Класицизм – напрям у культурі Європи. Сформувався у XVII столітті у Франції, а у XVIII столітті розповсюдився європейськими країнами. Продовжував традиції Відродження, але погляди на гармонійність людського розуму та почуттів були змінені. Класицизм проголосив абсолютний культ саме людського розуму.

Риси класицизму у культурі:

– звернення до форм античного мистецтва як до ідеальних взірців.

– прагнення до висловлення піднесених ідеалів, вічного та незмінного в світі. Відтак, неувага до індивідуальних особливостей, деталей.

– мистецтво та література мають виховувати та просвіщати людей.

– прагнення до досконалості в мистецтві, досягнення якого проходило через суворе впорядкування творів, симетричну побудову, досягнення гармонії форми та змісту твору.

– прагнення до ясності та логічності викладу змісту в літературному творі.

Класицизм в архітектурі та живопису характерізується простотою, симмеричністю та монументальністю форм. Суворо дотримуються правильні природні пропорції.

Канони класицизму в літературі: твір, його композиція мають будуватися на основі суворих канонів, визначених для кожного жанру. Наприклад, кожен драматичний твір підпорядковується правилу трьох єдностєй – дії, часу та місця.

Класицизм встановлює також чітку ієрархію жанрів, які поділяються на «високі» (ода, трагедія) та «низькі» (комедія, сатира, басня). Як бачите, класицисти всюди намагалися провадити раціональний, розумовий підхід.

Культура доби класицизму характеризується розквітом театру, якій орієнтувався на античні еталони трагедій та комедій. Це «золотий вік» європейського театру, якому був притаманний урочистий стиль.

Найвидатніші представники класицизму в літературі: драматурги П`єр Корнель, Жан Расін, Жан-Батіст Мольєр, Вольтер, автор басен Лафонтен, сатирик Буало, прозаїк Ларошфуко, автори – Ломоносов та Державін.

Класицизм в Україні розвинувся лише у низьких жанрах – деякі його риси виявилися у драмі «Володимир» Ф.Прокоповича, поезії Івана Некрашевича, , поемі «Енеїда» І. Котляревського, деяких творах П. Гулака-Артемовського та Квітки-Основяненка. Високі жанри не розвинулися в Україні, тому що вони орієнтовані були на смаки вищого суспільства, аристократії. Ця ж верства населення Україні у XVII столітті у своїй більшості стала осторонь розвитку національної мови та культури і орієнтувалася на Петербург, російську мову та літературу метрополії.