Через всю творчість Тараса Григоровича Шевченка проходять біблійні сюжети, образи та мотиви. В Книзі Книг він черпав натхнення впродовж усього свого життя, знав напам’ять багато псалмів та віршів. «Єдина моя втіха тепер — це Євангеліє. Новий Завіт я читаю з благоговійним тремтінням»,— писав поет в одному зі своїх листів. Часто поет брав біблійні тексти як основу для форми, змісту своїх творів. Прикладом у повній мірі може слугувати творчість останніх літ його життя, де назви творів яскраво свідчать про біблійні мотиви: «Юродивий», «Неофіти» та, звичайно, «Ісаія. Глава 35».

В Книзі Книг тридцять п’ята глава Ісаї являє собою пророцтво про життя єврейського народу. Тарас Шевченко також пише пророцтво, взявши Книгу Ісаї як джерело, але він пророчить щасливе майбутнє українському народові. Пише він вірш, уживаючи заклики, характерні для Святого Письма:

«Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая»

Тарас Шевченко писав пророцтво, вже тяжко хворіючи після заслання, передбачаючи, що жити йому залишилось недовго. Він щиро вболіває за те, якою буде Батьківщина, коли його не стане. Тарас Григорович передбачає, що в імперії під тиском громади все-таки за кілька років скасують кріпацтво, і люди будуть вільні, вони зможуть скинути з себе гніт панів та царя. Колишні раби отримають свободу. Тоді

«І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті!».

«Вас сам Бог визволяє» – каже глибоко віруючий поет. В цьому відчувається докір: але не ви самі себе визволяєте, «вбогодухі», «незрячії»…

Навіть сама природа оживе, коли люди отримають волю. Тарас Шевченко змальовує у вірші чудові картини весінньої природи, що радісно оживає після довгого гніту. А злодії отримають покару, і в новому світі їм вже не буде місця. «І пустиню опанують веселії села» – такими словами закінчується пророцтво поета.

Поет з непереборним оптимізмом бачить, як розквітає його рідна земля в майбутньому, пророкує, що «незрячі» українці прозріють і в суспільстві нарешті запанує правда.