-що – матеріальні блага чи престиж – вище за особистість інших, їхні добрі стосунки стають неможливими.

І тут дуже важливо, щоб твоя шанобливість була щирою та безкорисною й не переходила в грубі лестощі. Бо якщо так, то це означає, що тобі чогось потрібно від людини, а твоє справжнє ставлення до нього може бути зовсім неприязне. І в такому випадку людина рано чи пізно відчує, що її використовують, і відвернеться від тебе. Можливо, ти отримаєш щось завдяки своєму підлещуванню, але втратиш шанс на справжню дружбу та повагу.

Мені здається, це твердження може бути вірним і в тому випадку, коли стосується лише зовнішнього вияву доброго ставлення до малознайомих чи незнайомих людей. Тобто, простого етикету. Адже нам зовсім не важко бути ввічливими – привітатися з сусідом з під’їзду, говорити «дякую», «будь ласка». І хоч це дрібниці, але нам самим приємніше спілкуватися з ввічливою людиною.

Отже, шанобливість – це справді ключ до взаєморозуміння та поваги між людьми.