Якось раз я прийшов додому зі школи. Батьків не було вдома, я знав, що вони на роботі. Стояла осінь, всі вікна і кватирки були закриті. Балкон теж був закритий. А живемо ми на першому поверсі п’ятиповерхового будинку.
Щоб було зрозуміло, я скажу, що у нас в квартирі три кімнати. Ще передпокій, ванна і туалет. І, звичайно, кухня.
Я прийшов зі школи, півгодини побродив по будинку і став розігрівати собі обід на кухні. І тут чую у себе за спиною: «Мяу! Мяу! Мяу!».
Я відразу ж зрозумів, що кішка у нас в квартирі. Не за стіною, не у сусідів, не під дверима, а саме в квартирі! Батьки з ранку були на роботі, вони пішли ще раніше за мене. Та все одно, вони не люблять кішок і не пустили б кота в квартиру!
Я відкрив двері туалету, і звідти вийшов маленький котик! Полосатенький такий! Він був ще таким маленьким, що нетвердо стояв на лапках. Котик постійно нявчав, просив їсти. Я нагодував його, поділився з ним своїм обідом. Тоді він замугикав і став грати диванним покривалом, залазити в кімнатні капці. Коли прийшли батьки, вони здивувалися не менше за мене. Я попросив залишити його на ніч, але батьки тим же вечором віднесли його до тітки Варі. Їй потрібен був домашній вихованець.
Як ви думаєте, звідки взявся котик? Ні, він не просочився зі мною у двері, як думали мої батьки спочатку. У нас в туалеті є настінна ніша, по якій проходять труби. Дверцята цієї ніші прилягали нещільно. Виявляється, сантехніки робили ремонт і пробили діру на сходовому майданчику, щоб дістатися до цих труб. Діру вони заклали, а котенятко якимось чином просочилося туди!