Спочатку було слово. Недарма в Біблії слову надається така важлива роль. Слова, що складають мову, є унікальним засобом передачі інформації та досвіду людства. Кожна нація засвоює цю інформацію по-своєму, своєю мовою. Можливо саме тому рідна мова відіграє ключову роль в становленні особистості та суспільства загалом.

У нашої нації також є своє безцінне надбання – українське співуче слово. З цього приводу вже протягом довгого проміжку часу здійснюються наукові дослідження. Вивчається походження, особливості та функціонування української мови. Але разом з тим все ще є ті, хто ставить під сумнів саме її існування.

Так склалося, що сьогодні українське слово переживає не найкращі часи. Велика частина громадян України ставляться до неї зневажливо. Деякі люди взагалі висловлюють думки, що української мови як такої взагалі ніколи не існувало, що це лишень суміш діалектів. Але як може бути «всього лиш діалектом» слово, що складало такі чарівні народні пісні, де було відображено усі найкращі риси, притаманні українському народу, де було відображено процес становлення і розвитку самої української нації?!

Саме українська мова була визнана однією з наймелодійніших мов світу. Надбання української літератури визнані у всьому світі. Котляревський, Шевченко, Франко, Леся Українка – лише деякі з багатьох письменників, які змусили українське слово засяяти блиском діаманта, які переконали, що українське слово – коштовний скарб, яким українці мають пишатися та постійно докладати зусиль для його захисту та збереження.

Саме українське слово є тим носієм духовності нації, що нас об’єднує, дозволяючи залишатися своєрідною, цікавою, незалежною спільнотою,не забуваючи про свою історію та будуючи своє майбутнє. Ким би ми були без своєї мови? Подумайте про це, коли ви чи хтось з вашого оточення наступного разу зневажливо висловиться щодо українського слова.