Нещодавно я прочитала художній твір М.Агєєва під назвою «Роман з кокаїном». У цьому творі відомий російський письменник, філолог-германіст, М.Агєєв малює образ жалюгідної жінки, кожне слово якої викликає співчуття: «облисіла шубка», «смішний капор», «сиві волоски», «безпорадно вдивлялася». Герой, хлопчик Вадим, соромиться своєї матері, сміється над нею разом зі своїми однокласниками. У протистоянні матері та сина вимальовується проблема взаємовідносин між ними, проблема батьків та дітей.

Ця моральна проблема, на жаль, є вічною. Про розбіжності та непорозуміння людей різних поколінь ми читаємо в творах І. С. Тургенєва, О. Островського, Л. М. Толстого, А. П. Чехова. Це питання часто стає предметом обговорення серед психологів, педагогів, журналістів, звичайних людей, у приватних бесідах, на радіо, на телебаченні.

Мати, що прийшла в гімназію, діє всупереч волі сина. Але хіба син має моральне право з ненавистю ставитися до неї через це? Чому поява матері для нього є ганьбою, нехай навіть вона стара, обірвана та жалюгідна ? Автор, на мій погляд, не на боці хлопчика. Серце цього черствого, самолюбного юнака лише на мить пропалила біль за матір, але ні відчуття сорому, ні каяття він не відчуває.

Не можна не погодитися з думкою М.Агєєва про те, що батьки, що нехай не до кінця розуміють нас, – найсвятіше в нашому житті. До них ми приходимо у важку хвилину за допомогою, порадою, добрим словом.

Батьки, як їм здається, намагаються все робити на благо дітям. Але діти, на жаль, не завжди можуть цього оцінити та зрозуміти. Згадаймо, наприклад, героїв з комедії Д.І.Фонвізіна «Наталка Полтавка». Незважаючи на те, що пані Простакова – груба, жадібна поміщиця, вона любить свого єдиного сина Митрофана та готова заради нього на все. Але син відвертається від неї у важку хвилину.

Відносини між дітьми та батьками не можуть бути безхмарними, ідеальними. Але найголовніше – це те, що треба навчитися визнавати свої помилки, не боятися просити вибачення та прагнути до взаєморозуміння. У повісті О.С.Пушкіна «Станційний доглядач» герой Самсон Вирін дуже любить свою дочку, але проїжджий гусар відвіз з собою Дуню. Знавіснілий від горя батько спивається та вмирає, а Дуня з’являється тільки лише на його могилі.

Слідом за відомим поетом Расулом Гамзатовим хочеться сказати: «Діти світу, бережіть матір». Бережіть своїх батьків, поважайте їх та не заподіюйте їм зла!