Тарас Шевченко вже в ранній свої творчості був вірний гострим соціальним темам. Перша тема: сирітство, бідність, обдирання багатими бідних, соціальна нерівність. Поет показав тяжке та безправне життя селян, виживання «низів суспільства» – бідняків, байстрюків, жебраків.

Також дуже актуальна для поета трагічна доля жінки-покритки і розбещеність панів («Катерина», «Мар’яна-черниця»), яку він буде розвивати і надалі.

Дуже цікавив Тараса Шевченка український фольклор. Шевченко-поет починається з написання балад за народними сюжетами та з народною поетикою: «Причинна», «Тополя», «Русалка», «Утоплена», «Лілея».

На першому плані цих романтичних плані – також трагічна доля жінки, котра намагається боротися за своє щастя, але єдиними виходом стає казкова «метаморфоза». Дівчина стає русалкою, тополею, чистою лілеєю, яку всі люблять. Літературні балади були дуже популярні на той час, але оригінальність Шевченка в тому, що він зробив їхніми героїнями дівчат з «нижчих» верств населення.

Тема героїчного минулого України, особливо козаччини, з самого початку творчості нестримно цікавила поета. Вона займає центральне місце в його ранніх творах – «Іван Підкова», «До Основ’яненка», «Тарасова ніч», «Гайдамаки», «Гамалія»). Поет свідомо оспівав сміливих отаманів минулого, як взірців гідності, громадянської мужності, нескореності перед поневолювачами.

Ще одна тема творчості – роль поета в суспільному житті (вірш «Думи мої…»). Поет мріє, що його «діти», дорогоцінні квітки-слова не пропадуть дарма. А зможуть знайти відклик в душах українців і спрямовувати їх до правильних дій.