Переді мною роман В.Тендрякова «Замах на міражі». У ньому, на мій погляд, письменник піднімає проблему взаєморозуміння між різними поколіннями.

Питання, яке хвилює автора, на жаль, старе як світ, але залишається актуальним у всі часи. Не випадково конфлікт батьків і дітей характеризується епітетом «сакраментальне», тобто в даному випадку традиційне, усталене. В.Тендряков розкриває проблему на прикладі конкретної сім’ї. Оповідач – батько не знає, як вчинити, він переживає через те, що не може знайти взаєморозуміння зі своїм єдиним сином Сєвою, який з милого, ласкавого, домашнього хлопчика перетворився на щось з «неохайними рідкими косичками». Від болю і страждання «щемить серце».

З розповіді вимальовується авторська позиція: В.Тендряков передає нам, читачам, думку про те, що люди різних поколінь повинні прагнути розвивати з близькими довірчі відносини, поважати думку і почуття один одного.

Неможливо не погодитися з думками автора. І батькам, і дітям треба бути добрішими, терпиміше один до одного, вміти вчасно вирішити конфлікт і знайти компроміс. Варвара Петрівна Тургенєва, мати відомого російського письменника, була норовливою, владною, капризною жінкою. Дуже складно складалися взаємини між нею та Іваном Сергійовичем. На жаль, тільки після смерті матері, прочитавши її щоденники, письменник зрозумів, що за жінка була вона.

Якщо в сім’ї немає взаєморозуміння, то виникають сварки, недомовки, дратівливість, гіркі докори. Це велика трагедія для близьких людей. Наприклад, у романі «Батьки й діти» батьки безмірно люблять свого сина Євгена Базарова, пишаються ним, а він віддаляється від них, приїжджає один раз на три роки, не може закрити очі на різницю в поглядах і цілі життя.

«Батьки» і «діти»… Як багато спільного у різних поколінь і скільки їх роз’єднує. Прочитаний текст В.Тендрякова в черговий раз переконав мене в тому, що рідні люди повинні вчитися чути, розуміти, прощати один одного.